вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.08.2019м. ДніпроСправа № 904/4090/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", м. Кам'янське
про стягнення 687 202,31 грн.
Суддя Красота О.І.
За участю секретаря судового засідання Сліпченко С.В.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 року частково задоволено позов та присуджено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 96 879,47 грн., інфляційних в сумі 476 314,12 грн., судового збору в сумі 11616,05 грн., про що 05.08.2014 року видано відповідний наказ.
12.07.2019р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (заявник, позивач, стягувач) звернулося до суду із заявою №14/5-18703 від 20.06.2019 про видачу дубліката наказу від 05.08.2014р. по справі № 904/4090/14 та поновлення строку на пред'явлення останнього до виконання, посилаючись на втрату оригіналу судового наказу.
Ухвалою господарського суду від 15.07.2019р. прийнято заяву до розгляду та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.07.2019 об 11:00год.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2017 року №911, у зв'язку із знаходженням судді Панни С.П. у відпустці, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи по вх. №30852/19 справи №904/4090/14, за результатами якого, матеріали справи передано для розгляду судді Красота О.І.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2019р. прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.08.2019р. о 14:00год.
Позивач в судовому засіданні 06.08.2019р. підтримав вимоги викладені в заяві та просив суд їх задовольнити.
15.07.2019р. Відповідачем подані заперечення на заяву про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання, в яких просить суд відмовити в задоволенні даної заяви, а також з метою об'єктивного розгляду даної справи залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог орган, що здійснював примусове виконання рішення та має статус юридичної особи - Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області.
Заперечуючи проти задоволення заяви, відповідач вказує на те, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управлення державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 08.12.2015 повернуто наказ №904/4546/14 від 08.09.2014 стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 21.04.1999 №606-ХІV), оскільки стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про можливість повернення йому виконавчого документу і про наслідки невчинення таких дій. Відповідач критично ставиться до твердження стягувача щодо неотримання останнім постанови про повернення виконавчого документу та самого виконавчого документу, оскільки у постанові про відкриття виконавчого провадежння зазначається ідентифікатор доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, а тому стягувач мав реальну можливість перевіряти хід виконавчого провадження та своєчасно дізнатися про повернення прийняття постанови про повернення виконавчого документа, яка до того ж направляється стягувачу рекомендованим листом з повідомленням. Довідку про нетримання стягувачем наказу, відповідач вважає суперечливим доказом, оскільки її виготовлено самим стягувачем, а не органами поштового зв'язку. Натомість лист Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції України у Дніпропетровській області № ПАТ-145-02 від 01.04.2019 підтверджує факт направлення на адресу стягувача 9 наказів разом із постановами про повернення виконавчих документів, у тому числі і наказу №904/4543/14 від 08.09.2014.
Відповідач зауважує, що стягувач тривалий час не цікавився станом виконавчого провадження, та враховуючи те, що Законом визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням його до виконання, та у разі його повернення, строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення. Оскільки спірний наказ повернуто стягувачеві 08.12.2015, з урахуванням п.5.5 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ стягувач мав право повторно пред'явити наказ до виконання до 08.12.2018. Проте, в цей строк стягувач своїм правом на пред'явлення наказу до виконання не скористався. Поважних причин для поновлення строку пред'явлення наказу до виконання, у заяві про видачу дублікату наказу та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання не навів.
Стосовно клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган, що здійснював примусове виконання рішення та має статус юридичної особи - Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області суд доходить висновку про його відхилення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
З аналізу вищенаведеної норми, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору можуть бути залучені до участі у справі лише в процесі розгляду даної справи за умови, що рішення по даній справі може вплинути на їх права та обов'язки.
У той же час, рішення по даній справі вже прийнято (22.07.2014) та набрало законної сили, а у суду відсутня процесуальна підстава для залучення третьої особи до участі у справі після прийняття рішення у справі. Також суд не вбачає обставин (а відповідач у своїй заяві не наводить) яким чином рішення у даній справи (про стягнення штрафних санкцій та нарахувань (3% річних, індексу інфляції) з ПАТ "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль", нарахованих за несвоєчасну сплату суми основного боргу за договором) може вплинути на права та обов'язки Головного територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області.
Під час розгляду заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання судом встановлено, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінило тип товариства з Публічного акціонерного товариства на Акціонерне товариство, а Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" змінило назву та тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль".
Отже, суд вважає за необхідне внести зміни в найменування Позивача у справі № 904/4090/14 з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Внести зміни в найменування Відповідача у справі № 904/4090/14 з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на Акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль".
Позивач та Відповідач в судове засідання 06.08.2019р. не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду заяви не заявляли, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали заяви, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Заявою №14/2-4401 від 22.08.2014 Стягувачем було пред'явлено до виконання наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 у справі №904/4090/14 до Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції.
