18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
26 липня 2019 року
м. Черкаси справа № 925/631/19
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., із секретарем Дяченко Т.В. за участю представників: позивача - Іорданов К.І. адвокат, відповідача - Брайона В.С. за довіреністю, розглянувши у судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи - підприємця Мусієнко Вячеслава Степановича до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиміськбуд" про стягнення 201328,01 грн.,-
28 травня 2019 року до Господарського суду Черкаської області з Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця Мусієнко В'ячеслава Степановича ( АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиміськбуд" (вул. Байди Вишневецького, 37, м. Черкаси, 18000) про стягнення 201328 грн. 01 коп. сплачених згідно умов договору підряду №2405/16 від 24.05.2016.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, в порушення умов Договору, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, оскільки до виконання робіт так і не приступив.
Позивач зазначив, що між позивачем, відповідачем та ТОВ «АГРОМАРІЯ» було укладено інший Договір підряду від 06.06.2016 № 0606/16 для будівництва магазину продовольчих товарів по вул. Академіка Заболотного 94 в Голосіївському районі м. Києва. На виконання цього договору позивачем було передано відповідачу будівельний майданчик, що підтверджується Актом від 10.06.2016. Тому позивач вважає, що оскільки фактичне виконання відповідачем обов'язків щодо будівництва магазину продовольчих товарів по вул. Академіка Заболотного 94 в Голосіївському районі м. Києва здійснювалось в межах виконання Договору підряду від 06.06.2016 № 0606/16, кошти отримані відповідачем за спірним Договором, у зв'язку з не здійсненням будь-яких робіт відповідачем, підлягають поверненню позивачу.
Відповідач у відзиві на позов просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви посилаючись на те, що позивач порушив умови Договору підряду № 2405/16 від 24.05.2016, а саме: не сплатив на користь відповідача належні грошові кошти згідно графіку; не передав будівельний майданчик; не передав проектно-кошторисну документацію.
Позивач у відповіді на відзив заперечував проти доводів відповідача, викладені у відзиві на позов вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявлених вимог і просив суд відмовити у позові повністю.
Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.
Предметом спору є стягнення/повернення на користь позивача перерахованих відповідачу грошових коштів на виконання умов договору підряду через відсутність здійснення відповідачем будь-яких робіт.
З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2016 між сторонами був укладений Договір підряду №2405/16 (далі - Договір), відповідно до умов якого Підрядник (відповідач) зобов'язався за завданням Замовника (позивача) виконати на свій ризик, своїми та/або залученими силами роботи, зазначені в пункті 1.2. цього Договору, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим Договором.
П. 1.2. Договору визначено найменування робіт: Будівництво магазину продовольчих товарів по вулиці Академіка Заболотного, 94 в Голосіївському районі м. Києві.
Підрядник виконує роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил (ДБН) та у строки (терміни), визначені цим Договором (п.1.3. Договору).
П. 3.1. Договору встановлено, що ціна цього Договору визначається Протоколом погодження ціни (Додаток 1 до цього Договору) та становить 445 доларів США за один метр квадратний будівлі (чотириста сорок п'ять доларів США за один метр квадратний будівлі) при загальній площі будівлі 450 метрів квадратних. Договірна ціна є твердою.
Відповідно до Додатку 1 до Договору (Протоколу погодження договірної ціни) від 24.05.2016 року загальна вартість Договору становить 200 000 (двісті) тисяч доларів США.
За умовами п.4.1. Договору Замовник здійснює оплату Підряднику згідно Графіку фінансування (Додаток №2), який складено у відповідності з фізичними об'ємами робіт.
Як вбачається з пункту 5.1. Договору початок виконання робіт - 01 червня 2016 року, а завершення робіт - 30 вересня 2016 року.
Згідно п.5.2. Договору місце виконання робіт: м. Київ, вул. А. Заболотного, 94.
Доказів передачі відповідачу будівельного майданчика та погодження проектно-кошторисної документації суду не надано.
Позивач стверджує, що на виконання умов Договору 31.05.2016 ним було сплачено відповідачу 8 000 (вісім тисяч) доларів США, що підтверджується розпискою відповідача, здійсненою фінансовим директором останнього.
Оскільки відповідач не приступив до виконання договору, то позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення коштів, сплачених за Договором підряду від 24 травня 2016 року.
Доказів повернення грошових коштів до суду відповідачем не надано.
Ст. ст.11, 202, 203,509, 533, 837, 843, 875ЦК України містять наступні приписи.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Оцінивши фактичні обставини справи, наявні у справі докази та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Грошове зобов'язання має бути виконане в національній валюті України - гривні (ст. 533 ЦК України). Це правило кореспондує положенням ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Платіжні документи для здійснення платежів на території України також мають бути виражені в гривнях.
ЦК України (ст. 524) дозволяє сторонам зобов'язання виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Іноземною валютою вважається - валюта готівкою грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу - платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях-кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами (ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
В разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України «Про Національний банк України»). Сторони в договорі можуть визначити і інший порядок перерахунку іноземної валюти в гривні (наприклад за визначеною договором формулою або за курсом не Національного банку України, а комерційного банку
Частина 3 статті 533 ЦК України дозволяє використовувати при здійсненні розрахунків на території України іноземну валюту в порядку та на умовах, встановлених законом. Порядок та правила використання іноземної валюти на території України встановлені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Правилами використання готшкової іноземно! валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 № 200, Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 29.12.2000 № 520. ЦК у розвиток ст.99 Конституції України визнає, що виконання грошових зобов'язань на території
нашої держави повинно здійснюватися в грошовій одиниці України - гривнях.
Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території
України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, (ст. 192 ЦК України). Введення та емісія інших валют в Україні заборонена.
За загальним правилом, якщо у зобов'язанні використовуються грошові еквіваленти в іноземній валюті, то виконуватися таке зобов'язання повинно в гривнях за офіційним курсом, встановленим НБУ на день платежу. Використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за загальним правилом забороняється. Це регламентується Декретом Кабінету Міністрів України № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993. Відповідно до вищевказаного Декрету валюта України є єдиним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань. Використання ж готівкової чи безготівкової валюти та території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальної ліцензії НБУ, окрім випадків, прямо передбачених діючим законодавством, наприклад, Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року. Використання платіжних документів в іноземній валюті, зокрема, векселів, припускається, якщо такі документи були первісне видані резидентами України нерезидентам у встановлених діючим законодавством випадках і передані останніми резидентам, знов-таки у відповідності до вимог діючого законодавства (дивитись Постанову Правління Національного банку України «Про розрахунки між резидентами по векселям, які виражені в іноземній валюті» від 14 червня 1999 року) Оплата таких векселів повинна здійснюватися в валюті України по курсу Національного банку України на день оплати.
Форми розрахунків за зобов'язаннями (готівкова чи безготівкова) та порядок здійснення розрахунків встановлені главою 74 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.
Згідно п. 6 р. II Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 № 148, суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень включно.
Згідно ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Відповідно до ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Укладений сторонами договір підряду №2405/16 від 24.05.2016 та Додатку №1 до нього названим вище приписам законодавства не відповідає, а розписка, на яку посилається позивач, як на здійснення оплати по договору, не може бути доказом такої оплати.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги з названих підстав не підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 05.08.2019.
СУДДЯ К.І.Довгань