Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2037/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Лепенець К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика"(84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна, 8А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (61060, м.Харків, пр-т Льва Ландау,171)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Шкориненко Т.Є.(В.о. виконавчого директора)
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" ,в якій просить суд стягнути з останнього 16474,64грн., у тому числі 12 600,0грн. основного боргу , пеню в сумі 2 254,19грн., 3% річних в сумі 317,93грн., інфляційне нарахування в сумі 1 302,52грн.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору на виконання робіт № 76 від 29.12.2015 року. Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 629, 853 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2037/19. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10год. 00 хв. 05.08.2019 року, про що повідомлено сторони.
25.07.2019 представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 18018), який судом долучено до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підтвердження позовних вимог викладених у позовній заяві.
05.08.2019 представником позивача до суду подано відповідь на відзив за (вх. № 18682), в якій позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог ст.853,882,ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт , що в свою чергу не звільняє відповідача від обов'язку оплатити продукцію, виготовлену за договором підряду.
У судовому засіданні 05.08.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався.
При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників Відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.
Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.
Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 05.08.2019 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступне.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП «Метрика» (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма (Відповідач) укладено договір на виконання робіт № 76 від 29.12.2015р.
За умовою пункту 1.1 цього договору виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню продукції (далі Роботи) га передати її у власність замовнику, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити Роботи.
Відповідно до п. 3.2. Договору Оплата Продукції здійснюються на умовах та в порядку, зазначених у відповідній специфікації. Оплата Продукції проводиться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця за кожну партію окремо, згідно з доданого рахунку. У платіжних документах виконавець зобов'язаний вказати номери ракунків - фактур або специфікацій виконавця. відповідно до яких здійснюється оплата. Після перерахування - передоплати ціни на продукції не підлягають зміні.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що передача виконаних Робіт від виконавця замовнику здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт. Передача готової продукції здійснюється за видатковою накладною.
Згідно п. 4.2. Договору Місце передачі виконаних Робіт і готової Продукції м. Дружківка, склад виконавця . Доставка готової Продукції здійснюється на умовах самовивозу зі складу виконавця м. Дружківка.
У відповідності до умов Договору Позивач та Відповідач укладали специфікацію № 6 від 08.05. 18р. (надалі - Специфікація) на загальну суму 31 248.00 гри.
Відповідно до умов Специфікації виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню продукції (послуга виготовлення заготівки «Втулка» кр. № РМ006.03.000 з металопрокату Замовника) у кількості 620 шт.
Згідно п. 3. Даної специфікації умови оплати 50% передоплата. 50% - по факту готовності.
Позивачем був виставлений рахунок № 6768-ф від 08.05.2018 р. на загальну суму 31 248.00грн.
16.05.18р. Відповідач перерахував частково 50% передоплату у розмірі 12 600.00 грн.
Позивач на виконання умов Договору виконав роботи по виготовленню продукції та передав у власність Замовнику:
20.06.2018р. послугу виготовлення заготівки «Втулка» кр. № РМ006.03.000 з металопрокату замовника у кількості 210 шт. на суму 10 584.00 грн. (акт прийому передачі робіт № 1280 від
15.08.2018р. послугу виготовлення заготівки «Втулка» кр. № РМ006.03.000 з металопрокату замовника у кількості 410 шт. на суму 20 664.00 грн. (акт прийому передачі робіт № 1339 від
07.08.2018р. Відповідач сплатив за Продукцію 6 048.00 грн. згідно рахунку № 6768-ф від 08.05.2018 року
Листом № 1102-01 від 20.11.2018р. Позивач направив Відповідачу для підписання акти прийому передачі робіт № 1280 від 20.06.2018р.. № 1339 від 15.08.2018р., специфікацію № 6 від 08.05.2018р. та звернувся з проханням підписати та направити екземпляри Позивача на його адресу.
З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався Відповідача з вимогою про сплату боргу у сумі 12 600.00 грн. вих. № 2111-01 від 11.12.2018р.
Листом № 3011-01 від 11.03.2019р. Позивач повторно направив Відповідачу для підписання у тому числі акти прийому передачі робіт № 1280 від 20.06.201 8р.. № 1339 від 15.08.2018р.
Однак, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач не сплатив кошти за виготовлену продукцію, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Відповідач позов не визнав та не спростував.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.І ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі вступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання га про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо підстави відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робі то негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач звертався Відповідача з вимогою про сплату боргу у сумі 12 600.00 грн. вих. № 2111-01 від 11.12.2018р., в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги
З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач був зобов'язаний оплатити виготовлену та поставлену продукцію , але цього не зробив, - тобто він достеменно обізнаний з приводу того, що термін виконання зобов'язання настав.
З обставин справи відомо, що відповідач не сплатив за виготовлену та поставлену продукцію в сумі 12 600,0грн.
Таким чином, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимогу позивача про стягнення суми заборгованості за поставлену продукцію є правомірною та такою, що підлягає задоволенню в розмірі 12 600,0 грн.
Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь пеню в сумі 2 254,19грн., 3% річних в сумі 317,93грн., інфляційне нарахування в сумі 1 302,52грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 11.12.2018 щодо оплати боргу в сумі 12 600,0грн. яка залишена відповідачем без відповідного реагування. Доказами належного надсилання вимоги відповідачу є копія фіскального чека /а.с.26/.
Так, судом встановлено, що вимога про сплату боргу була направлена 11.12.2018 року, а отже права позивача були порушені після спливу строку визначеного у претензії беручи до уваги вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, а отже суд дійшов до висновку про те, що позивачем невірно визначено сам період нарахування штрафних санкцій, інфляційних та 3 % річних зазначений ним у розрахунку позовних вимог.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат та пені не підлягають до задоволення , оскільки відповідно до вимог ст.237 ГПК України суд не вправі вийти за межі позовних вимог щодо заявлених позивачем нарахувань по вказаних у розрахунку періодах.
Суд зазначає, що частиною 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позов, господарський суд констатує наступне.
Відповідач при перерахуванні грошових коштів Позивачу в "Призначення платежу" платі жного доручення вказав інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється пере рахування коштів, а саме «оплата за виготовлення втулок згідно договору № 76 від 29.12.2015р., рахунок № 6768-ф від 08.05.2018р.
До позовної заяви Позивач надав рахунок № 6768-ф від 08.05.2018 р. та виписки з бан ку (платіжні доручення) від 15.05.2018р., від 07.08.2018р. про часткову оплату Відповідачем робіт по Специфікації № 6 від 08.05.2018р., які свідчать про укладання Відповідачем спірної специ фікації шляхом вчинення конклюдентної дії.
Тобто, здійснення Відповідачем 15.05.2018р. та 07.08.2018р. часткової оплати за виготов лення втулок по вказаному рахунку, слід вважати, що Відповідачем було прийнято пропозицію Позивача укласти Специфікацію № 6 від 08.05.2018р. до договору № 76 від 29.12.2015р.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (61060, м. Харків, пр-т Льва Ландау,171, код 37385017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика"(84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна, 8А, код36569396 ) -12 600,0грн. основного боргу , витрати по сплаті судового збору в сумі 1 469,20грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити
Видати наказ суду після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП "Метрика"(84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Привокзальна, 8А, код36569396 ).
Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (61060, м. Харків, пр-т Льва Ландау,171, код 37385017).
Повне рішення складено "07" серпня 2019 р.
Суддя О.О. Присяжнюк