Постановою від 08.09.2014р. державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №44619318 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/4090/14 від 05.08.2014р.
08.12.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (наказу №904/4090/14 від 05.08.2014) на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа).
25.02.2019 стягувач звернувся до Головного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міністерства юстиції України з листом про надання інформації щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 у справі №904/4090/14.
Листом №ПАТ-145-02 від 01.04.2019 Головне управління державної виконавчої служби повідомило стягувача, що постановою від 08.12.2015 наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 у справі №904/4090/14 був повернутий Стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови).
Разом з тим, у вищезазначеному листі було зазначено, що надати інформацію щодо реквізитів поштового відправлення на даний час неможливо, оскільки реєстри відправленої кореспонденції відсутні у зв'язку із закінчення строку зберігання останніх.
Наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 у справі №904/4090/14 був виданий зі строком пред'явлення до 06.08.2015.
Статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови) передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Так, строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 у справі №904/4090/14 був перерваний пред'явленням стягувачем відповідного виконавчого документа до виконання.
Після винесення державним виконавцем постанови від 08.12.2015 про повернення виконавчого документу стягувачу, строки пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 у справі №904/4090/14 перериваються. Відповідно вказаний наказ мав бути пред'явлений до виконання у строк до 08.12.2016.
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.
Пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років.
На момент набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (05.10.2016), строк пред'явлення наказу суду від 05.08.2014 у справі №904/4090/14 не сплив, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 та положення статті 12 зазначеного Закону. Відповідно, наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 у справі №904/4090/14 мав бути пред'явлений до виконання до 08.12.2018.
Між тим, Стягувач 12.07.2019, тобто поза межами встановленого строку для пред'явлення наказу до виконання, звертається до суду заявою про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, мотивуючи її тим, що після пред'явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області до органів державної виконавчої служби, виконавчий документ на адресу заявника не повертався, а про його повернення стягувач дізнався лише після отримання листа №ПАТ-145-02 від 01.04.2019 Головного управління державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання, а ст. 8 передбачено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
Статтями 2, 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості судового рішення. Тобто, виконання судового рішення в порядку та в межах повноважень, закріплених законом, є одним з основних конституційних принципів, які характеризують державу як правову.
Відповідно до ч. 4 ст. 13, ст. 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини й громадянина захищаються судом; обов'язковість рішень суду є однією з основних задач судочинства.
Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Тобто, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Наразі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 у справі №904/4090/14, на виконання якого видано наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014, не виконане.
Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 порушено провадження у справі №904/10198/15 про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2017 ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" включено до реєстру вимог кредиторів у справі №904/10198/15, а саме: 2 756,00 грн. - 1 черга задоволення; 663 834 564,29 грн. - 4 черга задоволення; 92 112 662,74 грн. - 6 черга задоволення.
Таким чином, Заявник мав дійсні сподівання на стягнення коштів на його користь у справі про банкрутство.
При наявності порушеної справи про банкрутство відносно Боржника, у Стягувача була відсутня можливість іншим чином виконати рішення суду у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2018 провадження у справі №904/10198/15 закрито на підставі п.12) ч.1 ст. 83, п.4-3 розділу Х Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч.5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в зв'язку із прийняттям Фондом державного майна України рішення про приватизацію державного пакету акції розміром 99,9277% статутного капіталу АТ "Дніпровська ТЕЦ" (наказ №759 від 08.06.2018).
Згідно п.4-3 розділу Х Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Вказані зміни у Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" внесені згідно із Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269-VIII.
Отже, справу про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" закрито у зв'язку зі зміною законодавства.
Таким чином, в період з моменту повернення виконавчого документа Стягувачу, а також при наявності справи про банкрутство, Заявник мав можливість звернутися до суду за отриманням цього дублікату, тобто до 08.12.2018р.
Проте, Стягувач звернувся із заявою про видачу дубліката наказу та поновлення строку на пред'явлення останнього до виконання - 02.07.2019р.
При цьому, прострочення з 08.12.2018 по 02.07.2019 (дата відправки заяви до суду) є таким, що відбулося з порушенням строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Враховуючи викладені вище обставини, господарський суд доходить висновку, що заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення строку пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області задоволенню не підлягає.
З урахуванням того, що фактично Позивачем було пропущено строк пред'явлення наказу до виконання без поважних причин, що спричинила пропуск строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, в заяві Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання слід також відмовити.
За приписами п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Враховуючи вищевикладені обставини, заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про видачу дубліката наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 у справі №904/4090/14 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.234, 235, 329, п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату виконавчого документу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.І. Красота