61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
06.08.2019р. Справа №910/5165/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», смт.Слобожанське,
Дніпропетровська область
до відповідача Акціонерного товариства «Київенерго», Донецька область, Мар'їнський район,
м.Курахове
про стягнення заборгованості в сумі 42570,62 грн.
Суддя Левшина Г.В.
при секретарі судового засідання Торголенко К.А.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
1. Стислий зміст позовних вимог:
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», смт.Слобожанське, Дніпропетровська обл., позивач, звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Курахове, про стягнення суми безпідставно набутих коштів в розмірі 42570,62 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність переплати у позивача за теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541236 від 06.08.2014р.
2. Стислий зміст заперечень відповідача:
Відповідач 14.06.2019р. надав відзив на позовну заяву від 11.06.2019р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:
- умови договору не містить жодного пункту, який би зобов'язував відповідача здійснити оплату коштів позивачу, а зміст додаткової угоди про розірвання договору свідчить про те, що виконанню підлягають грошові зобов'язання позивача перед відповідачем щодо оплати отриманої теплової енергії;
- акт звірки не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій за певним правочином, та є другорядним документом, а викладені в ньому факти потребують документального підтвердження.
Крім того, у вказаному відзиві відповідач заперечив, щодо витрат позивача на правничу допомогу, у зв'язку з ненаданням позивачем належних та допустимих доказів їх понесення та вважає їх неспівмірними враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг.
3. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом першої інстанції:
Ухвалою господарського суду м.Києва від 24.04.2019р. по справі №910/5165/19 встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22.04.2019р. відповідач - Акціонерне товариство "Київенерго" зареєстроване за адресою (місцезнаходження): 85612, Донецька область, Мар'їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, у зв'язку з чим, вищевказану позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду Донецької області.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.05.2019р. відкрите провадження у справі №910/5165/19, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.06.2019р. об 11.30 год.
У підготовче судове засідання 19.06.2019р. представники сторін не з'явилися.
Ухвалою від 19.06.2019р. відкладено підготовче засідання на 17.07.2019 року об 11:20 год.
09.07.2019р. від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
У підготовче судове засідання 17.07.2019р. представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 17.07.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.08.2019 року о 12:30 год.
В судове засідання 06.08.2019р. сторони не з'явилися.
3. Встановлені судом та неоспорені сторонами обставини справи:
06.08.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (відповідач, енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (позивач, абонент) було підписано договір №1541236 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
Згідно розділу 2.2 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору (п.2.2.1 договору); підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі на тепловому вводі будівлі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додатком №2), крім випадків, зазначених у п.3.1.7 договору (п.2.2.2 договору); при зміні тарифів (додаток №3 до договору) повідомляти абонента про їх змінення (п.2.2.3 договору); своєчасно письмово сповіщати абонента про зміни власних юридичних реквізитів (найменування організації, розрахункового рахунку тощо), та при необхідності переукладати договір на постачання теплової енергії у гарячій воді (п.2.2.4 договору).
Згідно з п.п.2.3.1, 2.3.2 договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 06.11.2014 року (п.8.1 договору).
Пунктом 8.2 договору сторонами передбачено, що договір припиняє дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; передбачених п.6.4.1 договору; ліквідації сторін.
Відповідно до п.2 додатку №1 до договору №1541236 від 06.08.2014р. орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення договору, становить 96026,32 грн., ПДВ 19205,26 грн., всього 115231,58 грн.
Додатком №4 до договору №1541236 від 06.08.2014р. сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію, яким передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або ж оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії спожитої теплової енергії (п.2 додатку №4); абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у РТМ «Голосієво» облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РТ);акт виконаних робіт; податкову накладну (п.5 додатку №4).
Позивачем, на виконання умов договору, з метою отримання теплової енергії, було перераховано на рахунок відповідача передплату в розмірі 135000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з поточного рахунку позивача за період з 01.01.2016р. по 31.12.2018р.
На підтвердження обсягу та вартості спожитої теплової енергії за період з грудня 2017р. по квітень 2018р. позивачем додано до матеріалів справи акти приймання-передання товарної продукції: №12/2017-1541236 від 31.12.2017р. за грудень 2017р. на суму 9445,20 грн., №1/2018-1541236 від 31.01.2018р. за січень 2018р. на суму 27730,02 грн., №2/2018-1541236 від 28.02.2018р. за лютий 2018р. на суму 26794,69 грн., №3/2018-1541236 від 31.03.2018р. за березень 2018р. на суму 26965,52 грн., №4/2018-1541236 від 30.04.2018р. за квітень 2018р. на суму 1493,95 грн., всього на суму 92429,38 грн.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017р. №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго».
Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - угода), щодо:
- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод «Енергія»), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», до 31 липня 2018 року включно (п.1.1 угоди);
- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно (п.1.2 угоди).
27.04.2018р. у зв'язку з припиненням 30.04.2018р. дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 та керуючись ст.652 Цивільного кодексу України сторони уклали додаткову угоду про розірвання договору від 16.10.2012р. №27.04.2018р.
У п.1 вказаної додаткової угоди, сторони дійшли згоди розірвати з 30.04.2018р. договір від 06.08.2014р. №1541236, у зв'язку з чим з вказаної дати припиняються зобов'язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов'язання абонента, що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01.10.2018р.
