Номер провадження: 22-ц/813/558/19
Номер справи місцевого суду: 520/15621/15-ц
Головуючий у першій інстанції Рева С.В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
01.08.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 (правонаступник якого ОСОБА_2 )
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3
відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1 (правонаступник якого ОСОБА_2 )
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року у складі судді Реви С.В.,
встановив:
В 2003 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою у відповідності з частками та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 454 кв. м.
В свою чергу ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, виходячи з того порядку землекористування, який склався.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2005 первісний позов ОСОБА_1 задоволено, визначено порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні АДРЕСА_1 шляхом виділення ОСОБА_1 . 454 кв. м. земельної ділянки, яка прилягає до його частини будинку, межі якої визначені таким чином:
- поворот ліворуч по похилій лінії по існуючому паркану та по лінії продовження загальною довжиною 7 м.;
- поворот праворуч довжиною 29 м. до перетинання з правою бічною межею ділянки на відстані 14,20 м. від фасадної межі ділянки, а останню земельну ділянку площею 843 кв. м. наділити у користування ОСОБА_3 .
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 06.03.2006 рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2005 змінено шляхом зазначення в резолютивній частині рішення: поворот праворуч довжиною 29 м. до перетинання з правою бічною межею ділянки на відстані 13,30 м. від фасадної межі ділянки.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, заявник ОСОБА_3 неодноразово подавала заяву про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, в чому їй було відмовлено.
Останній раз 16 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2005 у зв'язку з нововиявленими обставинами та про ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 і задоволення зустрічного позову ОСОБА_3
Заява ОСОБА_3 обґрунтована тим, що судове рішення, що переглядається у зв'язку з нововиявленими обставинами засноване на висновку судової будівельно-технічної експертизи № 510/511 від 24.05.2004, якою встановлено, що на момент придбання 7/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 у 1969 році фактична частка набувача не відповідала зазначеній частці, що було пов'язано з помилкою у розрахунку вартості даного домоволодіння, у зв'язку з чим частка позивача була зменшена на 1/50. Також висновком згаданої експертизи встановлено невідповідність частки 7/20 частин, належних ОСОБА_1 , що пропорційно не відповідає площі земельної ділянки на 41 кв. м., і що підтверджує самозахоплення відповідачами земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 . З вказаного висновку вбачається, що судова експертиза була проведена на підставі останньої технічної інвентаризації від 17.10.2002. В той же час, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2015 звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності. З зазначеного судового рішення вбачається, що до Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора Форманюка В.В. про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42014160010000013, ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. З клопотання прокурора вбачається, що в жовтні 2002 року ОСОБА_4 , працюючи спеціалістом 1-ї категорії в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості (ОМБТІ та РОН), на прохання ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_1 , який звернувся до ОМБТІ та РОН з метою виготовлення йому технічного паспорту на домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , виготовила підроблені документи на зазначене домоволодіння, а саме: технічний паспорт на домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 від 17.10.2002, в якому внесено розподільну лінію по земельній ділянці із значним зміщенням вліво, тобто зі збільшенням розміру земельної ділянки ОСОБА_1 . Вказане підтверджується висновком технічної експертизи документів № 671 від 29.06.2010. ОСОБА_4 поставила підроблений підпис від імені ОСОБА_5 - виконавця вказаного технічного паспорту. ОСОБА_3 вважає, що зазначеним судовим рішенням встановлені обставини підробки технічної документації останньої технічної інвентаризації від 17.10.2002, на підставі якої була проведена експертиза, а тому ці обставини ( фальшивість документа) є нововиявленою обставиною, яка є підставою для перегляду рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2005 за ст.361 ч.1,ч.2 п.2 ЦПК України ( в чинній на той час редакції).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2005 у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2005 у зв'язку з нововиявленими обставинами, та ухвалено нове, яким позовну заяву ОСОБА_2 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні АДРЕСА_1 по вже сформованому порядку користування, який склався між першими власниками домоволодіння та землекористувачами земельної ділянки,- ОСОБА_6 ОСОБА_7 , та узгоджений ними на підставі нотаріально-посвідченої заяви ОСОБА_6 до Третьої Одеської державної нотаріальної контори від 09.06.1975, згідно з технічною документацією Одеського міського бюро технічної інвентаризації від 18.03.1975 № 424. Виділено у користування ОСОБА_3 884 кв. м. земельної ділянки прилягаючої до її частини будинку, визначивши межі ділянки таким чином: -поворот ліворуч по похилій лінії по існуючому паркану довжиною 2,63 м.;
-поворот праворуч по похилій лінії довжиною 5 м.;
-поворот праворуч довжиною 27,0 м. до перетинання з правою бічною межею ділянки на відстані 11,95 м. від фасадної лінії.
