ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.07.2019Справа № 910/4471/19
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Біом-центр"
до Акціонерного товариства "УКРСИББАНК"
простягнення 22 432,19 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Секретар судового засідання Холодна Н.С.
Представники сторін:
від позивача - Єрьоменко В.В.;
від відповідача - Люта В.В.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 22 432,19 грн. заборгованості, з яких: 22 000,80 грн. сума безпідставно набутого майна, 301,80 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 49,59 грн. 3% річних, 80,00 грн. інфляційні втрати та з вимогою про розірвання індивідуальної угоди від 26.02.2019 про надання овердрафту №407266OV201904 (з Правилами) в рамках договору на відкритті використання і обслуговування поточних рахунків у національній і іноземній валюті №б/н від 30.12.2005.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення умов договору на відкриття використання і обслуговування поточних рахунків у національній і іноземній валюті б/н від 30.12.2005 було неправомірно списано комісію за надання ліміту овердрафту та комісію нараховану за період з 31.01.2019 по 30.03.2019 в загальній сумі 22 000,80 грн. Окрім того, позивачем нараховані проценти в розмірі 301,80 грн. за користування чужими грошовим коштами на підставі ч.ч.1,2 ст. 536 ЦК України, 3 % річних в розмірі 49,59 грн., інфляційні втрати в розмірі 80,00 грн. Окрім того, позивач вважає, що своїми протиправними діями відповідач допустив грубе порушення умов спірної Індивідуальної угоди, діяв всупереч інтересам свого клієнта, порушив принципи чесної та відкритої співпраці, в зв'язку з чим позивач зазнав матеріальної шкоди та позбавився інтересу до Індивідуальної угоди, що є підставою для розірвання договору згідно ч.2 ст. 651 ЦК України.
Ухвалою суду від 15.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 21.05.2019.
20.05.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив, зокрема зазначив,що комісія за надання та управління овердрафту була нарахована правомірно.
У судовому засіданні 21.05.2019 судом оголошено перерву до 11.06.2019.
06.06.2019 позивачем подані пояснення щодо спору, в яких позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
У судовому засіданні 11.06.2019 судом оголошено перерву до 18.06.2019.
18.06.2019 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 18.06.2019 судом оголошено перерву до 04.07.2019.
01.07.2019 позивачем подані пояснення по суті заперечень відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
В судовому засіданні 04.07.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов, а відповідач проти позову заперечив, у позові просив відмовити.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 04.07.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між AT «Укрсиббанк» та ТОВ «Біом-центр» 26.02.2019 укладено Індивідуальну угоду про надання овердрафту №407266ОV201904 (з Правилами) в рамках Договору на відкриття використання і обслуговування поточних рахунків у національній і іноземній валюті №б/н від 30.12.2005 (надалі - Індивідуальна угода).
Пунктом 1.1. вказаної Угоди встановлено, що підписуючи цю Індивідуальну угоду, Клієнт засвідчує, що він ознайомлений та погоджується з пропозицією Банку надати Клієнту комплекс послуг на умовах, встановлених Правилами. Підписи Сторін під цією Індивідуальною угодою вважаються одночасно підписами Сторін під Правилами, при цьому після підписання цієї Індивідуальної угоди Сторонами Правила стають невід'ємною частиною Договору та не підлягають додатковому підписанню Сторонами. Клієнт погоджується, що подальше обслуговування рахунку Клієнта, зазначеного в п. 1.2. цієї Індивідуальної угоди та відкритого на підставі Договору, а також надання Клієнту послуг з дистанційного обслуговування СДО, здійснюється на умовах Правил.
Відповідно до п. 1.2 Індивідуальної угоди, банк встановлює клієнту (позивачу по справі) овердрафт на поточному рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в банку, а клієнт зобов'язується повертати використану суму овердрафту, сплачувати проценти, комісії та інші платежі за наданим овердрафтом в порядку, розмірі та строки, визначені цією Індивідуальною угодою та Правилами.
Цільове призначення овердрафту - для ведення поточної господарської діяльності Клієнта відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 1.3-1.6 угоди Ліміт овердрафту встановлюється у розмірі 1,000,000.00 (Один мільйон) грн. 00 коп. Строк користування овердрафтом з 26.02.2019 (дата початку строку овердрафту) до 30.01.2020 (дата закінчення строку овердрафту). При цьому Клієнт має можливість отримання овердрафту, починаючи із дати початку строку овердрафту до дати, що передує даті закінчення строку овердрафту (включно). Процентна ставка за цим Договором є фіксованою: за час фактичного користування овердрафтом Клієнт сплачує Банку проценти у розмірі 19.90 %, якщо не встановлена інша ставка згідно з умовами цієї Індивідуальної угоди та/або Правил. Проценти сплачуються Клієнтом на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в Банку, код банку (МФО) 351005, в строки та в порядку, передбачені Правилами. При цьому у разі наявності на Поточному рахунку Клієнта коштів, нараховані проценти погашаються шляхом здійснення Банком договірного списання, визначеного цією Індивідуальною угодою та Правилами, починаючи з дня нарахування таких процентів.
Відповідно до п. 1.7 Індивідуальної угоди, клієнт сплачує банку наступні комісії:
- комісія за надання овердрафту 1% мін. 300,00 грн. від суми встановленого ліміту
оведрафту.
- комісія за управління овердрафтом, що розраховується як 0,6% від суми ліміту овердрафту.
27.02.2019 з рахунку позивача відповідачем було списано 10000,00 грн., комісії за надання ліміту овердрафту, про що свідчить платіжне доручення №1744436958 від 27.02.2019.
28.02.2019р. з рахунку позивача відповідачем було списано 6 000,00 грн. нарахованої комісії за період з 31.01.2019р. по 27.02.2019р., про що свідчить платіжне доручення №10406176 від 28.02.2019р.
29.03.2019р.з рахунку позивача списано відповідачем 6000,00 грн. нарахованої комісії за період з 28.02.2019р. по 30.03.2019р. та 0,80 грн. - відсотки за овердрафт за період з 28.02.2019р. по 31.03.2019р., про що свідчать платіжні доручення №35044498 та №35044527 від 29.03.2019р.
ТОВ «Біом-центр» вважаючи, що вказані суми коштів були списані з його рахунку безпідставно, звернувся до AT «Укрсиббанк» з претензією від 04.03.2019р., в якій просив повернути кошти.
Відповіді на претензію відповідачем не надано.
Позивач вважає, що кошти в розмірі 22 000,80 грн. списані з його рахунку відповідачем безпідставно та підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов'язання в зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України, що перебуває у складі підрозділу 2 "Недоговірні зобов'язання".
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Під вiдсутнiстю правової підстави, зазначеної у ст. 1212 Цивільного кодексу України, розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні, на пiдставi статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру (не договірного) безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно. При цьому, конструкція статті 1212, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження): як в момент його набуття (збереження), так і на час розгляду спору.
Разом з цим, спірні правовідносини, виникли з укладеної між сторонами Індивідуальної угоди про надання овердрафту №4072660V201904 (з Правилами) в рамках Договору на відкриття, використання і обслуговування поточних рахунків у національній і іноземній валюті, що була укладена 26.02.2019 року між AT «УКРСИББАНК» і позивачем по справі, тобто мають договірний характер.
Правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Суд звертає увагу, що грошові кошти в сумі 22 000,80 грн. отримані відповідачем на підставі індивідуальної угоди, тобто за наявності правової підстави.
Пунктом 1.1. вказаної Угоди встановлено, що банк встановлює клієнту (позивачу по справі) овердрафт на поточному рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в банку, а клієнт зобов'язується повертати використану суму овердрафту, сплачувати проценти, комісії та інші платежі за наданим овердрафтом в порядку, розмірі та строки, визначені цією Індивідуальною угодою та Правилами.
В преамбулі Угоди встановлено, що під терміном «Правила» розуміються Правила (договірні умови) обслуговування суб'єктів господарювання, - клієнтів AT «УКРСИББАНК», затверджені згідно з внутрішніми процедурами Банку. Пунктом 1.1. Угоди встановлено, що підписуючи цю Індивідуальну угоду, Клієнт засвідчує, що він ознайомлений та погоджується з пропозицією Банку надати Клієнту комплект послуг на умовах, встановлених Правилами. Підписи сторін під Індивідуальною угодою вважаються підписами Сторін під Правилами, при цьому після підписання цієї Індивідуальної угоди Сторонами Правила стають невід'ємною частиною Договору та не підлягають додатковому підписанню Сторонами. Клієнт погоджується, що подальше обслуговування рахунку Клієнта здійснюється на умовах Правил.
На момент укладання Угоди діяли і діють на момент пред'явлення позову правила (договірні умови) обслуговування суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, самозайнятих осіб, представництв - клієнтів АТ «Укрсиббанк», затверджені наказом П-LEG-2018-53 від 24.07.2018.
Пунктами 1.2., 1.3. Угоди встановлено, що банк встановлює клієнту овердрафт на поточному рахунку № НОМЕР_1 , ліміт кредитування складає 1 000 000 грн. Згідно п.1.4. Угоди, строк користування овердрафтом встановлено з 26.02.2019 по 30.01.2020 року.
Відповідно до меморіального ордеру №1000176954/А2 від 27.02.2019 відповідачу було встановлено ліміт овердрафта в розмірі 1 000 000,00 грн.
