вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1200/19
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дионисия", Сумська обл., м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асотимент Ликів", Донецька обл., м. Маріуполь
про стягнення 146451,73 грн.
За участю секретаря судового засідання Зорі В.С.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дионисия" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асотимент Ликів" (відповідач) про стягнення 133526,46 грн. заборгованості, 9311,29 грн. пені, 2549,02 грн. інфляційних втрат та 1065,00 грн. 3% річних, всього 146451,73 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем умов договору № 03 від 07.11.2017 р. поставки, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармпланета", назву якого в подальшому було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Асортимент Ликів", щодо оплати поставленного товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути 133526,46 грн. заборгованості, 2549,02 грн. інфляційних втрат та 1065,00 грн. 3% річних, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України та 9311,29 грн. пені відповідно до п. 6.5 Договору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2019 р. було відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання призначено на 25.06.2019 р.
У судовому засіданні 25.06.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, а у судове засідання 16.07.2019 р. представник позивача не з'явився.
Представник відповідача у судові засідання 25.06.2019 р. та 16.07.2019 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не надав, хоча про час, дату та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим поверненням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103268463260.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд
07.11.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дионисия" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармпланета" (код 36852896) (покупець) було укладено договір поставки № 03.
З витягів з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1005094726 від 25.06.2019 р., № 1005502134 від 02.07.2019 р. вбачається, що 25.04.2019 р. внесено зміни щодо повного найменування, скороченого найменування та місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» (код 36852896) (Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Хотів, вул. Промислова, буд. 3А), а саме: змінено найменування та місцезнаходження юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю "Асортимент Ликів" (Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 116А).
Згідно з п. 1.1 договору в порядку та на визначених цим договором умовах, постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати поставлений товар та проводити його оплату на умовах цього договору за кількістю, асортиментом та цінами, зазначеними у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 1.3 договору на кожну партію товару виписується окрема видаткова накладна, яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 2.4 договору загальна вартість товару, що передається, вказується у видатковій накладній.
Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов'язаний до 10 числа кожного місяця надавати постачальнику письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки.
Згідно з п. 4.2 договору оплата за реалізований товар проводиться покупцем протягом 20 днів календарних днів з моменту надання постачальнику звіту про хід реалізації товару, передбаченого п. 4.1 даного договору.
Пунктом 5.8 договору встановлено, що зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними в момент передачі покупцю товару на підставі видаткової накладної, яким вважається момент підписання видаткової накладної повноважним представником покупця, за умови надання постачальником всіх необхідних, належним чином підготовлених документів відносно такого товару.
Відповідно до п. 5.2 договору поставка товару здійснюється транспортним засобом за власний рахунок постачальника на склад покупця, розташований за адресою: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3 на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2010 року в редакції Міжнародної торгової палати.
Таким чином, п. 5.2 договору сторонами визначено місце його виконання у Київській області.
Отже, позивач, звертаючись з даним позовом до суду, скористався правом вибору, передбаченим ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, в якій зазначено, що у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 161841,54 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 2 від 03.01.2018 р. на суму 104930,70 грн., № 32 від 13.02.2018 р. на суму 31621,38 грн. та № 90 від 27.04.2018 р. на суму 25289,46 грн.
Для отримання товару відповідачем було видано довіреність № 2625 від 05.01.2018 р. на ім'я Білецької Світлани Михайлівни та довіреності № 3042 від 13.02.2018 р., № 4149 від 27.04.2018 р. на ім'я Хижняк Ольги Анатоліївни .
На виконання п. 4.1 договору покупцем було надано постачальнику звіти про хід реалізації поставленого позивачем товару та його залишки, а саме: звіт постачальника з 01.01.2018 р. по 31.01.2018 р., отриманий 09.02.2018 р., оплата до 01.03.2018 р.; з 01.02.2018 р. по 28.02.2018 р., отриманий 09.03.2018 р., оплата до 29.03.2018 р; з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р., отриманий 09.04.2018 р., оплата до 29.04.2018 р.; з 01.04.2018 р. по 30.04.2018 р., отриманий 09.05.2018 р., оплата до 29.05.2018 р.; з 01.05.2018 р. по 31.05.2018 р., отриманий 09.06.2018 р., оплата до 06.07.2018 р.; з 01.06.2018 р. по 30.06.2018 р., отриманий 09.07.2018 р., оплата до 29.07.2018 р.; з 01.07.2018 р. по 31.07.2018 р., отриманий 09.08.2018 р., оплата до 07.09.2018 р.; з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р., отриманий 09.09.2018 р., оплата до 29.09.2018 р.; з 01.09.2018 р. по 30.09.2018 р., отриманий 09.10.2018 р., оплата до 09.11.2018 р.; з 01.10.2018 р. по 31.10.2018 р.; з 01.11.2018 р. по 30.11.2018 р., отриманий 09.12.2018 р., оплата до 29.12.2018 р.; з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р., отриманий 09.01.2019 р., оплата 29.01.2019 р.
Отже, відповідно до останнього звіту про хід реалізації товару та його залишку, отриманого постачальником 09.01.2019 р., згідно з п. 4.2 договору останнім днем оплати є - 29.01.2019 р.
Позивач у позові зазначав, що товар поставлений за видатковою накладною № 2 від 03.01.2018 р. на загальну суму 104930,70 грн. оплачений відповідачем частково у сумі 28315,12 грн. Заборгованість за поставлений товар за видатковою накладною № 2 від 03.01.2018 р. становить 76615,58 грн.
Решта отриманого товару залишилась неоплаченою відповідачем.
Отже, в порушення своїх зобов'язань, передбачених п. 4.2 договору, відповідач за отриманий товар за видатковими накладними № 2 від 03.01.2018 р., № 32 від 13.02.2018 р. та № 90 від 27.04.2018 р. розрахувався частково у сумі 28315,12 грн., у зв'язку з чим станом на 30.01.2019 р. за ним утворилась заборгованість у сумі 133526,42 грн., яка на даний час не погашена.
Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 133526,42 грн. за поставлений позивачем товар на підставі видаткових накладних № 2 від 03.01.2018 р., № 32 від 13.02.2018 р. та № 90 від 27.04.2018 р. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 133526,42 грн. заборгованості підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 9311,29 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 133526,42 грн., за період з 29.01.2019 р. по 06.05.2019 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6.5 договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець на письмову вимогу постачальника зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної суми неоплаченого товару.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача в сумі 133526,42 грн., на яку позивачем здійснено нарахування пені, виникла 30.01.2019 р.
Враховуючи викладене, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, пеня, нарахована за період з 30.01.2019 р. по 06.05.2019 р. на заборгованість відповідача у сумі 133526,42 грн., є більшою від заявленої позивачем, однак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 9311,29 грн. пені в межах заявлених позовних вимог.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 2549,02 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1065,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1065,00 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 133526,42 грн. за період з 29.01.2019 р. по 06.05.2019 р., а також інфляційні втрати у сумі 2549,02 грн., нараховані на заборгованість відповідача у сумі 133526,42 грн. за період з 29.01.2019 р. по 06.05.2019 р.
Однак, як було встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем виникла 30.01.2019 р.
Отже, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1064,55 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 133526,42 грн., за період з 30.01.2019 р. по 06.05.2019 р.
Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 133526,42 грн. за період з лютого 2019 року по квітень 2019 року (включно), є більшою від заявленої позивачем, однак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2549,02 грн. інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Дионисия" підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асортимент Ликів» (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, Центральний р-н, вул. Італійська, буд. 116 А, код 36852896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дионисия" (40035, Сумська обл., м. Суми, вул. Харківська, буд. 31, код 39050347) 133526,42 (сто тридцять три тисячі п'ятсот двадцять шість грн. 42 коп.) боргу, 9311,29 (дев'ять тисяч триста одинадцять грн. 29 коп.) пені, 2549,02 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять грн. 02 коп.) інфляційних втрат, 1064,55 (одну тисячу шістдесят чотири грн. 55 коп.) 3% річних та 2196,77 грн. (дві тисячі сто дев'яносто шість грн. 77 коп.) судового збору.
2. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У той же час згідно з пунктом 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 07.08.2019 р.
Суддя О.О. Рябцева