Дата документу 07.08.2019
Справа № 501/2522/16-к
1-кп/501/24/19
07 серпня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області кримінальне провадження №12016160160000499 від 05 травня 2016 року за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іллічівська (нині - Чорноморськ) Одеської області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одружений, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимий:
28 липня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням на 2 роки відповідно до ст.75 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України,
04 травня 2016 року, приблизно о 23 год. 20 хв., ОСОБА_10 , перебуваючи біля стадіону «Портовик», розташованого на вул. Парковій в м. Чорноморську Одеської області, маючи злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, умисно, з корисливих мотивів, здійснив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_7 , а саме: підійшовши до потерпілого ззаду, ОСОБА_10 штовхнув його по схилу донизу, після чого застосував до потерпілого насильство, небезпечне для його життя чи здоров'я, почавши наносити ОСОБА_7 тілесні ушкодження ногами в область обличчя та тулуба, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток спинки носа справа зі зміщенням відламків та закритого перелому верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням відламків.
Після нанесення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, ОСОБА_10 заволодів майном потерпілого: сумкою, в якій знаходились планшет «LENOVO», IMEI НОМЕР_1 , та мобільний телефон «SAMSUNG GALAXY», IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 . З викраденим майном обвинувачений з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 матеріальних збитків.
В судовому засіданні ОСОБА_10 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, заявлений до нього потерпілим цивільний позов не визнав, показавши суду, що злочин стосовно ОСОБА_7 він не вчиняв, майно потерпілого не викрадав. 04 травня 2016 року, приблизно о 21-00 годині, він біля буднику 19 по вул. В. Шума в м. Чорноморську зустрівся зі своїм товаришем ОСОБА_11 , з яким поїхав на дачу у СТ «Ветеран» в с. Молодіжне Овідіопольського району, де вони відпочивали, вживали спиртні напої. Своє перебування в м. Чорноморську в період з 23 години 04 травня 2016 року до опівночі заперечував. Уточнив, що разом з ОСОБА_12 на таксі їздив за продуктами до м. Чорноморська у період з 02.30 до 04 годин 05 травня 2016 року, не пам'ятає чи телефонував він о 23:16, 23:18, 23:20 годині 04 травня 2016 року та о 05:37 годин 05 травня 2016 року ОСОБА_13 , у цей період з ОСОБА_14 він не зустрічався.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 не оспорював обставини кримінального правопорушення, підтримав обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_10 , підтримав заявлений до обвинуваченого цивільний позов.
Дослідивши докази, суд доходить таких висновків.
Винуватість ОСОБА_10 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7 підтверджується дослідженими судом доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_7 показав суду, що 04 травня 2016 року, приблизно о 23 годині він йшов по просп. Мира у бік вул. 1 Травня, а потім у бік стадіону «Портовик» в м.Чорноморську, де на нього напав ОСОБА_15 , а саме штовхнув його у спину, від чого він впав, та той почав наносити йому удари руками та ногами по голові та тулубу, заподіявши йому тілесні ушкодження, після чого заволодів його сумкою, в якій був мобільний телефон і планшет.
Свідок ОСОБА_16 показав суду, що ОСОБА_15 його знайомий. 04 травня 2016 року він перебув за місцем мешкання ОСОБА_17 . Приблизно о 23.00 -23.30 годин йому зателефонував ОСОБА_15 та повідомив, що бажає повернути борг. Він вирішив зустрітись з ОСОБА_15 та сам зателефонував йому, на що ОСОБА_15 повідомив, що йде біля спорткомплексу «Модуль» біля стадіону «Портовик». Зустрівшись з ОСОБА_15 він побачив, що з руки ОСОБА_15 йде кров. ОСОБА_15 передав йому якусь сумку та він скористався тим, що ОСОБА_15 відволікся на пошкоджену руку, виявив, що у сумці є планшет та заволодів ним, сховавши за пояс. Вони у двох прийшли додому до ОСОБА_18 , яка перев'язала руку ОСОБА_15 . В подальшому він заклав зазначений планшет до ломбарду в м. Одесі.
В подальшому свідок ОСОБА_16 свої показання змінив та показав суду, що 04 травня 2016 року, ввечері, він знайшов планшет на лавці у парку «Молодіжний» в м.Чорноморську, вирішив його продати і з цією метою телефонував на мобільний телефон ОСОБА_10 , розраховуючи на те, що останній допоможе йому продати цей планшет, однак ОСОБА_10 пояснив, що його немає в м. Чорноморську. Потім він поїхав до м. Одеси, де здав знайдений планшет до ломбарду. Свідок пояснив, що раніше у суді давав інші показання, оскільки прокурор ОСОБА_5 перед судовим засіданням біля Іллічівського міського суду Одеської області наніс йому удар кулаком в спину, а потім у приміщенні суду сильно штовхнув його у спину, попереджав, що будуть проблеми у його батьків. Він переживав за долю своїх батьків, тому раніше дав інші показання. ОСОБА_16 також пояснив, що зазначені дії прокурора ОСОБА_5 ніхто не бачив, тілесних ушкоджень у нього не було. За те, що він здав у ломбард знайдений планшет, вироком Іллічівського міського суду Одеської області його було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст.198 КК України.
Свідок ОСОБА_19 показала суду, що знайома з ОСОБА_15 та ОСОБА_14 . 04 травня 2016 року ОСОБА_14 був у неї вдома, коли приблизно о 23-24 годині ОСОБА_14 зателефонував ОСОБА_15 і попросив зустрітись. ОСОБА_14 одразу пішов на зустріч з ОСОБА_10 . Повернувся ОСОБА_14 приблизно через півгодини разом з ОСОБА_15 , при цьому у обвинуваченого на правій руці була рана. ОСОБА_15 говорив, що він з кимось побився. В руках у ОСОБА_15 був мобільний телефон, який він бажав закласти до ломбарду, а ОСОБА_14 показав їй планшет, який тримав за поясом. Пізніше ОСОБА_20 сказав їй, що планшет він вкрав у ОСОБА_21 , коли той дав йому потримати сумку. Цей планшет ОСОБА_14 здав у ломбард в м. Одесі.
Винуватість обвинуваченого підтверджується також дослідженими судом матеріалами кримінального провадження:
протоколом прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення (т.1, а.с.69), відповідно до якого 04 травня 2016 року, приблизно о 23.20 годин, біля ЗОШ №3 м. Чорноморська невстановлена особа, заподіявши йому тілесні ушкодження шляхом завдання ударів в область обличчя та тулуба, заволоділа сумкою з його майном: планшетом «LENOVO» та мобільним телефоном «SAMSUNG GALAXY»,
медичною довідкою стаціонару ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» (т.1, а.с.70), з якої вбачається, що 05 травня 2016 року, о 01.05 годин ОСОБА_7 звернувся до лікарні, де йому було встановлено діагноз: «Закритий перелом кісток спинки носа та закритий перелом верхньої третини правої плечової кістки»,
протоколом огляду місця події - ділянки місцевості, де на ОСОБА_7 було вчинено розбійний напад, розташованої за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Паркова, 18-Б, між стадіоном «Портовик» та дитячим садком, з фототаблицею (т.1, а.с.71-75),
копіями документів на планшет «LENOVO» та мобільний телефон «SAMSUNG» (т.1, а.с.48-49, 76, 77),
медичними документами потерпілого ОСОБА_7 (т.1, а.с.50-52, 57-58), відповідно до яких потерпілому було встановлено діагноз «Закритий перелам проксимального відділу правої плечової кістки на рівні хірургічної шийки та голівки зі зміщенням уламків та вивихом голівки. Закритий перелам кісток носа зі зміщенням уламків»,
листами ломбарду ПТ «Ломбард «Гроші тут» (т.1, а.с.78, 79), згідно з якими 05 травня 2016 року ОСОБА_16 заклав до зазначеного ломбарду, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 33, планшет «LENOVO», IMEI НОМЕР_1 ,
протоколами тимчасового доступу до речей і документів - CD-R дисків з інформацією оператора мобільного зв'язку «лайфселл» та «Київстар» (т.1, а.с.80-83, 84, т.2, а.с.71-78, 81-),
протоколом тимчасового вилучення CD-R диску з інформацією про графік з'єднання (т.1, а.с.88),
протоколами огляду предметів - двох CD-R дисків з результатами моніторингу місцевості - роздруківками телефонних з'єднань за номерами мобільних телефонів ОСОБА_10 та ОСОБА_16 за 04 та 05 травня 2016 року (т.1, а.с.89-91, 92-94),
постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження CD-R дисків з результатами моніторингу місцевості в якості речових доказів (т.1, а.с.95, 123);
висновком судово-медичної експертизи (т.1, а.с.96-97), згідно якого у потерпілого ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому кісток спинки носа справа зі зміщенням відламків та закритого перелому верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням відламків, які утворились від дії тупого предмета і заподіяні можливо в строк і за механізмом, на який вказував потерпілий. Закритий перелом верхньої третини правої плечової кістки зі зміщенням відламків за своїм характером та перебігом призвів до розладу здоров'я на строк понад трьох тижнів, що згідно п.2.2.2. «Правил медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Закритий перелом кісток спинки носа справа зі зміщенням відламків за своїм характером та перебігом призвели до розладу здоров'я на строк понад шести діб і не більше трьох тижнів, що згідно з п.2.3.3 «Правил медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розгляд здоров'я,
копією вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 29 травня 2018 року (т.2, а.с.165-167), згідно якого ОСОБА_16 було визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.198 КК України - придбання та збут майна, одержаного злочинним шляхом, а саме планшета марки «LENOVO», IMEI НОМЕР_1 , придбаного внаслідок розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7 (вирок набув чинності).
Під час судового розгляду у якості свідка допитувався ОСОБА_22 , який показав суду, що 04 травня 2016 року, приблизно о 20 годині, він зустрівся з ОСОБА_10 біля будинку № 19 по вул. В.Шума в м. Чорноморську, з яким приблизно о 21:30 годин поїхали на дачу ОСОБА_10 , яка знаходиться в СТ «Ветеран» с. Молодіжне Овідіопольського району, де відпочивали, вживали спиртні напої. Він перебував разом з ОСОБА_10 на дачі приблизно до 01 години 05 травня 2016 року, а потім на таксі поїхав додому. Свідок також пояснив, що 04 травня 2016 року він біля бару «Арсенал» в м. Чорноморську не перебував.
Зазначені показання свідка ОСОБА_22 спростовуються дослідженими судом роздруківкам телефонних з'єднань, відповідно до яких ОСОБА_22 в момент телефонних з'єднань о 22:43 та о 23:41 годин 04 травня 2016 року перебував в зоні дії базових станцій по просп. Миру 28 та 32 в м. Чорноморську, а не СТ «Ветеран», як він стверджував (т.2, а.с.86).
На підтвердження винуватості ОСОБА_10 стороною обвинувачення також було надано протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 липня 2016 року (т.1, а.с.85-87), відповідно до якого потерпілий за фотознімком впізнав ОСОБА_10 як особу, яка 04 травня 2016 року, приблизно о 23 годині, здійснила розбійний напад на нього біля стадіону на вул. Парковій в м. Чорноморську Одеської області.
Цей доказ суд визнає недопустимим з огляду на таке.
Згідно із чч.1,2 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно п.3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.
За змістом ст.228 КПК України пред'явлення особи для впізнання як слідча дія має на меті ідентифікацію (встановлення тотожності, подібності або відмінності) особи, в тому числі зображеної на фотознімку, з тією, яку свідок, потерпілий, підозрюваний або обвинувачений сприймав як очевидець події.
Відповідно до ч.ч.6,7 ст.228 КПК України впізнання за фотознімками може провадитись з додержанням вимог, передбачених у частинах першій і другій цієї статті. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення.
Судом встановлено, що фотознімок особи під №3, за яким потерпілий впізнав ОСОБА_10 , не відповідає вищенаведеним законодавчим вимогам, а саме зображення на зазначеному фотознімку відрізняється від інших фотознімків, що на думку суду суттєво вплинуло на його сприйняття.
За таких обставин суд вважає, що проведення впізнання обвинуваченого за фотознімками було здійснене з порушенням вимог ст.228 КПК України.
Таким чином, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26 липня 2016 року, визнається судом недопустимим доказом на підставі чч.1,2 ст.86, п.3 ч. 2 ст. 87 КПК України.
Разом з тим, визнання цього протоколу недопустимим доказом не спростовує докази винуватості ОСОБА_10 у вчиненні зазначеного злочину.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення «Кобець проти України» (заява N 16437/04, 14 лютого 2008 року, п.43); «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, заява N 25657/94, 10 липня 2001 року, п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доводи обвинуваченого щодо його невинуватості суд оцінює критично, як його бажання уникнути кримінальної відповідальності.
Доводи обвинуваченого спростовуються викладеними вище доказами.
Судом беруться до уваги первинні показання свідка ОСОБА_16 , які повністю узгоджуються з іншими доказами, насамперед показаннями свідка ОСОБА_19 та роздруківкою телефонних з'єднань, відповідно до якої ОСОБА_10 о 23:16, 23:18, 23:20 годин 04 травня 2016 року зі свого мобільного телефону телефонував ОСОБА_16 , при цьому ОСОБА_10 перебував на території м. Чорноморськ. У цій частині пояснення свідка ОСОБА_16 про те, що він телефонував ОСОБА_10 для того, щоб останній допоміг йому здати у ломбард знайдений планшет є неправдивими.
Доводи ОСОБА_16 про погрози з боку прокурора ОСОБА_5 , через що він, нібито, раніше надавав суду інші за змістом свідчення, які викривають обвинуваченого, спростовуються поясненнями вказаного прокурора та нічим не підтверджуються.
