"29" липня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1464/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Дімова А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 6А)
до відповідача: Фермерського господарства "Каблаш" (67532, Одеська область, Лиманський район, с. Дмитрівна, вул. Східна, буд. 91А)
про стягнення 127 650,93 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
27.05.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросем" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства "Каблаш", в якій просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 127 650,93 грн, що складається з суми заборгованості з урахуванням скоригованої вартості товару у розмірі 86 739,83 грн, пені у розмірі 26 397,79 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 315,88 грн, 3% річних у розмірі 2 197,43 грн, а також суму судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №19.04.18-89 від 19.04.2018р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2019р. відкрито провадження у справі №916/1464/19, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 26.06.2019р.
У судовому засіданні 26.06.2019р. судом оголошено перерву до 29.07.2019р. о 15 год. 00 хв., про що винесено відповідну ухвалу.
29.07.2019р. до канцелярії суду від ТОВ "Агросем" надійшло клопотання, згідно якого позивач просив суд розглядати справу за відсутності представника позивача, а також просив суд задовольнити позові вимоги в повному обсязі.
Відповідач, Фермерське господарство "Каблаш", про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.46-50), у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Приймаючи до уваги, що ухвали суду від 30.05.2019р. та 26.06.2019р. відповідачем були отримані, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення (а.с.52, 57), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросем" (Постачальник) та Фермерським господарством "Каблаш" (Покупець) було укладено договір поставки №19.4.18-89 (а.с.11-12), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) Покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його.
Згідно пунктів 2.1. та 2.2. договору найменування, асортимент та кількість Товару, визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна кількість та вартість Товару, що поставляється по даному Договору, визначається сукупністю всього Товару, що передасться Постачальником у власність Покупцеві, за усіма специфікаціями, протягом всього строку дії цього Договору.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна за одиницю та загальна вартість Товару зазначаються сторонами у специфікаціях (Додатках), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що протягом строку дії цього Договору, грошові зобов'язання Покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Оскільки Товар має імпортну складову, сторони у специфікаціях визначають еквівалент ціни Товару в іноземній валюті (долар США чи ЄВРО), у відповідності до курсу продажу відповідної іноземної валюти відносно гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання специфікації.
Покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок Постачальника (п.3.3. договору).
Згідно п. 3.5. договору Покупець оплачує Товар шляхом 100 % передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній специфікації до цього Договору.
В пункті 3.6. договору сторони передбачили, що у разі зміни курсу іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, Покупець у день здійснення оплати за Товар зобов'язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити Постачальнику, як скориговану вартість Товару, за наступною формулою: Х2=Х1*Y2/Y1, де Х1 - вартість/частина вартості Товару у гривнях, зазначена у відповідній Специфікації, Y1 - курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання Специфікації, Y2 - курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті оплати, Х2 - кінцева вартість неоплаченої частини Товару у гривнях.
Згідно п.3.7. договору у випадку порушення Покупцем строків та порядку оплати Товару, встановлених Договором, Постачальник з першого дня порушення набуває право в односторонньому порядку скоригувати вартість Товару, відповідно до умов п. 3.6. договору та вимагати від Покупця негайної повної оплати за весь Товар, а Покупець повинен негайно виконати вказану вимогу Постачальника.
По факту здійснення оплати, з врахуванням проіндексованої/скоригованої вартості Товару, або ж коригування вартості Товару Постачальником, Сторонами підписується відповідний "Акт коригування вартості Товару" у 2-х примірниках. Сторони погодили, що зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту сплати скоригованої вартості Товару у повному обсязі (п. 3.8. договору).
Відповідно до п. 3.9. договору у випадку, якщо Покупцем не будуть виконані грошові зобов'язання за цим Договором у повному обсязі або частково, і Постачальником буде подано позов до суду, сторони узгодили, що для індексації (коригування) вартості Товару, відповідно до умов п. 3.6. договору, датою або днем оплати буде вважатися дата складання та підписання Постачальником позовної заяви до суду відповідної юрисдикції, у якій покупець буде виступати відповідачем.
