ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2019Справа № 910/5978/19
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 102 678,46 грн.
Представники сторін: не викликались.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 102 678,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку своєчасної оплатити поставленого товару за договором поставки СВРЗ-03-22-18-61/Ю від 06.08.2018 року.
У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 55 089,62 грн., інфляційні витрати в розмірі 38 407,24 грн. та 3% річних в розмірі 9 181,60 грн.
Ухвалою господарського суду від 14.05.2019 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.
24.05.2019 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
10.06.2019 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
10.06.2019 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
24.06.2019 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
06.08.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупець) укладено договір поставки № СВ13-03-22-18-61/Ю.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначенні в специфікації № 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.
Згідно з п. 12.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення печатками (за наявності) і діє до: в частині поставок - до 31.12.2018 р., в частині розрахунків до повного їх виконання.
Відповідно до 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару - код ДК 021:2015-44110000-4 конструкційні матеріали: профіль вагонної стійки ст. 09Г2С.
Згідно з п. 1.3 договору кількість товару складає - 132 т і визначається у Специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна цього договору становить 3 781 324,80 грн, у тому числі ПДВ 20% - 630 220.80 грн.
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковій формі (п. 4.1.).
Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладеної та/або акту приймання/передачі.
Згідно з п. 5.3. договору постачальник поставляє покупцю товар на умовах DDP (вул.. Губенка, 2, м. Стрий, Львівська обл.) згідно з базисними умовами поставки Інкотермс 2010.
Товар постачається з рахунок та транспортом постачальника на склад покупця (п.5.4).
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 3 781 324,81 грн., що підтверджується наступним видатковими накладеними:
№ 830 від 14.08.2018 р. на суму 581 235,46 грн.;
№ 833 від 15.08.2018 р. на суму 643 398,14 грн.,
№ 1010 від 05.10.2018 р. на суму 625 064,45 грн.,
№ 1043 від 02.11.2018 р. на суму 22 772,74 грн.,
№ 1040 від 01.11.2018 р. на суму 632 226,05 грн.
№ 1044 від 02.11.2018 р. на суму 104 559,36 грн.
Також, в матеріалах справи наявні рахунки на оплату та товарно-транспортні накладні, податкові накладні.
Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.
Пунктом 5.6. договору передбачено, що приймання товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.1965 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" та Інструкцію № П-7 від 25.04.1966 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості".
Таким чином, під час приймання товару (проставляння підпису на вказаних вище видаткових накладних) відповідач (уповноважена особа відповідача) засвідчили факт отримання товаро-супровідних документів (передбачених пунктами 4.3 та 5.2.1 договору).
Матеріали справи свідчать та зазначено позивачем, що відповідачем було здійснено оплату отриманого за договором товару на загальну суму в розмірі 3 781 324,81 грн., проте із порушенням строків оплати визнаних умовами договору поставки.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 6.1.1 договору покупець взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У зв'язку з простроченням оплати позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 55 089,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 38 407,24 грн. та 3% річних у розмірі 9 181,60 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.3. договору, покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
З огляду на доведеність факту порушенням відповідачем умов договору поставки № СВ13-03-22-18-61/Ю від 06.08.2018 р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 8.3 договору.
Проте, під час розгляду справи, відповідачем надано свій контррозрахунок, зазначивши що відповідно до п. 4.2 договору покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації податкової накладної.
Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 11497 документ датований 05.10.2018 р. (№ 1010) внесений до Єдиного реєстру продавцем 29.10.2018 р., документ від 02.11.2018 р. (№ 1044) - 27.11.2018 р., документ від 02.11.2018 р. (№ 1043) - 27.11.2018 р., документ від 01.11.2018 р. (№ 1040) - 29.11.2018 р., тому суд погоджується з розрахунком пені за період зазначений у відзиві на позовну заяву за видатковими накладними № 1010, № 1044, № 1043, № 1040 в розмірі 49 653,27 грн, наданим відповідачем і вважає його обґрунтованим.
Вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 5436,69 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 50%.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що строк прострочення оплати товару незначний, позивачем не надано доказів наявності реальних збитків від прострочення відповідачем платежі.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну оплату товару, яке міститься у відзиві на позовну заяву, перевірив всі доводи, які містяться в ньому, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу на 50 % від заявленої суми, які відповідач згідно з ст. 74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, суд відмовляє у задоволенні.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком 3 % річних за період зазначений у відзиві на позовну заяву в розмірі 8 275,54 грн, наданим відповідачем і вважає його обґрунтованим.
Вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 906,06 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Розрахунок індексу інфляції за видатковою накладною № 1010
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
29.10.2018 - 17.12.2018625 064.451.02213 821,43
Розрахунок індексу інфляції за видатковою накладною № 1044
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
27.11.2018 - 17.01.2019104 559.361.0181 890,43
Розрахунок індексу інфляції за видатковою накладною № 1043
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
27.11.2018 - 17.01.2019622 772.741.01811 259,73
Розрахунок індексу інфляції за видатковою накладною № 1040
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
29.11.2018 - 17.01.2019632 226.051.01811 430,65
За перерахунком суду загальний розмірі індексу інфляції становить 38 402,24 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 5,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 10 000,00 грн.
У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 10 000,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 11-02/19-ЮО від 11.02.2019 р., укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «ПРАВО ГРУП».
Також надано копії акту приймання-передачі наданих послуг № 24 від 31.05.2019 р., підписаний та скріплений печатками сторін, платіжного доручення № НД2419 від 07.06.2019 р. на суму 10000,00 грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 2845 від 12.03.2008 р., видане на ім'я Єрмак Людмили Борисівни , оригінал ордера серії КС № 413378 від 01.03.2019 р.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг та те, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та з вказаними обставинами, а тому підлягають стягненню з відповідача в розмірі 9 382,00 (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03105, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (колишня Тверська), будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, м. Київ, вулиця Черняховського, будинок 29, код ЄДРПОУ 41323412) пеню в розмірі 49 653 (сорок дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 27 коп., 3% річних в сумі 8 275 (вісім тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 54 коп., індекс інфляції в розмірі 38 402 (тридцять вісім тисяч чотириста дві) грн. 24 коп. та судовий збір в розмірі 1 802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. 28 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 9 382 (дев'ять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 00 коп.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий