вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" липня 2019 р. м. Київ Справа № 904/36/19
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Кулакова С.С.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС ТРЕЙД АГРО"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Заруддя Агро"
про стягнення заборгованості,
за участю представника:
позивача: Борульника А.В. (ордер, серії ДП №1061/001, від 22.05.2019 року);
відповідача: не з'явився,
01 лютого 2019 року від Господарського суду Дніпропетровської області надійшла за підсудністю до Господарського суду Київської області позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС ТРЕЙД АГРО" (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця Козуба Дмитра Петровича та товариства з обмеженою відповідальністю "Заруддя Агро" (далі - відповідач) про зобов'язання виконання в натурі обов'язків та стягнення заборгованості в сумі 230 699,55 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачами умов договору про надання послуг №0105/72 від 01.05.2018 року.
Ухвалою суду від 01.02.2019 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС ТРЕЙД АГРО" залишено без руху, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 162, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
11 лютого 2019 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про зміну предмету позову, в якій від стягнення з фізичної особи-підприємця Козуба Дмитра Петровича заборгованості в сумі 500,00 грн. відмовився.
Крім цього, 18 лютого 2019 року на адресу суду позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.
Ухвалою суду від 18.02.2019 року відкрито провадження в справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 20 березня 2019 року.
14 березня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, а також заява про розгляд справи за відсутності позивача, яка задоволенню судом не підлягала.
20 березня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 20.03.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 17 квітня 2019 року.
17 квітня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, з метою дотримання принципу змагальності сторін, дійшов висновку здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 17.04.2019 року підготовче засідання призначено на 22 травня 2019 року.
22 травня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 217 920,00 грн., пеню в сумі 74 686,01 грн., штраф у сумі 48 000,00 грн., шістнадцять процентів річних у сумі 33 421,25 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 19 176,96 грн., всього 393 204,23 грн.
22 травня 2019 року в засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, яке підлягало задоволенню судом.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 22.05.2019 року підготовче засідання відкладено на 12 червня 2019 року.
12 червня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 12.06.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03 липня 2019 року.
13 червня 2019 року від представника позивача надійшла заява від 05.06.2019 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 217 920,00 грн., пеню в сумі 77 820,45 грн., штраф у розмірі 48 000,00 грн., шістнадцять процентів річних у сумі 34 854,15 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 19 176,96 грн., всього 397 771,56 грн., яка була прийнята до розгляду судом.
Крім цього, представник позивача направив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
03 липня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, представник відповідача про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 03.07.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 31 липня 2019 року.
31 липня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 17.04.2019 року відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, а також попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
01 травня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС ТРЕЙД АГРО" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Заруддя Агро" (далі - відповідач) був укладений договір про надання послуг №0105/72 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги дискування полів (далі - послуги).
Згідно з п. 2.1.1 договору, позивач зобов'язаний виконати послуги відповідно до заявленого обсягу робіт на підставі наряду - замовлення й у терміни згідно з додатками.
Відповідно до п. 2.2.3 договору, відповідач зобов'язаний підписати по закінченню робіт акт виконаних робіт протягом 3-х днів з моменту виконання, а у випадку відмови обґрунтувати відмову письмово протягом 5 днів.
01 травня 2018 року між позивачем та відповідачем був складений протокол розбіжностей до договору про надання послуг №0105/72 від 01 травня 2018 року (далі - протокол) про нижченаведене: "П. 2.2.5 договору: "Відповідач за власний рахунок та завчасно забезпечує заправку пальним техніки позивача (проведення робіт, перевезення техніки) згідно показів хронометражу".
Згідно з п. 3.1 договору, умови розрахунків визначені в додатках.
01 травня 2018 року між позивачем та відповідачем був укладений додаток №1 до договору про надання послуг №0105/72 від 01 травня 2018 (далі - додаток №1), згідно з умовами якого порядок розрахунків за послугу: оплата 100% протягом 2-х днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Терміни надання послуг: з 01.05.2018 р. до 31.05.2018 р.