Іншу частину земельної ділянки площею 413 кв. м. виділено у користування ОСОБА_2 В задоволенні іншої частини позовних вимог первісного та зустрічного позову відмовлено.
В рішенні суду також зазначено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, і його правонаступником є дружина ОСОБА_2 .
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявність нововиявленої обставини, а саме фальшивість технічної документації 2002 року, на підставі якої була проведена судово-будівельна експертиза № 510/511 від 24.05.2004, встановлена ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2015 в кримінальній справі та передбачена п.2 ч.2 ст.361 ЦПК і про неї не було відомо заявнику та суду; що насправді згідно дійсної технічної документації та нотаріально посвідченої заяви між попередніми співвласниками домоволодіння був узгоджений порядок користування земельною ділянкою, який є обов'язковим і для наступних співвласників, існує з 09.06.1975, а тому саме виходячи з нього належить визначити такий порядок користування земельною ділянкою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року скасувати, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2005 року залишити в силі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, на відсутність нововиявлених обставин, що уже раніше досліджувалось судами, на те, що технічна документація сама по собі не вплинула на основний висновок суду з приводу вирішення спору сторін, що узгодженого поділу земельної ділянки між сторонами до звернення з позовом до суду не було.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.04.2016 рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2015 було скасовано. Заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2005 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
13.09.2017 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 13.09.2017 ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27.04.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В наданих до суду апеляційної інстанції запереченнях на апеляційну скаргу від 17.03.2016 та від 16.02.2018 ОСОБА_3 просила суд в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.12.2015 відмовити, посилаючись на те, що в підробленій технічній документації 2002р. було зміщено розподільну лінію вліво по спільній з позивачем земельній ділянці, зазначено про начебто факт самозахоплення нею земельної ділянки позивача, зроблено висновок про відсутність узгодженого порядку користування і це вплинуло на основні висновки суду з приводу спору між сторонами.
19.02.2018 та 19.11.2018 ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення, в яких підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та зазначила, що суд приймаючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не врахував, що суд ухвалював рішення, ґрунтуючись на всій сукупності доказів, заявник пропустив трирічний строк для подання такої заяви. ОСОБА_2 також зазначила, що приватизувала земельну ділянку та з 2012 року є її власником на підставі державного акту про право власності на землю.
13.11.2018 від ОСОБА_3 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона також вказала на наявність нововиявлених обставин і просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.361 ЦПК України, чинної на час вирішення судом першої інстанції заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві покази свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого висновку.
Згідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2012 №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Нововиявлені обставини обґрунтовані виготовленням підробленого технічного паспорту, що вбачається з ухвали Київського районного суду м.Одеси від 01.10.2015, згідно з якою спеціаліст 1-ої категорії Одеського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості Лукашенко Ц .О. в інтересах ОСОБА_1 виготовила підроблені документи на спірне домоволодіння, зокрема технічний паспорт від 17.10.2002, в якому внесла роздільну лінію на земельній ділянці зі значним зміщенням вліво, тобто збільшила розмір земельної ділянки ОСОБА_1 , та підробила підпис ОСОБА_5
ОСОБА_4 визнала вину у вчиненні злочину, передбаченого ст.358ч.1 КК України, але була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.10,т.3).
