Справа № 738/901/19
№ провадження 1-м/738/2/2019
05 серпня 2019 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi колегії суддів: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт Холми Корюківського району Чернігівської області, проживаючої по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, має на утриманні неповнолітню дитину, засудженої за вироком Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року за частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 КК Російської Федерації до 9 років позбавлення волі,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
учасників кримінального провадження
прокурораОСОБА_6 ,
захисникаОСОБА_7 ,
Міністерство юстиції України звернулось до Менського районного суду Чернігівської області з клопотанням, в якому просить суд привести вирок суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України стосовно ОСОБА_4 ..
Клопотання мотивовано тим, що 02 травня 2019 року наказом Міністерства юстиції України № 1363/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засудженої вироком російського суду громадянки України ОСОБА_4 та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 15 березня 2019 року за № 06-32851/19.
ОСОБА_4 засуджено вироком Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року з урахуванням ухвали Липецького обласного суду від 23 січня 2019 року до 9 років позбавлення волі за частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 КК Російської Федерації (замах на незаконний збут наркотичних засобів, з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), групою осіб за попередньою змовою, у особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.
ОСОБА_4 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 7 УФСВП Росії по Липецькій області», останнє відоме місце проживання ОСОБА_4 в Україні - по АДРЕСА_1 .
Відповідно до вироку Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року ОСОБА_4 повинна сплатити процесуальні витрати у розмірі 17640,00 руб., заборгованість зі сплати процесуальних витрат складає 6125,00 руб., щодо сплати яких ОСОБА_4 надано гарантії.
Заявник клопотання, посилаючись на ст.ст. 606-610 КК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, просив визначити за Кримінальним Кодексом України правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого визнано винуватою ОСОБА_4 за вироком Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року з урахуванням постанови Липецького обласного суду від 23 січня 2019 року; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженою ОСОБА_4 згідно з Кримінальним кодексом України; вирішити питання про виконання вироку Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року з урахуванням постанови Липецького обласного суду від 23 січня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_4 процесуальних витрат.
Представник заявника клопотання у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні прокурор та захисник підтримали клопотання, захисник просив при вирішенні питання про строк покарання ОСОБА_4 застосувати положення статті 68 КК України, а також зарахувати у строк покарання строк тримання під вартою відповідно до положень частини 5 статті 72 КК України - у подвійному розмірі.
Розгляд справи здійснено за відсутності засудженої ОСОБА_4 , оскільки остання відбуває покарання в Російській Федерації, що є об'єктивною причиною неможливості забезпечити її участь у судовому засіданні.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
За пунктом «b» частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, до якої Україна приєдналася у відповідності до Закону України «Про приєднання України до Європейської Конвенції по передачу засуджених осіб, 1983 рік», компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави винесення вироку за такий самий злочин, згідно з положенням статті 11.
Згідно з частиною 1 статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: a) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; c) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.
У відповідності до частини 1 статті 602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За приписами частин 3, 4, 6 статті 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.
При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків, якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави (пункт 2 частини 4 статті 610 КПК України).
При розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання (частина 6 статті 610 КПК України).
Судом встановлено, що згідно з вироком Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року ОСОБА_4 засуджено за частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 КК Російської Федерації до 9 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму за вчинення замаху на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням електронних та інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет») організованою групою в особливо великому розмірі. Цим вироком строк відбування покарання визначено обчислювати з 19 жовтня 2017 року, зараховано у строк відбуття покарання час тримання під вартою з 30 липня 2016 року по 18 жовтня 2017 року включно, запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою, стягнуто з ОСОБА_4 в дохід федерального бюджету процесуальні витрати - 17640 рублів. Згідно з апеляційною ухвалою суду апеляційної інстанції вирок Липецького обласного суду (Російська Федерація) від 18 січня 2018 року стосовно ОСОБА_4 залишено без змін. Додаткове покарання вироком не призначалося, амністія та помилування не застосовувалися. Вирок вступив у законну силу 18 січня 2018 року. Згідно з ухвалою Липецького обласного суду від 23 січня 2019 року у вступній та резолютивній частинах ухвали Липецького обласного суду від 18 січня 2018 року здійснено виправлення допущеної описки у по батькові засудженої: « ОСОБА_8 » - « ОСОБА_9 » (а.с. 5-46).
ОСОБА_4 є громадянкою України, що підтверджується повідомленням Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби №6.5-9624/6-18 від 30 серпня 2018 року (а.с. 62)
Останнє зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 - по АДРЕСА_1 , про що є відповідна відмітка у паспорті громадянина України, виданому на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 57-61).