Встановлення ліміту овердрафту клієнту фактично є наданням клієнту грошових коштів.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.7. Угоди встановленого клієнт сплачує банку наступні комісії:
- за надання овердрафту 1% від суми встановленого ліміту овердрафту.
- за управління овердрафтом, що розраховується як 0,6% від суми ліміту
овердрафту.
Порядок нарахування та строк оплати комісій визначається Правилами.
Пунктом 5.4.1. Правил встановлено, що за користування Овердрафтом Клієнт сплачує Банку одну або декілька з нижче наведений комісій:
- Комісія за надання Овердрафту, що нараховується Банком і сплачується Клієнтом в день встановлення Ліміту Овердрафту.
Керуючись вказаними положеннями Угоди банком 27.02.2019 року (в день встановлення ліміту) була нарахована позивачу комісія за надання овердрафту в розмірі 1% від 1000 000 грн., що дорівнює 10 000 грн., та 27.02.2019 р. вказана сума правомірно була списана Банком з рахунку позивача.
Таким чином, сплата позивачем комісії за надання овердрафту була здійснена правомірно, а твердження про безпідставність заволодіння банком коштами у вказаному розмірі є необґрунтованими суду.
Комісія за управління Овердрафтом, що розраховується як відсоток від розміру Ліміту Овердрафту на дату нарахування цієї комісії. Ця комісія нараховується щомісячно, в останній робочий день місяця за період з останнього календарного дня попереднього місяця по передостанній календарний день поточного місяця. Комісія сплачується протягом 7 календарних днів з дати її нарахування.
На виконання вказаної умови Угоди та Правил Банком в останній робочий день у лютому та березні 2019 року була нарахована вищевказана комісія у розмірі 0,6% від суми ліміту - 6 000 грн. щомісячно. Суть її полягає в тому, що банк, надаючи клієнту кредит у формі овердрафту, здійснює резерувавання кредитних коштів в розмірі овердрафту, обліковує їх на окремому рахунку, розпоряджатися ними може виключно особа, якій овердрафт надано. Відповідно, банк не має в подальшому можливості вкладати та використовувати ці кошти з метою отримання прибутку.
Таким чином, сплата позивачем комісії за управління овердрафтом в загальному розмірі 12 000 грн. була здійснена також правомірно, твердження позивача про безпідставність заволодіння банком коштами у вказаному розмірі є також необґрунтованими.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Отже, за висновком суду нарахування банком вищевказаних комісій та сплата їх позивачем була здійснена відповідно до умов договору, та зокрема сплата комісій передбачена Угодою, розмір комісій та порядок їх нарахування здійснено відповідно до умов Угоди.
Щодо посилання позивача на правову позицію викладену в постанові від 16.11.2016 р. у справі №6-1746ЦС16 Верховного Суду України, то вказана правова позиція у даній справі не може бути застосована Господарським судом міста Києва, так як обставини справи №6-1746ЦС16 є іншими, ніж фактичні обставин даної справи.
Зокрема, викладена правова позиція Верховного Суду України була висловлена при розгляді цивільної справи та ґрунтувалась на положеннях Закону України «Про захист прав споживачів». Обставини господарського спору, що є предметом спору у справі № 910/4471/19 не підпадають під правове регулювання Законом України «Про захист прав споживачів», а умови договорів, які були предметом дослідження при розгляді цивільної справи, значно різняться від умов укладеної між Позивачем та Відповідачем Індивідуальної угоди про встановлення овердрафту.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 22 000,80 грн. безпідставного майна не підлягає задоволенню судом.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні основної вимоги, то і у задоволенні похідних вимог щодо стягнення 301,80 грн. процентів за користування чужими коштами, 49,59 грн. 3% річних, 80,00 грн. інфляційних втрат, суд також відмовляє.
Щодо розірвання Індивідуальної угоду від 26.02.2019р. про надання овердрафту №4072660У201904 (з Правилами) в рамках Договору на відкриття використання і обслуговування поточних рахунків у національній і іноземній валюті №б/н від 30.12.2005р.
Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Як зазначалось судом вище, пунктом 1.4 Угоди визначено, строк користування овердрафтом до 30.01.2020, а відповідно до п.3 угоди, визначено, що ця індивідуальна угода діє з дати її укладення до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Ця норма узгоджується з приписами частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.
Відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13 оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Суду не доведено істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Окрім того, суду не доведено завдання позивачу шкоди та її розмір, а також суду не обґрунтовано, грубе порушення відповідачем умов спірної Індивідуальної угоди.
Враховуючи встановлені обставини справи, підстав для розірвання договору суд не вбачає, а тому суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні вимоги про розірвання індивідуальної угоди.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Біом-центр" відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 24.07.2019
Суддя І.І. Борисенко