Разом із тим, зміст рішення Київського районного суду м.Одеси від 04.11.2005 свідчить про те, що порядок користування земельною ділянкою визначений, виходячи з ідеальних часток у праві власності на будинок: 13 /20 та 7/20 , розрахованих з фактичної площі земельної ділянки, яка перебувала у користуванні сторін на час дослідження в 2004 році.
Висновок свідчить, що, незважаючи на відомості технічного паспорту 17.10.2002, експерт встановив розбіжності у площі ділянки, яка фактично була меншою, порівняно з паспортом від 17.10.2002; а також встановив факт існування паркану, який відповідав іншим технічним паспортам, що не піддавалися сумніву (а.с.81,т.1).
Таким чином, відомості паспорта 17.10.2002 не вплинули на висновки про існування фактичного порядку, який склався між сторонами та відповідав іншим технічним інвентаризаціям; існування паркану, підтвердженого висновком експертизи, не стало підставою для визначення судом фактичного порядку, що склався; наявність технічного паспорту, який в ній згадувався, не мала наслідком визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до відомостей останнього.
Зважаючи на викладене, доводи, що факт підробки технічного паспорту вплинув на висновки суду, а встановлення цих обставин могло призвести до іншого результату, є помилковими.
Висновки суду першої інстанції про відсутність угоди при згадуванні про існування паркану, ненадання оцінки існуванню багаторічних насаджень вздовж межі, та висновки щодо захоплення частини ділянки були предметом доводів апеляційної скарги та подальших рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Відтак нововиявлені обставини були відсутні, і задоволення судом заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з новоявленими обставинами всупереч вимогам ЦПК порушує принцип правової визначеності та право заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст.363 ЦПК України рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з новоявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2012 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судових рішень апеляційної інстанції, якими змінено або ухвалене нове рішення, здійснюється судом, який змінив або ухвалив нове рішення.
У випадку коли після перегляду судового рішення в апеляційному порядку або касаційному порядку воно було залишено без змін, його перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами здійснюється судом першої інстанції, який ухвалив це рішення.
Рішенням апеляційного суду Одеської області 06.03.2006 рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2005 змінено шляхом внесення змін в резолютивну частину рішення, а тому повноважним судом, який мав право на перегляд рішення за нововиявленими обставинами, був суд апеляційної інстанції, проте всупереч цьому заява розглянута судом першої інстанції, який не мав процесуальних повноважень на її розгляд.
Відповідно до п.1ч.3ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом судом.
Викладені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого неповноважним судом, з порушенням норм процесуального права, принципів Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та через 10 років після набрання рішенням законної сили, після його виконання.
Справа переглядається апеляційним судом відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.7ст.429 ЦПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень вирішувати процесуальну долю заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а також передавати справу до суду першої інстанції, то рішення підлягає перегляду на загальних підставах.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент ухвалення рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2005 року співвласниками будинку по АДРЕСА_1 у розмірі 7/20 частини, розташованих на земельній ділянці 1200 кв. м., був ОСОБА_1 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ) на підставі свідоцтва про право власності від 15.03.1989 та ОСОБА_3 у розмірі 13/20 частин на підставі договору дарування від 12.11.1990.
Вказане домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке складалося з двох житлових кімнат площею 16,48 кв. м. та 21,44 кв. м. та надвірних споруд до набуття згаданими особами належало ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.10.1962 та договору дарування від 25.12.1963. За будинком з 1949р. обліковувалась у постійному користуванні земельна ділянка площею 1200 кв. м.(т.1 л.д.29)
10 лютого 1969р. ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу здійснила відчуження 7/20 частин спірного будинку з надвірними спорудами ОСОБА_6 .. За угодою сторін в користування покупця перейшли: житлова кімната площею 16,48 кв. м, підвал літ. А-І, сарай під літ. Б та вбиральня під літ. Д. Решта залишилась у власності ОСОБА_10 . Питання щодо розміру земельної ділянки, яка переходить з часткою до покупця в договорі на той час не вирішувалось.
Наявність розподільних парканів на спільній земельній ділянці, згідно з технічними паспортами від 20.04.1962, від 22.01.1969 та згідно з відповіддю КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації» від 10.11.2008 не вбачається.