ОСОБА_4 з 02 лютого 2018 року відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія 7 УФСВП Росії по Липецькій області», станом на 19 грудня 2018 року відбута ОСОБА_4 частина покарання становить 2 роки 4 місяці 20 днів, невідбута частина покарання складає 6 років 7 місяців 10 днів; має хронічні захворювання, під час перебування у слідчому ізоляторі допустила вісімнадцять порушень вимог режиму тримання, під час відбуття покарання допустила два порушення вимог режиму тримання, має одне заохочення, стосовно ОСОБА_4 порушено виконавче провадження на підставі виконавчого документу про стягнення процесуальних витрат у розмірі 17640,00 рублів, заборгованість складає 6125,00 рублів, що підтверджується довідками ФКУ «Виправна колонія 7 УФСВП Росії по Липецькій області» від 19 грудня 2018 року (а.с. 52-56).
19 грудня 2018 року ОСОБА_4 подала заяву про переведення для відбування покарання в Україну та заяву, у якій зазначила, що вона ознайомлена з положенням законодавства України і про юридичні наслідки передачі для відбування покарання на території України їй роз'яснено (а.с. 49-51).
Таким чином, судом встановлено, що обставини, які б перешкоджали передачі засудженої громадянки України для відбування нею покарання на території України - відсутні.
Відповідно до долученого до клопотання витягу з Кримінального кодексу Російської Федерації зазначено, що за приписами частини 3 статті 30 КК Російської Федерації замахом на злочин визнається умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо направлені на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з незалежних для цієї особи обставин; за приписами підпункту «а» частини 4 статті 228.1, частини 5 статті 228.1 КК РФ передбачено кримінальну відповідальність за незаконні виробництво, збут або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також незаконні збут або пересилання рослин, що містять наркотичні засоби або психотропні речовини, вчинені з використанням засобів масової інформації або електронних чи інформаційно-телекомунікаційних мереж (включаючи мережу «Інтернет»), організованою групою, в особливо великому розмірі. Покарання за такий злочин відповідно до санкції частини 5 статті 228.1 КК РФ передбачено у виді позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти до двадцяти років, з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двадцяти років або без такого і з штрафом у розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до п'яти років або без такого або довічним позбавленням волі» (а.с. 47-48).
Вирішуючи питання про визначення за Кримінальним Кодексом України правової кваліфікації діяння, у вчиненні якого визнано винуватою ОСОБА_4 за вироком Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року, суд виходить з того, що зазначені у вироку наркотичні засоби: (російською мовою): смесь, общей массой 480,46 грамма, содержащая в своем составе метиловый эфир 3-метил-2-[1-(4-фторбензил)-1Н-индазол-3-карбоксамидо] бутановой кислоты (ММВ(N)-Вz-F), производное наркотического средства метилового эфира 3-метил-2-(1-бензил-1Н-индазол-3-карбоксамидо) бутановой кислоты, в соответствии с постановлением Правительства Российской Федерации от 01 октября 2012 года №1002 «Об утверждении значительного, крупного и особо крупного размеров наркотичесних средств и психотропных веществ, а также значительного, крупного и особо крупного размеров для растений, содержащих наркотические средства или психотропные вещества, либо их частей, содержащих наркотические средства или психотропные вещества, для целей статтей 228, 228.1, 229, 229.1 Уголовного кодекса Российской Федерации» является крупным; смесь, общей массой 329,51 грамма, содержащая б-пирролидиновалерофенон (PVP, б- PVP, 1-фенил-2-пирролидин-1илпентин-1-он), производное наркотического средства N-метилэфедрон, в соответствии с постановлением Правительства Российской Федерации от 01 октября 2012 года №1002 «Об утверждении значительного, крупного и особо крупного размеров наркотичесних средств и психотропных веществ, а также значительного, крупного и особо крупного размеров для растений, содержащих наркотические средства или психотропные вещества, либо их частей, содержащих наркотические средства или психотропные вещества, для целей статтей 228, 228.1, 229, 229.1 Уголовного кодекса Российской Федерации»(с послідующими изменениями и дополнениями) является особо крупным.
Згідно з повідомленням Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками № 4922-001.1/006.0/17-19 від 27 червня 2019 року сполуки FUB-AMB, синоніми назви: AMB-FUBINACA; MMB- FUBINACA, хімічна назва - метил-2-[[1-[(4-флюорофеніл)метил]індазол-3-карбоніл]аміно]-3-метилбутаноат та PVP, синонім назви: б-піролідиновалерофенон, хімічна назва - 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он включені до Списку №2 Таблиці І Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №770. Розміри речовини PVP відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 2000 року №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» становлять відповідно: невеликі до 0,15г, великі від 1,5 г до 15,0 г, особливо великі 15,0 і більше (а.с. 100).
