вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
07.08.2019м. ДніпроСправа № 904/3387/19
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТЮАРТ", м. Дніпро
до Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про про забезпечення позову
Суддя Назаренко Н.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СТЮАРТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою до Комунального підприємства "Міськавтопарк" Дніпровської міської ради про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просило суд заборонити:
- відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на істотну зміну існуючого стану використання паркувального майданчика розташованого за адресою: м. Дніпро, на розі вулиць площа Соборна, 12 та Дмитра Донського;
- відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії по передачі паркувального майданчика розташованого за адресою: м. Дніпро, на розі вулиць площа Соборна, 12 та Дмитра Донського іншим фізичним чи юридичним особам;
- вчиняти відповідачу чи іншим особам будь-які дії по обладнанню та переобладнанню паркувального майданчика розташованого за адресою: м. Дніпро, на розі вулиць площа Соборна, 12 та Дмитра Донського;
- вчиняти відповідачу чи іншим особам будь-які направлені на демонтаж існуючих споруд та обладнання, що належить позивачу та розташовані за адресою: м. Дніпро, на розі вулиць площа Соборна, 12 та Дмитра Донського.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує, що 29.07.2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «СТЮАРТ» стало відомо про однобічне розірвання Договору №100 СП «Про організацію та експлуатацію службової парковки» від 23.10.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «СТЮАРТ» та Комунальним підприємством «Міськавтопарк» Дніпропетровської міської ради», правонаступником якого є Комунальне підприємство «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради». Заявник зазначає, що не погоджується з розірванням цього Договору та готує позовну заяву про визнання неправомірним одностороннього розірвання договору.
Заявник зазначив, що 29.07.2019 року невідомими особами, що представились працівниками Комунального підприємства «Міськавтопарк» Дніпровської міської ради», було здійснено спроби демонтажу дорожніх знаків, що належать заявнику на підставі права власності, узгоджені з департаментом Безпеки дорожнього руху МВС України, і встановленням власних дорожніх знаків.
Після виклику національної поліції України, цими особами було припинено демонтаж дорожніх знаків, але встановлено власні 6 додаткових дорожніх знаків біля вже існуючих дорожніх знаків заявника встановлених багато років тому. Крім того, представники КП «Міськавтопарк», що приїжджали 29.07.2019р. повідомили, що в найближчий час вони все ж таки здійснять демонтаж дорожніх знаків заявника та, що ділянка для паркування передана ПАРК СЕРВІС ГРУП для влаштування оплатної парковки.
В зв'язку з цим, заявник вважає, що існує загроза передачі зазначеної парковки іншому суб'єкту підприємницької діяльності, що призведе до неможливості поновлення Договору №100 СП «Про організацію та експлуатацію службової парковки» в разі задоволення позову.
Також заявник зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТЮАРТ» є власником цілісного майнового комплексу, що розташований по пл. Соборній, 12, м. Дніпро. В цілісному майновому комплексі розташований 5-ти зірковий СПА-готель «ЦУНАМІ», фітнес-центр «ЦУНАМІ» та найкращий в Європі СПА-комплекс «ЦУНАМІ». Переважна більшість жителів готелю, клієнтів фітнес центру та СПА - комплексу є активними користувачами службової парковки, вони абсолютно безкоштовно користуються нею під час свого перебування чи проживання. Окрім того, відповідно до п. 1. ст.4 ДСТУ 4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів», затверджених Наказом Держспоживстандарту України від 17 серпня 2004 р. N 181, в п'ятизірковому готелі обов'язкова наявність автостоянки з охороною, кількість місць не менша ніж 25 % від кількості номерів. На теперішній час в СПА-готелі «ЦУНАМІ» рахується 40 готельних номерів, тобто обов'язкова кількість місць для паркування складає неменше ніж 10 паркомісць. При цьому, послуги автостоянки надаються жителям готелю абсолютно безкоштовно. Тобто, стягнення плати з клієнтів готелю є таким, що грубо порушує права особи, що проживає в готелі та суперечить чинному законодавству України.
Без місць паркування (службової парковки) діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «СТЮАРТ», 5-ти зіркового СПА-готелю «ЦУНАМІ», фітнес-центру «ЦУНАМІ» та СПА-комплексу «ЦУНАМІ», а разом з ними і орендарів буде паралізована, а відповідно надання послуг населенню буде зведено нанівець, що завдасть шкоди не тільки заявнику, орендарям, клієнтам та ще і вплине на зменшення надходжень у вигляді податків, зборів до бюджету, та працевлаштованість співробітників, постійне місце роботи яких знаходиться за адресою: пл. Соборна, 12, м. Дніпро.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п.п.2,4).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Зі змісту п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З наведеного вбачається, що сторони мають право вжити заходи до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ГПК України:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86);
- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша, друга і п'ята статті 236);
- мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (частина перша статті 234 ГПК України).
Отже обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову, є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу у зв'язку із вжиттям таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заявник просить заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії направлені на істотну зміну існуючого стану використання паркувального майданчика розташованого за адресою: м. Дніпро, на розі вулиць площа Соборна, 12 та Дмитра Донського; заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії по передачі паркувального майданчика розташованого за адресою: м. Дніпро, на розі вулиць площа Соборна, 12 та Дмитра Донського іншим фізичним чи юридичним особам; заборонити вчиняти відповідачу чи іншим особам будь-які дії по обладнанню та переобладнанню паркувального майданчика розташованого за адресою: м. Дніпро, на розі вулиць площа Соборна, 12 та Дмитра Донського; заборонити вчиняти відповідачу чи іншим особам будь-які направлені на демонтаж існуючих споруд та обладнання, що належить позивачу та розташовані за адресою: м. Дніпро, на розі вулиць площа Соборна, 12 та Дмитра Донського.
Суд зазначає, що відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити: захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до ч. 4. ст. 139 ГПК України, у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник просить суд застосувати чотири заходу забезпечення позову. При цьому, обґрунтувань необхідності застосування кожного заходу, всупереч вимогам закону, заява про забезпечення позову не містить.
З урахуванням викладеного, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136, 137, ст. 140, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТЮАРТ" про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання - 07.08.2019 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Назаренко