Після смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 її 13/20 частин будинку з надвірними спорудами успадкував ОСОБА_7 , який у свою чергу 13.06.1975 продав свою частку ОСОБА_11 , попередньо запропонувавши її придбати співвласнику ОСОБА_6 .
За змістом нотаріальної заяви ОСОБА_6 від 09.06.1975 остання від свого переважного права придбання частки у ОСОБА_7 відмовилася і погодилась на такий порядок користування будинком та земельною ділянкою, який на той час уже склався, і який був зазначений у довідці ОМБТІ за № 424 від 18.03.1975.
Цей порядок по факту відображено в дослідницькій частині висновку судової будівельно-технічної експертизи № 510/511 від 24.05.2004, за яким: межа розподілу проходить наступним чином: від проїзду з АДРЕСА_1 на відстані 10,6 м від лівої бокової межі по прямій лінії по існуючому розподільному паркану до фасадної стіни житлового будинку довжиною 2 м.; поворот наліво по стіні житлового будинку довжиною 0,2 м; поворот направо по осям розподільних перегородок, відділяючих частини житлового будинку, належних співвласникам до перетинання з зовнішньою стіною житлового будинку в місці прилягання прибудов «а» і «А1»; поворот наліво по похилій лінії по існуючому розподільному паркану довжиною 2,63м; поворот праворуч по похилій лінії по існуючому розподільному паркану (на відстані від стіни прибудови «а3» на 0,34-0,9м) довжиною 5 м.; поворот праворуч довжиною 27,0 м. до перетинання з правою боковою межею ділянки на відстані 11,95 м. від фасадної лінії ділянки. (т.1а.с. 81зв.)
12.11.1990 ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором дарування придбала у ОСОБА_11 13/20 частин будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 1200 кв.м.
Такий порядок користування будинком та земельною ділянкою проіснував до 2003 року, тобто до звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, що водночас підтверджується віком плодових дерев та виноградника (8-10 років, 20-30-40 років), висаджених вздовж паркану зі сторони ділянки, що знаходилась в користуванні ОСОБА_3 , місцезнаходженням належного останній газового устаткування (вентильний кран), водогінного вентилю, електричного заземлення будинку тощо (т.1 а.с.138-140, т.2 а.с.170).
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, апеляційний суд виходить з того, що в силу порушення судом першої інстанції норм процесуального права, справа переглядається більше ніж через 16 років з часу звернення сторін до суду з позовом, після фактичного виконання остаточного рішення, яке було скасовано через 10 років після вирішення спору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позивач ОСОБА_1 , який був співвласником будинку, мав право користування земельною ділянкою, але не був її власником.
На підставі рішення Одеської міської ради від 22 січня 2010 року та 19 жовтня 2011 року ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, по АДРЕСА_1 , площею 0,0454 га, що відповідає рішенню 2005 року, яким було визначено порядок користування земельною ділянкою. (а.с.227,т.3).
Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційний скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Предметом вирішення у цій справі є визначення порядку користування земельною ділянкою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з якими сторони звернулися до суду в 2003 році.
Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі державного акта є власником земельної ділянки, площею 0,0454 га, відтак як власник майна не має підстав для визначення порядку користування частиною ділянки, яка перебувала в користуванні, була частиною спільної ділянки, і на яку не існувало права власності, а тому на час вирішення спору, відсутній предмет спору, визначити порядок користування ділянкою за таких обставин неможливо.
Згідно до п.2ч.1ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, тому провадження у справі за позовом ОСОБА_2 - правонаступника ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобов'язання не перешкоджати в користуванні земельною ділянкою слід закрити.
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобов'язання не чинити перешкод, оскільки ОСОБА_2 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі державного акту, який не скасований, недійсним не визнаний, право приватної власності є непорушним. Право спільного користування земельною ділянкою на час вирішення спору припинилося.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 377,382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 - правонаступника ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобов'язання не перешкоджати в користуванні земельною ділянкою закрити.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зобов'язання не чинити перешкод відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 07.08.2019.
Головуючий:
Судді: