Справа № 520/7558/18
Провадження № 2/520/1668/19
01.08.2019 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
судді Пучкової І.М.,
за участю секретаря судового засідання Бродецької Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про виселення,
18.06.2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовною заявою про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що ПАТ «Укрсоцбанк» є власником цієї квартири, однак, у зв'язку з проживанням та реєстрацією в ній відповідачів, не має змоги користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Відповідач ОСОБА_1 , яка діє від імені малолітнього ОСОБА_3 , надала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їхню безпідставність та передчасність позову, оскільки досудове врегулювання спору не відбувалося, вимоги про звільнення квартири вона та члени її сім'ї не отримували, а також вважає, що виселення є неправомірним, оскільки вона та члени її сім'ї не мали і не мають іншого житла для проживання.
Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заяву, в якій заперечила проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві відповідача ОСОБА_1
Представник служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації надав до суду заяву про розгляд справи за їхньою відсутністю.
Представник третьої особи департамента надання адміністративних послуг Одеської міської ради до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, пояснення щодо позовної заяви не надав.
Суд, дослідивши матеріали та докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.10.2017 року позивач став власником квартири на підставі ст.37 Закону України «Про іпотеку» та укладеного між сторонами договору іпотеки від 08.04. 2008 року. Право власності банку підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №122239587 від 27.04.2018 року встановлено, що Публічне Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» 26.10.2017 року набуло право власності на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 34,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі іпотечного договору від 08.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В., на підставі рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
Тобто, ПАТ «Укрсоцбанк» набуло право власності на квартиру в безспірному, позасудовому порядку, узгодженому сторонами під час підписання договору іпотеки.
Доводи відповідачів про відсутність досудового повідомлення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з вимогою про добровільне виселення від 04.06.2018 року, направлення якої підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, відповідачів було повідомлено про необхідність виселення та зняття з реєстраційного обліку в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою про склад сім'ї та реєстрацію №124 від 26.02.2018 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , 1970 року народження, ОСОБА_2 , 1989 року народження, ОСОБА_3 , 2009 року народження.
За змістом ст.47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
За змістом ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.109 ЖК УРСР, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Статтею 114 ЖК УРСР визначено виключний перелік осіб, яким надається інше житлове приміщення, до якого не можна віднести відповідачів.
Згідно з ч.4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
Відповідно до ст.18 Закону України "Про охорону дитинства", держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення - мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.
При укладенні іпотечного договору іпотекодавцем враховані інтереси членів сім'ї і осіб, які мають право користування предметом іпотеки, нічиї права не були порушені. Крім того, малолітній ОСОБА_3 на час укладання іпотечного договору у 2008 році у квартирі не був та не міг бути зареєстрований, оскільки народився у 2009 році.
Посилання відповідача ОСОБА_1 на відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку із набранням чинності Законом України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті", не можуть бути прийняті судом до уваги. Так, цей Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, та не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності. Така правова позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 09 вересня 2015 року у справі № 6-483цс15, від 3 лютого 2016 року у справі № 6-2947 цс15.
Крім того, Закон України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", забороняє примусове стягнення на майно, що є предметом іпотеки, однак не примусове виселення із бувшого предмету іпотеки, який на час предявлення позову належить на праві власності іпотекодержателю і отриманий ним у власність не примусово, а в добровільному, позасудовому порядку, на підставі узгодженого і укладеного сторонами договору іпотеки, як у випадку, зазначеному в позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Правова позиція ЄСПЛ, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення від 21 лютого 1990 року у справі «Powell and Rayner v. the U.K.»). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.»), так і на наймача (рішення від 18 лютого 1999 року у справі «Larkos v. Cyprus»).
Позивачем доведені обставини, що майно належить йому на праві приватної власності, однак позивач не має вільної змоги користуватися квартирою, у зв'язку з проживанням та реєстрацією в ній відповідачів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачі порушують право власності позивача, добровільно не виконали вимогу позивача про звільнення приміщення та зняття з реєстрації, отже існує об'єктивна необхідність усунення перешкод у користуванні позивачем його власністю, тому відповідачі підлягають виселенню.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при подачі позову ПАТ «Укрсоцбанк» сплачено судовий збір у сумі 10572 грн., даний позов судом задоволено в повному обсязі, то стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає вся сплачена сума, пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.109, 114 ЖК УРСР, ст.ст.33,37,40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 16, 317, 319, 321, 386 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 6, 89, 141, 258-259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про виселення задовольнити в повному обсязі.
Виселити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітнього ОСОБА_3 , на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м.Київ, вул.Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019, судовий збір в сумі 7048 (сім тисяч сорок вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м.Київ, вул.Ковпака, 29, ідентифікаційний код 00039019, судовий збір в сумі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів, з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Пучкова І. М.