ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.08.2019Справа № 910/7241/19
За позовомКомунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м.Києва
доАкціонерного товариства "Київенерго"
простягнення 187714,80 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення учасників справи
Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м.Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Київенерго" заборгованості у розмірі 187714,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору надання послуг №161/23-17 від 26.04.2017 в частині здійснення оплати за виконані позивачем роботи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/7241/19; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
15.07.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, зокрема, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачем надсилались на адресу відповідача акти приймання виконаних будівельних робіт №201 від 09.04.2018 та №202 від 09.04.2018, а виконання частини робіт, які зазначені у вказаних актах, відповідач не замовляв.
Крім того за твердженнями відповідача, частину із зазначених у вказаних актах робіт позивачем було передано, а відповідачем прийнято за іншими актами приймання виконаних будівельних робіт, заборгованість за якими стягнуто згідно рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі №910/14068/18.
31.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позов, заперечив.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
26.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (замовник, відповідач) та Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м.Києва (виконавець, позивач) укладено договір надання послуг №161/23-17 (договір), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовникові послуги: "45233 будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг (відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" у Шевченківському адміністративному районі м.Києва), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Відповідно до п.1.2 договору кількісні характеристики наданих за цим договором послуг визначаються: дефектними актами; технічним завданням (додаток 1 до договору); договірною ціною та кошторисною документацією до неї (додатки 2-5 до договору).
Положеннями п.3.1 договору визначено, що ціна договору становить 4643256,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 928651,20 грн, загальна ціна договору з урахуванням ПДВ становить 5571907,20 грн.
Розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта КБ-2в та довідки КБ-3 (п.3.4.1 договору).
Строк (термін) надання послуг протягом 7 календарних днів з дня оформлення супроводжувального листа від замовника виконавцю. Загальний термін надання послуг до 31.12.2017 (п.4.1 договору).
Згідно з п.5.1 договору виконавець зобов'язується у визначений цим договором строк для надання послуг передати замовнику результати наданих послуг, всю документацію, отриману від замовника для надання послуг, що оформлюються підписанням обома сторонами відповідного акта приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3).
Замовник після отримання від виконавця результатів послуг протягом 10-ти робочих днів з моменту одержання акта приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) за цим договором підписує і направляє виконавцеві зазначений акт або мотивовану відмову в прийманні наданих послуг з переліком необхідних дороблень (п.5.3 договору).
Датою виконання зобов'язань виконавця за цим договором є дата підписання замовником акта приймань виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) (п.5.6 договору).
Цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення (п.11.1 договору).
Додатковою угодою №1 від 29.12.2017 до договору сторони погодили строк (термін) надання послуг протягом 7 календарних днів з дня оформлення супроводжувального листа від замовника виконавцю, загальний термін надання послуг та строк дії договору до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до їх повного завершення.
Відповідно до долученого до матеріалів справи акту №201 приймання виконаних будівельних робіт від 09.04.2018 позивачем виконані роботи на відновлення покриття на вул.Володимирська, 12 - 17 кв.м проїжджої частини, вул.Петлюри ріг вул.Вєтрова, 81 - 5 кв.м проїжджої частини, 50 кв.м тротуару, вул.Софіївська, 25 - 25 кв.м тротуару (ФЕМ), вул.Лисенка, 8 - 10 кв.м тротуару (ФЕМ), вул.В.Житомирська, 8 - 2 кв.м тротуару (ФЕМ), вул.В.Житомирська, 13 - 4 кв.м тротуару (ФЕМ), про що складено довідку про вартість виконаних робіт та витрати від 09.04.2018 на суму 71246,40 грн.
Також згідно акту №202 приймання виконаних будівельних робіт від 09.04.2018 позивачем виконані роботи на відновлення покриття на вул.Грекова ріг вул.Сальського, 13,7 кв.м проїжджої частини, вул.Грекова ріг вул.Ольжича - 75 кв.м проїжджої частини, вул.Корчака, 10 - 29 кв.м проїжджої частини, вул.Корчака, 28/2 - 27 кв.м тротуару, вул. вул.Корчака ріг вул.Ружинська - 27 кв.м проїжджої частини, вул.Корчака, 20А, 14 кв.м тротуару,18,7 кв.м проїжджої частини, провулок Усурійський, 6-8 - 71,5 кв.м двір, про що складено довідку про вартість виконаних робіт та витрати від 09.04.2018 на суму 116468,40 грн.
Зазначені акти та довідки підписані з боку позивача та скріплені печаткою господарюючого суб'єкта - виконавця за договором.
Як вказує позивач у позовній заяві, 31.10.2018 та 04.02.2019 ним було надіслано на адресу відповідача із супровідними листами №1017 від 24.10.2018 та №81 від 28.01.2019 акти №№201, 202 приймання виконаних будівельних робіт від 09.04.2018 та відповідні довідки про вартість виконаних робіт та витрати, однак відповідач вказані акти не підписав, мотивованої відмови не надав, заборгованість не оплатив.
Спір у справі виник внаслідок неналежного, як стверджує позивач, виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за виконані позивачем за актами №№201, 202 приймання виконаних будівельних робіт від 09.04.2018 роботи.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір надання послуг №161/23-17 від 26.04.2017 є договором підряду.
Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладений між сторонами договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже як вбачається з матеріалів справи, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що виконавець зобов'язується надати замовникові послуги: "45233 будівництво, влаштовування фундаменту та покриття шосе, доріг (відновлення асфальтобетонних, ФЕМових покриттів після усунення пошкоджень на теплових мережах СВП "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" у Шевченківському адміністративному районі м.Києва), замовник - прийняти і оплатити такі послуги, строк (термін) надання послуг протягом 7 календарних днів з дня оформлення супроводжувального листа від замовника виконавцю, загальний термін надання послуг до 31.12.2018 з урахуванням умов додаткової угоди №1 від 29.12.2017. При цьому кількісні характеристики наданих за цим договором послуг визначаються: дефектними актами; технічним завданням (додаток 1 до договору); договірною ціною та кошторисною документацією до неї (додатки 2-5 до договору).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив про те, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором надання послуг №161/23-17 від 26.04.2017 в частині здійснення оплати за виконані позивачем роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт №201 від 09.04.2018 та №202 від 09.04.2018 на загальну суму 187714,80 грн.
Як зазначає позивач у позовній заяві, означені акти приймання виконаних будівельних робіт №201 від 09.04.2018, №202 від 09.04.2018 та відповідні довідки про вартість виконаних робіт та витрати на загальну суму 187714,80 грн були направлені на адресу відповідача із супровідними листами №1017 від 24.10.2018 та №81 від 28.01.2019; ці супровідні листи були надіслані на адресу відповідача 31.10.2018 та 04.02.2019 відповідно, що підтверджується фіскальними чеками відділення зв'язку від 31.10.2018 та 04.02.2019 та повідомленням про вручення поштового відправлення №0315018263522 від 31.10.2018.
Проте, доказів надсилання на адресу відповідача саме актів приймання виконаних будівельних робіт №201 від 09.04.2018, №202 від 09.04.2018 та довідок про вартість виконаних робіт та витрати від 09.04.2018 на загальну суму 187714,80 грн, копії яких долучені позивачем до позовної заяви, позивач суду не надав.
Зокрема, в листі відповідача за №42АУ/028/6 від 09.01.2018 йде мова про лист Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м.Києва від 22.12.2018 №1209, яким на адресу Акціонерного товариства "Київенерго" направлені акти приймання виконаних будівельних робіт №201, №202 та довідки про вартість виконаних робіт та витрати, які датовані груднем місяцем 2018 року, в той час як позивачем до позовної заяви надані акти і довідки, датовані 09.04.2018. А в позовній заяві позивач зазначив, що такі документи складалися у березні 2018 року.
Також, згідно долученого до матеріалів справи акту №201 приймання виконаних будівельних робіт від 09.04.2018 позивачем зазначено про виконання робіт на відновлення покриття на вул.Володимирська, 12 - 17 кв.м проїжджої частини, вул.Петлюри ріг вул.Вєтрова, 81 - 5 кв.м проїжджої частини, 50 кв.м тротуару, вул.Софіївська, 25 - 25 кв.м тротуару (ФЕМ), вул.Лисенка, 8 - 10 кв.м тротуару (ФЕМ), вул.В.Житомирська, 8 - 2 кв.м тротуару (ФЕМ), вул.В.Житомирська, 13 - 4 кв.м тротуару (ФЕМ), про що складено довідку про вартість виконаних робіт та витрати від 09.04.2018 на суму 71246,40 грн та про виконання робіт на відновлення покриття відповідно до акту №202 приймання виконаних будівельних робіт від 09.04.2018 на вул.Грекова ріг вул.Сальського, 13,7 кв.м проїжджої частини, вул.Грекова ріг вул.Ольжича - 75 кв.м проїжджої частини, вул.Корчака, 10 - 29 кв.м проїжджої частини, вул.Корчака, 28/2 - 27 кв.м тротуару, вул. вул.Корчака ріг вул.Ружинська - 27 кв.м проїжджої частини, вул.Корчака, 20А, 14 кв.м тротуару,18,7 кв.м проїжджої частини, провулок Усурійський, 6-8 - 71,5 кв.м двір, про що складено довідку про вартість виконаних робіт та витрати від 09.04.2018 на суму 116468,40 грн.
Однак, з наявних в матеріалах справи листів відповідача щодо необхідності відновлення асфальтобетонного, ФЕМ покриття місця розриття за період 2017-2018 років не вбачається направлення відповідачем заявок на виконання перелічених позивачем в актах виконаних будівельних робіт №201, №202 від 09.04.2018 робіт, оскільки не співпадають адреси, переліки робіт та їх обсяг.
В контексті розглядуваної справи, суд зазначає, що на позивача, як виконавця за договором, покладається обов'язок з доведення належними та допустимими доказами факту виконання для відповідача обумовлених договором робіт.
Однак Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м.Києва не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту виконання робіт, які перелічені позивачем в актах виконаних будівельних робіт №201, №202 від 09.04.2018 на підставі відповідних заявок відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району" м.Києва до Акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 187714,80 грн заборгованості.
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Ю.М.Смирнова