Судом також враховується, що в період судового розгляду ОСОБА_10 переховувався від суду з січня 2018 року, оголошувався в розшук та був затриманий 02 січня 2019 року. Твердження ОСОБА_10 , що він в цей час хворів та не мав матеріальної можливості прибути з м. Києва до м. Чорноморська, ніякими доказами не підтверджуються та суд оцінює його дії саме як переховування від суду, намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Аналізуючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_10 у вчиненні зазначеного злочину за критерієм доведення «поза розумним сумнівом» випливає із сукупності наведених доказів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Таким чином, ОСОБА_10 своїми умисними діями, що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.187 КК України.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що він судимий (т.1, а.с.112-113, 172-174), за місцем мешкання характеризується як особа, щодо якої скарг не надходило (т.1, а.с.116), не одружений, не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (т.1, а.с.117, 118).
Обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно досудової доповіді служби з питань пробації ризик вчинення ОСОБА_10 повторного кримінального правопорушення оцінюється, як дуже високий, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Обвинуваченому доцільно призначити покарання у вигляді позбавлення волі (т.1, а.с.242-244).
При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного та достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання та вважає, що йому має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
За тих самих підстав, а також з урахуванням висновку органу з питань пробації щодо неможливості виправлення обвинуваченого без реального його позбавлення волі на певний строк суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливі лише в ізоляції від суспільства, тому суд не вбачає підстав для застосування до нього ст.75 КК України.
Вироком Шевченківського райсуду м. Києва від 28 липня 2016 року ОСОБА_10 визнаний винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1 та 2 ст. 185 КК України (злочини вчинив 14 та 17 листопада 2014 року), і йому призначено покарання за ч.1 ст. 185 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі, за ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_10 призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 від призначеного покарання звільнено, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до частини 2 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли особа, щодо якої було застосоване звільнення на підставі ст. 75 КК України, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Потерпілий ОСОБА_7 звернувся до суду з цивільним позовом до обвинуваченого, стверджуючи, що вчиненим злочином йому завдана майнова шкода, пов'язана з витратами на лікування та вартістю викраденого у нього майна, і моральна шкода, пов'язана із заподіянням йому моральних і фізичних страждань (т.1, а.с.45-47).
Потерпілий просив стягнути з обвинуваченого на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 63217,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 150000,00 грн.
Обвинувачений заявлений до нього потерпілим цивільний позов не визнав.
Суд вважає, що цивільний позов потерпілого підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно із ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Підстави для задоволення позовних вимог потерпілого доводяться вищевикладеними доказами.
Водночас, на обґрунтування розміру цивільного позову в частині завданих злочином матеріальних збитків потерпілим надано квитанцію про придбання планшетного пристрою «LENOVO» на загальну суму 7360,00 грн (т.1, а.с.48), вартість викраденого мобільного телефону «SAMSUNG GALAXY» підтверджується інформацією з інтернет-магазину - 6499,00грн., а всього на суму 13859,00грн. Крім того, судом встановлено та потерпілим не заперечується (т.1, а.с.46) документальна підтвердження його витрат на лікування у розмірі 18558,75 грн.
Щодо вимог про відшкодування завданої злочином моральної шкоди суд вважає, що неправомірними діями обвинуваченого, внаслідок яких потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження та викрадене його майно, потерпілому також було заподіяно моральної шкоди, яка виразилася в його моральних стражданнях, погіршенні його психічного та фізичного здоров'я та в істотній зміні його нормальних життєвих зв'язків.
Суд вважає, що з урахуванням глибини й тривалості моральних страждань потерпілого на його користь із обвинуваченого слід стягнути 25000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Суд вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що, на думку суду, обґрунтовується наявністю ризику того, що обвинувачений може переховуватись від суду, що підтверджується тяжкістю покарання, яке йому призначається судом, може вчинити інше кримінальне правопорушення (пп.1,5 ч.1 ст.177 КПК).
При цьому судом приймається до уваги вік обвинуваченого та задовільний стан його здоров'я, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків в місті його постійного проживання, відсутність постійного місця роботи.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.368, 370-374 КПК України,
Визнати ОСОБА_10 винним у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, і призначити йому покарання у вигляді - п'яти років позбавлення волі.
Вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 28 липня 2016 року стосовно обвинуваченого - виконувати самостійно.
Обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити незмінним до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання обвинуваченому обчислювати з 02 січня 2019 року, з моменту його затримання (т.1, а.с.150), зарахувавши йому в строк покарання строк тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому до строку покарання строк його попереднього ув'язнення, а саме знаходження його під вартою під час судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 23 по 26 вересня 2016 року (т.1, а.с.102-104, 105-107), та з 02 січня 2019 року (т.2, а.с.150) по день набрання вироком законної сили.
Речові докази: CD-R диски (т.1, а.с. 123, т.2, а.с.89, 90) - зберігати в матеріалах судової справи.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_10 на його користь 32417,75 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 25000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Іллічівський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя