Справа № 496/5349/18
Провадження № 2/496/515/19
31 липня 2019 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Дранікова С.М.
при секретарі - Кузьміній О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та поновленні меж ділянки, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом відповідно до якого просить суд усунути їй перешкоду у користуванні її земельної ділянки, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 забезпечити безперешкодний доступ до належної позивачці земельної ділянки і підсобним приміщенням, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що вона вступила в право спадщини на дві земельні ділянки і житлове приміщення з підсобними приміщеннями, яке вона отримала в спадок від ОСОБА_3 В листопаді 2018 року, родичі позивачки, які проживають в м. Біляївка, хотіли скористатися підсобними приміщеннями які належать позивачці та знаходяться на належної позивачці ділянці. Однак сусід, відповідач по справі, ОСОБА_2 заявив, що дані приміщення і ділянка для ведення особистого селянського господарства належить йому, проте показати правовстановлюючі документи відмовився. На пропозицію доручити ліцензійній організації встановити межі ділянок, відповідач відповів категоричною відмовою. В зв'язку з чим, позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, від представника позивача в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, надавши до суду заяву з наступними поясненнями. В своїй заяві відповідач зазначає те, що посилання позивачки та її представника є необґрунтованими. Як вважає відповідач, позивачкою та її представником не було надано жодного належного, допустимого, письмового доказу на підтвердження факту того, що він якимось чином перешкоджає позивачці скористатися підсобними приміщеннями, які знаходяться на її земельній ділянці. Відповідач зазначає, що ніяких перешкод у користуванні позивачці її земельною ділянкою та підсобними приміщеннями, він не здійснює. Тому відповідач вважає, що позов є необґрунтованим, позивачкою не надано належних доказів, та в даній справі відсутній предмет спору, в зв'язку з чим, відповідач просить суд закрити провадження.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 має у своєму володінні житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 та кадастровий номер НОМЕР_2 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується копією витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2013 року.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.04.2015 року, відповідач має у власності земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд має установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Згідно ч. 1 ст. 106 ЗКУ власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відповідно до ст.152 ЗК України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з тих підстав, що позивачкою та її представником не було надано жодного належного доказу того, що відповідач перешкоджає користуватися позивачці її земельною ділянкою, тому суд вважає, що позов є недоведеним та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 103, 106, 152 ЗК України, ст. 321 ЦК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та поновленні меж ділянки - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 09 серпня 2019 року.
Суддя Драніков С.М.