Відповідно п. 3.3 договору, форма розрахунків - безготівковий розрахунок.
Пунктом 3.5 договору встановлено, що позивач передбачає обсяг робіт на 10% більше заявленого. По факту виконаних робіт здійснюється повний розрахунок на протязі 3 - х робочих днів.
Згідно з п. 4.1 договору, кожна зі сторін повинна виконувати свої зобов'язання належним чином, надаючи іншій стороні можливе сприяння у виконанні нею своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до п. 4.2 договору, у випадку невиконання кожної зі сторін своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона зобов'язана оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за весь період невиконання. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання свої зобов'язань.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що у випадку прострочення оплати послуг, відповідач, крім установленої п.п. 4.2 договору пені, зобов'язаний оплатити позивачу відсотки за користування коштами з розрахунку 16% річних.
Згідно з п. 4.5 договору, у випадку повної або часткової відмови відповідача від виконання послуг за даним договором, він сплачує штраф у розмірі 20% від вартості послуг.
Позивач виконав роботи в повному обсязі, що підтверджується актами надання послуг №109 та №110 від 01 червня 2018 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Проте відповідач роботи, виконані позивачем, не оплатив.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив зобов'язати відповідача виконати в натурі обов'язок та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 230 699,55 грн.
22 травня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 217 920,00 грн., пеню в сумі 74 686,01 грн., штраф у сумі 48 000,00 грн., шістнадцять процентів річних у сумі 33 421,25 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 19 176,96 грн., всього 393 204,23 грн.
13 червня 2019 року від представника позивача надійшла заява від 05.06.2019 року про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 217 920,00 грн., пеню в сумі 77 820,45 грн., штраф у розмірі 48 000,00 грн., шістнадцять процентів річних у сумі 34 854,15 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 19 176,96 грн., всього 397 771,56 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 01 травня 2018 року був укладений договір про надання послуг №0105/72, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу послуги дискування полів в обсягах, попередньо погоджених із відповідачем, на підставі наряду - замовлення встановленої форми, а відповідач зобов'язувався їх прийняти і оплатити.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги, про що сторонами підписано акт надання послуг №110 від 01 червня 2018 року на суму 156 000,00 грн. Також, позивачем надано послуги відповідачу на суму 61 920,00 грн., проте відповідач акт надання послуг №109 від 01 червня 2018 року не підписав, обґрунтованої відмови від підпису вищевказаного акту не надав.
Як уже зазначалось, відповідно до п. 2.2.3 договору, відповідач зобов'язаний підписати по закінченню робіт акт виконаних робіт протягом 3-х днів з моменту виконання, а у випадку відмови обґрунтувати відмову письмово протягом 5 днів.
Так, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку відмови від підписання акта виконаних робіт обґрунтувати цю відмову, договором покладений на відповідача.
Судом встановлено, що відповідач до позивача із заявою про відмову від підписання акта наданих послуг №109 від 01 червня 2018 року не звертався.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином
Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).
Відмова відповідача від підписання акта наданих послуг №109 від 01 червня 2018 року за договором про надання послуг за відсутності своєчасно наданих зауважень не звільняє відповідача від обов'язку щодо його оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач жодних документів, що підтверджували б оплату виконаних позивачем робіт, суду не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 217 920,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 77 820,45 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 4.2 договору, у випадку невиконання кожної зі сторін своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона зобов'язана оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за весь період невиконання. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання свої зобов'язань.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, розмір пені за актом надання послуг №109 від 01 червня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 07.06.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 61 920,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 2 076,44 грн.;
з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 61 920,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 3 325,02 грн.;
з 07.09.2018 року до 25.04.2019 року, суму боргу в розмірі 61 920,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 14 107,58 грн.;
з 26.04.2019 року до 05.06.2019 року, суму боргу в розмірі 61 920,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 2 434,39 грн.;
за актом надання послуг №110 від 01 червня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 03.06.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 156 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 5 812,60 грн.;
з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 156 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 8 376,99 грн.;
з 07.09.2018 року до 25.04.2019 року, суму боргу в розмірі 156 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 35 542,37 грн.;
з 26.04.2019 року до 05.06.2019 року, суму боргу в розмірі 156 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 6 133,15 грн.,
а всього 77 808,54 грн. (за розрахунком суду), які підлягають стягненню.
Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості послуг в сумі 48 000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 4.5 договору, у випадку повної або часткової відмови відповідача від виконання послуг за даним договором, він сплачує штраф у розмірі 20% від вартості послуг.
Так, сторони погодили, що за порушення відповідачем умов договору щодо оплати послуг, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від загальної вартості послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав та надав послуги відповідачу.
Відповідач доказів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б своєчасну оплату послуг, суду не надав.
Судом встановлено, що відповідач повинен був оплатити послуги протягом двох днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Оскільки відповідач не оплатив надані позивачем послуги (п. 4.5 договору), загальна ціна договору складала 240 000,00 грн., то штраф у розмірі 20% становить 48 000,00 грн.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 48 000,00 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення штрафу, позивач просив суд стягнути з відповідача шістнадцять процентів річних у розмірі 34 854,15 грн.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що у випадку прострочення оплати послуг, відповідач, крім установленої п.п. 4.2 пені, зобов'язаний оплатити позивачу відсотки за користування коштами з розрахунку 16% річних.
Шістнадцять процентів річних за актом надання послуг №109 від 01 червня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 07.06.2018 року до 05.06.2019 року, складає 364 дні, тому шістнадцять процентів річних від суми 61 920,00 грн. становлять 9 880,06 грн.;
за актом надання послуг №110 від 01 червня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 03.06.2018 року до 05.06.2019 року, складає 368 днів, тому шістнадцять процентів річних від суми 156 000,00 грн. становлять 25 165,15 грн.,
а разом 35 045,21 грн. (за розрахунком суду).
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Оскільки позивачем шістнадцять процентів річних визначені в розмірі 34 854,15 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Крім стягнення шістнадцяти процентів річних, позивач просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 19 176,96 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за актом надання послуг №109 від 01 червня 2018 року, у липні 2018 року - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпні - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопаді - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року); грудні - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019 року); у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року); від суми 61 920,00 грн., складає 5 451,12 грн.; за актом надання послуг №110 від 01 червня 2018 року, у липні 2018 року - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпні - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересні - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтні - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопаді - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року); грудні - 100,8% (УК №6 від 11.01.2019 року); у січні 2019 року - 101,0% (УК №28 від 12.02.2019 року); лютому - 100,5% (УК №49 від 12.03.2019 року); березні - 100,9% (УК №70 від 11.04.2019 року); квітні - 101,0% (УК №87 від 11.05.2019 року), від суми 156 000,00 грн., складає 13 733,45 грн.,
а разом 19 184,57 грн. (за розрахунком суду).
Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції визначені в розмірі 19 176,96 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 509, ст. 525, ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС ТРЕЙД АГРО" до товариства з обмеженою відповідальністю "Заруддя Агро" про стягнення заборгованості.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Заруддя Агро" (07211, Київська область, Іванківський район, село Мусійки, вулиця Центральна, будинок 145, ідентифікаційний код 38286596) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРЕС ТРЕЙД АГРО" (49083, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Дарницька, будинок 21, приміщення ХVІІІ, ідентифікаційний код 41384962) 217 920,00 грн. (двісті сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять грн. 00 коп.) основного боргу; 77 808,54 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот вісім грн. 54 коп.) пені; 48 000,00 грн. (сорок вісім тисяч грн. 00 коп.) штрафу; 34 854,15 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят чотири грн. 15 коп.) шістнадцяти процентів річних; 19 176,96 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят шість грн. 96 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 5 966,39 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість грн. 39 коп.) витрат на сплату судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 07.08.2019 року.
Суддя С. Грабець