вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову в задоволенні скарги
06.08.2019м. ДніпроСправа № 904/5372/18
За скаргою: Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на дії приватного виконавця по справі
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", м. Київ
До: Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро
Про: стягнення 181 078, 50 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
За участю секретаря судового засідання Кучма Т.В.
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився:
Приватний виконавець Осельський Є.С.
Присутній: гр. ОСОБА_2 .
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.19р. у справі №904/5372/18 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача - ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на користь позивача - ТОВ НВП «Укрпромвпровадження»: 143 927,16 грн. - заборгованості за договором , 23 460,12 грн. - інфляційних втрат та 7 156,93 грн. - 3% річних та 2 618, 15 грн. - витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 03.07.19р. після набрання рішення чинності видано відповідний наказ.
25.07.19 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ПрАТ «ДТЗ»( відповідач ) на дії приватного виконавця, в якій скаржник просить: визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельського Є.С. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №59549991 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області №904/5372/18 від 03.07.19р. та про скасування вищезазначеної постанови приватного виконавця.
Скарга обґрунтована посилання на наступні обставини: згідно з ч.2. ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» приватний не має права виконувати рішення за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування , їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації , юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету. Враховуючи вищевикладене , приватний виконавець не мав право відкривати виконавче провадження з примусового виконання вищенаведеного рішення суду , оскільки відповідно до статуту ПрАТ «ДТРЗ» - єдиним акціонером товариства є ПАТ «Українська залізниця», до статутного капіталу якого внесені 100 % акцій товариства та яке здійснює корпоративне товариство; при цьому, 100% акцій ПАТ «Укрзалізниця» є акціями , які закріплюються в державній власності.
Ухвалою господарського суду від 26.07.19 р. скарга була призначена до розгляду на 06.08.19р.
ТОВ НВП «Укрпромвпровадження» (позивач) проти задоволення скарги заперечував, зазначаючи, що твердження відповідача про те, що ПрАТ «ДТРЗ» є товариством, частка держави у статутному капіталі якої становить більш ніж 25 відсотків , є хибним , що спростовується статутом відповідача.
Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області МЮУ Осельський Є.С. заперечував проти задоволення скарги , зазначаючи наступне: постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.07.19р. на виконання наказу суду від 03.07.19р. у справі №904/5372/18 була винесена відповідно до вимог чинного законодавства України ; рішення суду виконано в установленому порядку . Також зазначає, що відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документу за заявою стягувача про примусове виконання; у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження стягувачем було зазначено організаційно-правова форма боржника (відповідача) та вказано , що підприємство не є державним. З метою перевірки підвідомчості зазначеного вище виконавчого документу приватному виконавцю ним було здійснено запит та отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; згідно яких організаційно-правова форма боржника «ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО», при цьому відсутня вказівка на центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або про частку держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків; що спростовує та робить безпідставними твердження скаржника, про неправомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження відносно боржника-юрндичної особи частка у статутному капіталі якої складає більш ніж 25 відсотків.
ПрАТ «ДТЗ» (відповідач) у поясненнях щодо скарги (поміж-іншим) звертав увагу суду на ту обставину , що він входить до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і бізнесу держави (затвердженого постановою КМУ від 04.03.15р. №85).
До судового засідання 06.08.19р. з'явився лише приватний виконавець Осельський Є.С. який просив в задоволенні скарги відмовити. Скаржник та стягувач явку повноважних представників до судового засідання не забезпечили.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Осельськоаго Є. С. перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.19р. по справі № 904/5372/18 про стягнення з відповідача - ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» на користь позивача - ТОВ НВП «Укрпромвпровадження» : 143 927,16 грн. - заборгованості за договором, 23460,12 грн. - інфляційних витрат та 7 156,93 грн. - 3 % річних та 2 618,15 грн. - витрат на сплату судового збору».
23.07.19р. це виконавче провадження ВП №59549991 було закінчено на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», та припинено чинність усіх заходів примусового характеру, вжитих в межах даного виконавчого провадження.
Відповідно до Статуту ПрАТ «ДТЗ» (затвердженого 12 квітня 2017р. ) вказана юридична особа не є державним підприємством, метою діяльності товариства є отримання прибутку за рахунок здійснення виробничої, підприємницької, комерційної та інших видів діяльності (п. 2.1. Статуту), джерелами формування майна юридичної особи є, зокрема, але не виключно, доходи одержані від господарської діяльності товариства, іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законодавством України (п. 3.6.-3,7. Статуту).
Отже, Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» може фінансуватися не лише за рахунок внесків учасників (засновників), а і від власної господарської діяльності. Крім того, у п. 3.9 Статуту Товариства зазначено, що воно діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, несе відповідальністю за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань.(а.с.155-160).
Згідно з п 1.4. та п.4.1. статуту ПрАТ «ДТРЗ» - єдиним акціонером товариства є ПАТ «Укрзалізниця», яке здійснює управління корпоративними правами.
Згідно п.8 ч.і ЗУ «Про акціонерні товариства» : «корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами»
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Нормами статті 327 цього кодексу передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого судом наказу, який є виконавчим документом.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено , що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) -сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до приписів ч.2. ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім: 1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; 2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету; 3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; 4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; 5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; 6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; 7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб; 8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; 9) рішень про конфіскацію майна; 10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; 11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»: виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до приписів ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції; про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду (ст. 340 ГПК України).
Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій; пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 341 ГПК України). Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду; якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника. (ст.342 ГПК України).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу; у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника; якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. (ст. 343 ГПК України).
Враховуючи вищезазначене та досліджені судом обставини, суд приходить до висновку про не обґрунтованість скарги ПрАТ «ДТЗ» , оскільки з наявних у справі доказів не вбачається, що відповідач є державним підприємством , яке фінансується виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
На підставі вищевикладеного , керуючись приписами, ЗУ «Про виконавче провадження» , ст.ст. 234, 316, 339- 343 ГПК України , господарський суд , -
Відмовити в задоволенні скарги ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» від 23.07.19р. вих..№15-01/514 на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області МЮУ Осельського Є.С. в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Суддя О.Ю.Васильєв