Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1845/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків
до 3 - я особа, яка не Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, м. Харків заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Військова частина А - 1352, м. Балаклія
про стягнення 241 455.94 грн.
без участі представників
Позивач - Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (надалі - Відповідач) суму у розмірі 241 455,94 грн. (де: вартість електричної енергії в розмірі 215 650,84 грн. (тарифна складова - 179 709,01 грн. та ПДВ 20% - 35 941,83 грн.) - за грудень 2018; пеня - 21031,38 грн. - січень - квітень 2019 р.; три відсотки річних - 1754,61 грн. - січень - квітень 2019 р.; індекс інфляції - 3019,11 грн. - березень, квітень 2019 р.), а також стягнення з Відповідача суми судового збору.
14 червня 2019 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 922/1845/19, розгляд якої здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами та залученням до участі у справі третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Відповідача - Військову частину А - 1352.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвали суду від 14 червня 2019 року, що була направлені на адреси сторін, отримані сторонами про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні.
Частиною 7 статті 120 ГПК України визначено , що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Також, ухвалою суду, сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у відповідний строк.
02 липня 2019 року за вх. №15928 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де проти позовних вимог заперечує та просить суд зменшити розмір пені на 50% у зв'язку з незадовільним майновим станом.
Позивачем надано відповідь на відзив (вх. №16135 від 04 липня 2019 року), якою підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.
01.09.2006 між сторонами Акціонерною компанією “Харківобленерго” яка у відповідності до Закону України “Про акціонерні товариства” 07.06.2018 перейменована у Акціонерне товариство “Харківобленерго” та відповідно п. 1.3. Статуту АТ «Харківобленерго», є правонаступником усіх прав та обов'язків АК “Харківобленерго” (Постачальник) та Військовою частиною А-1352 (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 62-051.
27.12.2012 Додатковою угодою про внесення змін до Договору № 62051 від 01.09.2006 сторони домовились викласти договір про постачання електричної енергії в новій редакції.
05.01.2015 між Постачальником, Військовою частиною А - 1352 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії № 62051, за якою сторони змінили в п. 4.5 додатка 2 до Договору «Порядок розрахунків» слово «Споживач» на «Платник».
Тобто відповідно до умов додаткової угоди Відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Відповідно до п. 9 зазначеної додаткової угоди, вона набирає чинності із моменту підписання, дія додаткової угоди розповсюджується на відносини між сторонами з 01.01.2015 до 31.12.2015 (або до закінчення терміну дії Договору про постачання електричної енергії), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до розділу 1 Додаткової угоди від 27.12.2012 Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 9.4 Додаткової угоди від 27.12.2012 цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2012 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Враховуючи, що жодною із сторін Договору не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, Договір був продовжений на 2018 рік.
На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка № 2 “Порядок розрахунків” оформлюється звіт про обсяг спожитої електричної енергії у формі додатку № 9 “Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії” Договору, зазначений звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою Споживач зобов'язаний щомісяця у встановлений Договором строк надавати Постачальнику.
Відповідно до п. 5 додатку № 2 “Порядок розрахунків”, для проведення остаточного розрахунку Споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії який згідно до п. 1-2 додаткової угоди від 05.01.2015 має бути оплачений Відповідачем протягом 10 операційних днів з дня отримання рахунку та акту звіряння взаєморозрахунку.
Як свідчать наявні у справі рахунки, акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, розрахунки втрат та витрат електричної енергії в межах споживача, акти про використану електричну енергію, звіти про обсяги спожитої електричної енергії, акти звіряння розрахунків за електроенергію, і не оспорюється відповідачем, останній свої зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, у відповідача за Договором виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 215650,84 грн. (тарифна складова - 179709,01 грн. та ПДВ 20 % - 35941,83 грн.).
Відповідач вказану заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи підтверджують нездійснення відповідачем оплати вартості електричної енергії, спожитої у грудні 2018 року, в сумі 47653,31грн. та плати з компенсації перетікання реактивної енергії за грудень 2018 року.
Судом також встановлено, що відповідачем було здійснено оплату спожитої електричної енергії, з порушенням договірних строків.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач факту неналежного виконання договірних зобов'язань за вказані позивачем періоди не оспорює.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення в розмірі 241 455,94 грн. (де: вартість електричної енергії в розмірі 215 650,84 грн. (тарифна складова - 179 709,01 грн. та ПДВ 20% - 35 941,83 грн.) - за грудень 2018; пеня - 21031,38 грн. - січень - квітень 2019 р.; три відсотки річних - 1754,61 грн. - січень - квітень 2019 р.; індекс інфляції - 3019,11 грн. - березень, квітень 2019 р.) законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки вказаних вимог, суд вважає їх такими, що відповідають вимогам законодавства та обставинам справи.
Відповідач розміру та правильності здійсненого позивачем розрахунку пені не оспорив, однак у відзиві заявив клопотання про зменшення розміру пені на 50%.
Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, при вирішенні судом питання про зменшення пені слід враховувати не самий лише розмір збитків, які були спричинені правопорушенням, але й "інші обставин, які мають істотне значення".
Зокрема, статтею 233 ГПК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, суду в обов'язковому порядку слід враховувати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Втім, додані до відзиву довідка №02-29/114 від 24.01.2018 та рішення №932 від 23.01.2017 підтверджують лише повне фінансування відповідача з державного бюджету та факт присвоєння відповідачу ознаки неприбутковості.
При цьому, відповідачем не надано суду доказів, зокрема, знаходження у тяжкому фінансовому стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача у зв'язку із сплатою пені в установленому Договором розмірі.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.
Крім того, суд не погоджується з твердженням відповідача про відсутність його вини у виникненні заборгованості через те, що він отримує фінансування від органів Державного казначейства.
Так, частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 257, 525, 526, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 224-229, 231 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу (61024, м. Харків, вул.Пушкінська, буд. 61, код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код ЄДРПОУ: 00131954) 241 455,94 грн. (де: вартість електричної енергії в розмірі 215 650,84 грн. (тарифна складова - 179 709,01 грн. та ПДВ 20% - 35 941,83 грн.) - за грудень 2018; пеня - 21031,38 грн. - січень - квітень 2019 р.; три відсотки річних - 1754,61 грн. - січень - квітень 2019 р.; індекс інфляції - 3019,11 грн. - березень, квітень 2019 р.), а також суму судового збору у розмірі 3621,84 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "02" серпня 2019 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін