Справа №173/1336/19
Провадження №2/173/848/2019
06 серпня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) -
21.05.2019 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання права на земельну ділянку (пай) до відповідача Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.05.2019 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 06.08.2019 року .
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку (пай) для сільськогосподарського використання, розташованої на території Дніпровокам'янської сільської ради а Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Росія» серія ДП № 0003 , від 15.12.1994 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: в період з 1984 року по лютий 1997 року він був членом колгоспу та працював у КСП «Росія» Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
За вказаний період роботи у колгоспі його було включено до списку працездатних пайовиків підприємства згідно Рішення Дніпровокам'янської сільської ради від 28.08.1994 року до Державного акту ДП № 003 на право колективної власності на землю КСП «Росія», від 15 грудня 1994 року.
За період роботи в КСП його ніхто не повідомляв усно або письмово про те, що він буде включений до списку пайовиків Державного акту. Він ні з ким не обговорював дану тему.
Але на початку 2017 року після розмови з бувшими працівниками колгоспу дізнався, що колишні члени КСП «Росія» отримали паї, а хто не отримав звертаються до суду для підтвердження свого права на землю.
З повідомлення відділу держгеокадастру він дізнався, що дійсно був включений у список до Державного акту на право колективної власності на землю. Також в усному порядку він отримав відповідь із сільської ради, що у разі задоволенні його вимог судом існує можливість виділити йому земельну ділянку, що видаються членам КСП, що й стало підставою звернення до суду.
Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог,заслухавши учасників розгляду справи,Ж вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено,що позивач працював трактористом та був членом КСП «Росія» з з 01 січня 1984 року по 04 лютого 1997 року, що підтверджується записом в трудовій книжці.
Паювання земель колективного сільськогосподарського підприємства «Россія» проводилось у грудні 1994 році. Державний акт серії ДП № 0003 на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» виданий 15 грудня 1994 року, що підтверджується повідомленням відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Таким чином на час паювання земель позивач працював та був членом КСП «Росія».
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 - Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Відповідно до ст.3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.
Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.
Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що позивач має право на отримання земельної ділянки (паю), так як працював та був членом КСП на час розпаювання земель сільськогосподарського призначення даного господарства тобто на 15 грудня 1994 року. Та на даний час позивач має намір отримати земельну ділянку (пай).
Відповідачем дане право позивача визнається. Так як будь-яких заперечень з цього приводу не надано.
Суд зазначає, що отримавши право на земельну частку (пай) в судовому порядку, позивач, відповідно зі ст.ст. 1,3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), від 05.06.2003 року має намір виділити її в натурі /на місцевості/ для ведення товарного сільгоспвиробництва.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004 року визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Судом встановлено наявність права у позивача на земельну частку /пай/ без визначення меж цієї частки в натурі / на місцевості/ із земель, які перебували у колективній власності реформованого КСП «Україна» згідно з розмірами розпаювання земель.
Виходячи з вищевикладеного суд у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме визнання права, який передбачений ст. 16 ЦК України, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо визнання такого права за позивачем.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768.40 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як не вбачає вини відповідача у порушенні права позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263- 265, 268, 273 , ЦПК України , суд - .
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 право на земельну частку (пай), в розмірі, що визначався на час розпаювання земель, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Дніпровокам'янської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області згідно Державного Акту на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Росія» серія ДП № 0003 , виданого 15 грудня 1994 року.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 768.40 грн., покласти на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду
Повний текст рішення виготовлений 06.08.2019 року
Суддя Петрюк Т.М.
Зареєстроване: 06.08.2019 року
Оприлюднене: 07.08.2019 року
Дата набрання законної сили: 06.09.2019 року