30.07.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/722/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державної організації "Автобаза Державного управління справами", вул.Петрівська, 12-28, м.Київ, 04071; адреса для листування: вул. Велика Житомирська, 15Б, м. Київ, 01001
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька", вул. Василіянок, буд.22, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення страхового відшкодування в сумі 117 391 грн 00 к.
за участю:
від позивача: Коротя Анна Ростиславівна - адвокат, (ордер КВ № 431655 від 13.05.2019 року; посвідчення адвоката № 7746/10 від 19.04.2019 року)
від відповідача: представники не з'явились
установив: Державна організація "Автобаза Державного управління справами" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в сумі 117 391 грн 00к.
Позовні вимоги позивач обгрунтував тим, що 28.02.2018 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки "Volkswagen" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , цивільно-правова вдповідальність якого застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" було пошкоджено автомобіль марки "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач. Таким чином, у відповідності до чинного законодавства позивач отримав право на отримання страхового відшкодування за рахунок відповідача.
Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 10.07.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 30.07.19 (12:00 год).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві (вх.№13206/19 від 08.07.19) та просив суд їх задовольнити.
Відповідач повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомленнями про вручення поштового відправлення (вх. № 14030/19 від 17.07.2019 р.). Відзиву на позов не подав, причини їх не подання суду не повідомив, доводи позивача щодо наявності заборгованості не спростував.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Крім того, судом взято до уваги, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
28 лютого 2018 року в м. Києві на перехресті Нижній Вал та вул. Межигірська сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки "Volkswagen" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , цивільно-правова вдповідальність якого застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" та автомобіля марки "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 11.05.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до Рахунку-фактури №17 від 20.03.2018 року, копія якого долучена до матеріалів справи, розмір матеріальних збитків за пошкодження транспортного засобу марки "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 117 391грн 00к.
26 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою та доданими до неї документами про відшкодування Державній організації "Автобаза Державного управління справами" страхового відшкодування за завдання шкоди ОСОБА_1 (цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Галицька") під час дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, вказана заборгованість відповідачем не відшкодована.
20 вересня 2018 року позивач повторно звернувся до відповідача із письмовим запитом вих.№486 про виплату страхового відшкодування.
Однак, відповідач жодної відповіді не надав, вказану вище суму страхового відшкодування не сплатив, що зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.
З огляду на наведене, суд керується наступним.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Законом України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1,2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи ( ОСОБА_1 ), яка керувала автомобілем марки "Volkswagen" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність власника вказаного вище транспортного засобу застрахована у ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" (Поліс №АН 514582).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Як свідчать матеріали справи, 26.03.2018 позивач повідомив відповідача про страховий випадок та подав заяву про виплату страхового відшкодування.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем свого зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк (не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування) належним чином виконано не було.
Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Аналогічне поняття страхового випадку міститься у ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).
Статтею 3 Закону передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону встановлено правило, згідно якого при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із підпунктом 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Оскільки відповідно до статті 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка.
У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
У системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому.
Господарський суд вважає, що страховик був повідомлений про дорожньо-транспортну пригоду та мав можливість зробити висновки про визнання її страховим випадком чи відмову в цьому, зважаючи на те, що 26.03.2018 Державна організація "Автобаза Державного управління справами", як потерпіла особа, повідомила ПрАТ "Страхова компанія "Галицька" про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 28.02.2018.
Також, у п. 19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 1 березня 2013 року № 4 роз'яснено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку. Зокрема, несвоєчасне повідомлення страховика про настання страхового випадку саме по собі не може бути підставою для відмови від виплати страхового відшкодування, а лише у тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.
Враховуючи те, що винна у ДТП особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди у сумі 117 391грн 00к. підлягають задоволенню.
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
В супереч вказаним вище приписам Господарського процесуального кодексу України відповідач доводи позивача щодо заявленої суми заборгованості не спростував.
За наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Державною організацією "Автобаза Державного управління справами" заявлено до відшкодування судові витрати у розмірі 2021 грн 00к., з яких: судовий збір - 1921,00 грн. та витрати на послуги поштового зв'язку в розмірі 100 грн 00к.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо(ст.15 ГПК України).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову позивача у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн 00к. слід покласти на відповідача по справі.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій , необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Позивач у позовній заяві заявив орієнтовний розрахунок суми судових витрат на послуги поштового зв'язку в сумі 100 грн 00к.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження заявлених до відшкодування витрат на послуги поштового зв'язку, позивачем не представлено доказів понесення відповідних витрат (їх оплати).
За наведених обставин, у суду відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на послуги поштового зв'язку.
Керуючись ст. 22, 29,36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 3, 8 Закону України "Про страхування", ст. 989, 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст.13, 73, 74, 77, 86, 129, 176, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Державної організації "Автобаза Державного управління справами" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 117 391 грн 00к. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" (вул. Василіянок, буд.22, м. Івано-Франківськ, код 22186790) на користь Державної організації "Автобаза Державного управління справами" (вул.Петрівська, 12-28, м.Київ, код 24745673) - 117 391 грн 00к. (сто сімнадцять тисяч триста дев'яносто одна гривня) страхового відшкодування та 1921 грн 00к. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривню) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.08.2019
Суддя Фанда О. М.