Згідно п. 4.1. договору поставка Товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у специфікаціях до цього Договору. У разі порушення строків оплати Товару, Постачальник вправі перенести строки поставки Товару на кількість днів, рівну кількості днів прострочення оплати і до нього не можуть застосовуватись передбачені цим Договором та чинним законодавством України санкції за прострочення поставки Товару.
Відповідно до п.4.6. договору право власності, а також пов'язаний з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) Товару, переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару за видатковою накладною та підписання її уповноваженими представниками сторін.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє протягом одного року, але, в будь-якому випадку, до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п.13.1. договору).
19.04.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросем" та Фермерським господарством "Каблаш" було підписано специфікацію №1 до договору поставки №19.4.18-89 від 19.04.2018р. (а.с.13), якою сторони погодили загальну вартість товару на рівні 297 132,36 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 49 522,06 грн, що у відповідності до умов Договору є еквівалентом - 9 170,00 Євро, у т.ч. ПДВ 20 % - 1 528,33 Євро.
Пунктом 3 специфікації сторони погодили, що Покупець оплачує вартість Товару наступним чином: а) оплата Товару в розмірі 30% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 19 квітня 2018 року, б) решта вартості Товару в розмірі 70% загальної вартості Товару, що постачається по цьому Договору, здійснюється до 01 жовтня 2018 року.
Згідно п. 4 Специфікації поставка товару здійснюється Постачальником на умовах склад Покупця: Одеська область, Комінтернівський район , с. Дмитрівка, вул. Шкільна, буд. 54.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №19.4.18-89 від 19.04.2018р. позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 297 132,36 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №АГ-02/05201 від 02.05.2018р. (а.с.15).
Також матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем часткової оплати отриманого товару на загальну суму 199 500 грн, про що свідчить довідка Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (а.с.22).
Водночас доказів оплати залишку поставленого товару у сумі 97 632,36 грн матеріали справи не містять.
Звертаючись до суду з відповідною позовною заявою про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар, позивачем, з урахуванням зміни курсу Євро до гривні станом на момент підписання позовної заяви, було заявлено до стягнення скориговану суму вартості товару у розмірі 86 739,83 грн, перевіривши яку, суд зазначає про її правильність.
Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 86 739,83 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 26 397,79 грн та відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 315,88 грн, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 9.2. договору у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується ценя, за кожний день прострочення.
Пунктом 9.6. договору сторони погодили, що нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється до повного розрахунку.
З урахуванням зазначеного, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, згідно якого сума пені складає 26 397,79 грн (а.с.23), вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, пунктом 9.4. договору сторони погодили, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, сума яких становить 12 315,88 грн (а.с.23), суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, звертаючись до суду з позовною заявою, окрім передбачених умовами договору відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 315,88 грн, позивачем також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 3% річних у сумі 2 197,43 грн.
Аналізуючи такі вимоги позивача, суд вказує наступне.
Так стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Отже, з урахуванням зазначеного, погодження сторонами у договорі розміру відсотків за порушення грошових зобов'язань по оплаті товару на рівні 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення, виключає можливість стягнення додатково 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача в цій частині.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Каблаш" (67532, Одеська область, Лиманський район, с. Дмитрівна, вул. Східна, буд. 91А, код ЄДРПОУ 36340792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, буд. 6А, код ЄДРПОУ 30967207) заборгованість у сумі 86 739 /вісімдесят шість тисяч сімсот тридцять дев'ять/ грн 83 коп., пеню у сумі 26 397 /двадцять шість тисяч триста дев'яносто сім/ грн 79 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 12 315 /дванадцять тисяч триста п'ятнадцять/ грн 88 коп. та судовий збір у сумі 1 887 /одна тисяча вісімсот вісімдесят сім/ грн 93 коп.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядк ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05 серпня 2019 р.
Суддя Ю.М. Щавинська