ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2019Справа № 910/10260/19
Господарський суд міста Києва у складі судді М.В. Данилової розглянувши заяву б/н від 03.07.2019 року «Про видачу судового наказу» Фізичної особи-підприємця Мацишин Іванни Орестівни (надалі - Заявник) до Фізичної особи-підприємця Соломухи Антона Миколайовича (далі - Боржник) про стягнення заборгованості за договором поставки № 80 від 25.03.2019 року,
25 березня 2019 року між фізичною особою-підприємцем Мацишин Іванною Орестівною (Постачальник/Заявник) та фізичною особою-підприємцем Соломухою Антоном Миколайовичем (Покупець/Боржник) був укладений Договір поставки № 80 (надалі - Договір), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник відповідно до поданого Покупцем замовлення зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцю продовольчі товари (надалі іменується «товар»), а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.
Постачальником здійснено поставку товару в період з 25.03.2019 по 30.03.2019 на загальну суму 30 508,91 грн.
Пунктом 3.9. Договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання Постачальником і Покупцем видаткової накладної, а оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, за цінами вказаними у видатковій накладній, згідно 2.3. Договору.
Постачальником виконано взяті на себе зобов'язання, згідно Договору стосовно поставки товару, за що він має право отримати оплату від Покупця.
Однак, Покупцем не дотримано п. 2.3. Договору щодо строків оплати за поставлений товар Постачальником.
Таким чином, порушивши умови Договору, Покупець за поставлений товар не розрахувався та заборгував перед Постачальником грошову суму у розмірі 30 508,91 грн.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність якого заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу, зокрема, щодо стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, сума якої перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного Кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу приписів ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України, статей 525, 526 Цивільного Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Нормами статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, пеня, штраф, інфляційні втрати, 3% річних, не є заборгованістю за договором, а являється штрафними санкціями, вимоги про сплату пені, штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, а відтак, вимоги про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.
Таким чином, відповідно до ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, заявлені вимоги про видачу судового наказу підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що при подані доказів на підтвердження понесених судових витрат представником заявника дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Акту про надання юридичних послуг до договору про надання юридичних послуг №06/06 від 06.06.2019 року адвокатом Прохоренко Олегом Івановичем надано ТОВ Фізичній особі-підприємцю Мацишин Іванні Орестівні наступні послуги правничої допомоги:
- усна консультація з вивченням документів та їіх правовий аналіз
- вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів ;
- підготовка заяви про видачу судового наказу;
- 10% від суми заборгованості за договором поставки №80 від 25.03.2019 року..
Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З акту №06/06 про надання юридичних послуг року вбачається, що плата за послуги адвоката Прохоренко Олега Івановича становить 10 421,14 грн.
Представництво інтересів у суді здійснювалося адвокатом Прохоренко О.І., що підтверджується Договором № 06/06 від 06.06.2019 року, який міститься в матеріалах справи.
Судом встановлено, що 18.04.2019 року ФОП Мацишин Іванна Орестівна здійснила оплату послуг адвоката згідно договору про надання правничої (правової) допомоги № 06/06 від 06.06.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням № 132 від 06.06.2019 року на суму 10 421,14 грн.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з Боржника на користь Заявника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 421,14 грн.
Згідно з частино 1 статті 123Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (боржника).
Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про те, що компенсація заявнику витрат на сплату судового збору в сумі 171,31 грн. підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 147-149, 151, 154, 155, 156, 159 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 509, 525, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Стягнути з боржника - Фізичної особи-підприємця Соломухи Антона Миколайовича на користь Фізичної особи-підприємця Мацишин Іванни Орестівни суму боргу у розмірі - 30 508,91 грн. ( тридцять тисяч п'ятсот вісім грн. 91 коп.).
2. Стягнути з боржника - Фізичної особи-підприємця Соломухи Антона Миколайовича на користь Фізичної особи-підприємця Мацишин Іванни Орестівни суму судового збору у розмірі 171,31 грн. (сто сімдесят одну грн. 31 коп.). та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 421,13 грн..
Стягувач: Фізична особа-підприємець Мацишин Іванна Орестівна ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
Боржник : Фізична особа-підприємець Соломуха Антон Миколайович ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
3.Повідомити Боржника про те, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених Стягувачем вимог по суті.
4.Відповідно до положень ст. 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.
Заява про скасування судового наказу має містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
4) наказ, що оспорюється;
5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
5.Заява підписується боржником або його представником.
До заяви про скасування судового наказу додаються:
1) документ, що підтверджує сплату судового збору;
2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;
3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
6. Копію судового наказу, копію заяви Стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами, надіслати Боржнику.
7. Судовий наказ після набрання ним законної сили видати Стягувачу.
8. Боржник та Стягувач можуть ознайомитись із змістом цього судового наказу у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://www.reyestr.court.gov.ua/Page/1, ввівши у віконці "Справа №" номер "910/10260/19".
9.Дата набрання судовим наказом законної сили ______________________.
10. Строк пред'явлення судового наказу до виконання до __________________(включно).
11. Дата видачі судового наказу Стягувачу _________________________________.
Суддя М.В. Данилова
УВАГА!
У відповідності до приписів ч. 3 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому Розділом ІІ цього Кодексу.
Порядок скасування судового наказу:
Боржник повинен протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати до господарського суду міста Києва у письмовій формі заяву про скасування судового наказу, документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником, та документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 96,05 грн. за наступними реквізитами:
отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030101;
код отримувача: 37993783;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
код банку отримувача (МФО): 899998;
рахунок: 34314206083017;
код класифікації доходів бюджету: 22030101;
найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050);
символ звітності: 206;
наявність відомчої ознаки: " 83" Господарські суди;
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); судовий збір, за подання до господарського суду заяви ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача) про скасування судового наказу № 910/10260/19, Господарський суд міста Києва.
Зміст відповідної заяви про скасування судового наказу повинен відповідати вимогам ст. 157 Господарського процесуального кодексу України.
У разі ненадходження до суду заяви Боржника про скасування судового наказу №910/10260/19 протягом п'яти днів після закінчення строку на її подання, судовий наказ №910/10260/19 набере законної сили та буде вручений Стягувачу.
Суддя М.В. Данилова