Кримінальним кодексом України за протиправні діяння, аналогічні тим, за які ОСОБА_4 було засуджено вироком іноземної держави, передбачена кримінальна відповідальність за частиною 2 статті 15 КК України, частиною 3 статті 307 КК України, як за закінчений замах на вчинення збуту психотропних речовин організованою групою в особливо великих розмірах, передньою змовою групою осіб, злочин не доведений до кінця з причин, що не залежали від волі винної особи; санкцією частини 3 статті 307 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вчинене ОСОБА_4 на території Російської Федерації діяння визнається злочином і на території України. Призначене їй покарання за вчинений злочин за вироком суду іноземної держави відповідає покаранню, яке може бути призначене за частиною 2 статті 15 КК України, частиною 3 статті 307 КК України, крім додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке у відповідності до статті 11 Конвенції не може бути застосоване, оскільки це вважатиметься посиленням покарання.
Суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 покарання за частиною 2 статті 15 КК України, частиною 3 статті 307 КК України - 9 років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 необхідно обчислювати з 19 жовтня 2017 року.
Зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання у виді позбавлення волі з 30 липня 2016 року по 18 жовтня 2017 року включно.
Суд дійшов висновку не визначати вид кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженій як передбачено вироком іноземної держави, оскільки діючим КПК України не передбачено визначення судом виду такої установи.
Вирок Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_4 , на підставі частини 6 статті 610 КПК України підлягає приведенню у відповідність з законодавством України в частині процесуальних витрат.
Суму процесуальних витрат суд вважає необхідним визначити у національній валюті України відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 05 серпня 2019 року, який становить 10 російських рублів за 3.9506 гривень. Отже, з урахуванням раніше сплачених ОСОБА_4 коштів, з ОСОБА_4 в дохід Російської Федерації підлягають стягненню 2419,74 грн. процесуальних витрат (6125,00 руб. х 0,39506 грн.= 2419,74 грн.).
Щодо посилання захисника про необхідність при вирішенні питання про строк покарання ОСОБА_4 застосувати положення статті 68 КК України, а також зарахувати у строк покарання строк тримання під вартою відповідно до положень частини 5 статті 72 КК України, то суд дійшов наступних висновків.
Аналіз положень Конвенції "Про передачу засуджених осіб" від 21 березня 1983 року (статей 9, 10, 11) свідчить, що покарання за своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку; у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Захисник під час розгляду клопотання просив визначити покарання ОСОБА_4 з урахуванням положень статті 68 КК України.
Дійсно, положеннями частини 3 статті 68 КК України передбачено, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Поряд з цим, національним законодавством України, а саме згідно з частиною 2 статті 63 КК України покарання у виді позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років. Тому суд буде керуватися положенням саме статті 10 Конвенції "Про передачу засуджених осіб", які мають вищу юридичну силу по відношенню до норм національного законодавства. Крім того, судова практика свідчить, що компетентні органи Російської Федерації в разі призначення засудженим судами України покарання в меншому розмірі ніж те, що призначено в Російській Федерації, відмовляли у передачі засуджених для відбування покарання в Україні, про що прямо наголошувалося в самому клопотанні Міністерства юстиції. Відтак, призначення покарання в меншому розмірі, ніж призначене ОСОБА_4 вироком суду Російської Федерації при відсутності відповідного клопотання засудженої ОСОБА_4 і наявності застереження Міністерства Юстиції, є неможливим, адже може суттєво погіршити становище засудженого при вирішенні питання щодо його подальшої передачі в Україну для відбування покарання.
Питання щодо зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання на підставі положень частини 5 статті 72 КК України в редакції закону від 26 листопада 2015 року №838-VIII , охоплюється положеннями розділу VIII КПК України «Виконання судових рішень», і не є предметом розгляду провадження в рамках розділу IХ КПК України «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження» при вирішенні питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, зокрема не передбачене положеннями статті 610 КПК України.
Враховуючи викладене, посилання захисника про застосування положень статті 68 КК України та частини 5 статті 72 КК України не заслуговують на увагу.
На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983року, ст.ст. 602, 609, 610 КПК України, суд
Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України - задовольнити.
Вирок Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки смт Холми Корюківського району Чернігівської області, проживаючої по АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, має на утриманні неповнолітню дитину, згідно з яким ОСОБА_4 засуджено до покарання у вигляді 9 років позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 30, частиною 5 статті 228.1 КК Російської Федерації - привести у відповідність із законодавством України.
Визначити, що діяння, у вчиненні якого визнано винуватою ОСОБА_4 за вироком Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року підлягає правовій кваліфікації за частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України.
Визначити, що за частиною 2 статті 15, частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України підлягає відбуванню ОСОБА_4 за вироком Совєтського районного суду міста Липецька Російської Федерації від 19 жовтня 2017 року - покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 19 жовтня 2017 року.
Зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання у виді позбавлення волі з 30 липня 2016 року по 18 жовтня 2017 року включно.
Запобіжний захід обраний застосований до ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Визначити, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 в дохід держави Російська Федерація 2419,74 грн. процесуальних витрат, розмір яких обчислено в національній валюті України за курсом Національного банку України станом на 05 серпня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Менський районний суд Чернігівської області.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3