Також, 30.04.2018 р. між сторонами складено акт звіряння розрахунків за теплову енергію по договору від 06.08.2014р. №1541236, в якому зазначено, що станом на 01.05.2018р. існує переплата позивача на користь відповідача за теплову енергію з урахування ПДВ в сумі 42570,62 грн.
Листом №06/03/19-3 від 06.03.2018р. позивач звернувся до відповідача, в якому у зв'язку з розірванням 30.04.2018р. договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 06.08.2014р. №1541236 та наявністю залишку сплаченої на рахунок відповідача передплати у розмірі 42570,62 грн., вимагав повернути зазначені кошти на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист з відтиском штемпеля поштового відділення - 07.03.2019р., копією фіскального чеку від 07.03.2019р., копією накладної №4910108335522 від 07.03.2019р.
Цей лист згідно відомостей з офіційного сайту УКРПОШТА щодо відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором №4910108335522 було отримано відповідачем 11.03.2019р.
Водночас, позивачем через Комунальний концерн «Центр комунального сервісу», який визначений, як єдина міська служба для комплексного обслуговування споживачів житлово-комунальних послуг за принципом «єдиного вікна» відповідно до розпорядження Київської міської ради від 18.12.2016р. №1244 направлялися листи до відповідача з вимогою про повернення коштів за договорами на постачання теплової енергії у гарячій воді (лист від 05.07.2018 №561 КП, отриманий «Центром комунального сервісу» 19.07.2018 за вх. №01/3843).
Однак, відповідач на момент звернення позивача з даним позовом вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 42570,62 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Дослідивши зміст укладеного договору №1541236 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 06.08.2014р., суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено факт того, що загальна сума, що була перерахована позивачем в якості оплати теплової енергії за договором №1541236 від 06.08.2014р. протягом спірного періоду становила - 135000,00 грн. Водночас, протягом періоду з грудня 2017р. по квітень 2018р. за договором №1541236 від 06.08.2014р. відповідачем було поставлено теплову енергію на загальну суму 92429,38 грн. Отже, сума здійсненої позивачем переплати за теплову енергію за договором №1541236 від 06.08.2014р. на постачання теплової енергії у гарячій воді становить в суму 42570,62 грн.
Факт переплати позивачем на користь відповідача за договором №1541236 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 06.08.2014р. в сумі 42570,62 грн. підтверджується також актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018р.
При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадка - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом".
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №910/1389/18.
Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018р. підписано та скріплено печатками сторін, вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 42570,62 грн.
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст.ст.599-601, 604-609 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно абз.2 пп.1.12 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до частин другої і третьої статті 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.
Судом встановлено, що додатковою угодою від 27.04.2018р. договір від 06.08.2014р. №1541236 розірваний сторонами з 30.04.2018р. Сторонами погоджено, що з вказаної дати - 30.04.2018р. припиняються зобов'язання енергопостачальної компанії перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов'язання абонента, що виникли за договором та залишаться невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01.10.2018р.
За приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Водночас, суд зазначає, що у даному випадку між сторонами припинили існувати договірні відносини у зв'язку з тим, що відповідач з 01.05.2018р. втратив підстави виступати стороною в договорі №1541236 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 06.08.2014р., а відтак, до вказаних правовідносин мають бути застосовані правові норми, визначені главою 83 ЦК України, яка встановлює загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
За положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
- повернення виконаного за недійсним правочином;
- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Як вбачається з зазначеної норми, цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Суд зазначає, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) є загальними нормами, що регулюють зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст.1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Разом з тим, оскільки між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, що позивач просить стягнути, однак зобов'язання за цим договором припинилось у зв'язку з неможливістю його виконання та його розірванням за згодою сторін, в тому числі зобов'язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, за яким відповідачем було набуто грошові кошти, зокрема, у надмірному розмірі 42570,62 грн., суд доходить висновку, що у зв'язку з припиненням зобов'язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.
З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного Кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 42570,62 грн.
За таких обставин, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача суми безпідставно набутих коштів в сумі 42570,62 грн. підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача.
Позивачем у позовній заяві від 10.04.2019р. №10/04/19-2 також заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10457,06 грн.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2019р. між позивачем та адвокатським об'єднанням «Альянс» було укладено договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого об'єднання зобов'язується надавати клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а клієнт зобов'язується приймати та оплачувати надану об'єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі.
За умовами п.3.1 договору №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019р. за надання об'єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт щомісячно сплачує об'єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої об'єднанням клієнту у звітному місяці, та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами.
Відповідно до п.3.2 договору №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги від 08.02.2019р. гонорар сплачується клієнтом об'єднанню щомісячно не пізніше 07 (сьомого) числа місяця наступного за кожним звітним місяцем, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок об'єднання, зазначений у наданому об'єднанням рахунку на сплату гонорар.
Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року).
Як встановлено, позивачем не надано будь-яких доказів оплати адвокатських послуг за надання правової допомоги на представництво інтересів при розгляді даної справи, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10457,06 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 120, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», смт.Слобожанське, Дніпропетровська обл. до Акціонерного товариства «Київенерго», м.Курахове про стягнення суми безпідставно набутих коштів в сумі 42570,62 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства «Київенерго» (85612, Донецька обл., Мар'їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н., смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, буд. 76, р/р № НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», у м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 30487219) безпідставно набуті кошти в сумі 42570,62 грн., судовий збір в сумі 1921,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
В судовому засіданні 06.08.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 07.08.2019р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина