вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2368/19
За позовом Акціонерного товариства "Науково - виробниче підприємство" Смілянський електромеханічний завод", м. Сміла, Черкаська область
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 242 724,64 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Без участі представників сторін.
Акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 242 724,64 грн., з яких: 211 200,00 грн основний борг, 19 277,06 грн пеню, 9 018,82 грн інфляційні втрати, 3 228,76 грн 3% річних.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
01.07.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову про стягнення інфляційних збитків у розмірі 9 018,82 грн та 3% річних у розмірі 3 228,76 грн відмовити.
08.07.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.
Позиція позивача, викладена у позові:
Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору, а саме, позивачем надано послуги відповідачу, які останній не сплатив у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 211 200,00 грн.
Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 19 277,06 грн, 3% річних у розмірі 3 228,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 9 018,82 грн.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 837, 854, 901, 903 Цивільного кодексу України та договорі.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов:
Відповідач зазначає, що інфляційні збитки в розмірі 9 018,82 грн та 3% річних в сумі 3 228,76 грн не підлягають задоволенню, оскільки розраховані без належного врахування всіх умов договору. А саме, згідно пункту 10.4 договору сторонами узгоджено, що при прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив:
Позивач зазначає, що доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування інфляції та річних є помилковими. При цьому позивач вважає, що пункт 10.4 договору застосовується лише щодо тих зобов'язань відповідача, які ним виконуються.
Аналіз статті 625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
14.02.2018 між Акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) було укладено договір на виконання робіт шляхом приймання в заводський ремонт електричних машин і якорів електричних машин партіями, які являються об'єктами ремонту № 18008т, копія якого міститься в матеріалах справи (арк.с.12-16).
Відповідно до пункту 1.1 договору, замовник передає та оплачує, виконавець приймає в заводський ремонт електричні машини і якоря електричних машин партіями, які являються об'єктами ремонту для виконавця за даним договором.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що тип, кількість партії електричних машин і якорів електричних машин установлюється за узгодженням сторін і відображається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Специфікацією №1 до договору визначено найменування об'єктів ремонту на загальну суму 4 005 600,00 грн, копія якої міститься в матеріалах справи (арк.с.17).
Пунктом 2.10 договору передбачено, що представник замовника, на якого надана довіреність, зобов'язаний підписати акт приймання-передач і електричним машин з ремонту на території виконавця разом з відвантаженням електричних машин з ремонту.
На виконання умов договору, позивачем були надані послуги відповідачу на суму 211 200,00 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами актом виконаних робіт №257/СЧ/251991 від 16.11.2018, копія якого міститься в матеріалах справи (арк.с.19).
Згідно пункту 4.3 договору, умови оплати за ремонт - 100% розрахунок протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту відвантаження партії електричних машин з ремонту й підписання Актів виконаних робіт.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок № СЧ/251991 від 13.11.2018 на суму 211 200,00 грн, копія якого міститься в матеріалах справи (арк.с.21).
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 43-184/07 від 12.12.2018, в якій просить оплатити заборгованість у розмірі 211 200,00 грн (копія претензії міститься в матеріалах справи арк.с.32).
Станом на час розгляду справи, доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 211 200,00 грн сторонами до матеріалів справи не надано.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відтак, між сторонами склались правовідносини щодо надання послуг.
Щодо суми основного боргу
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 4.3 договору, строк оплати наданих послуг є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
Відповідач також не заперечує, що позивачем були надані послуги, за які відповідач не сплатив.
Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 211 200,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що при невиконанні оплати замовником за проведений ремонт і доукомплектування відсутніми частинами й деталями протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку (пункт 4.3) замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від неоплаченої вартості ремонтних робіт і/або додаткових робіт за кожний день прострочення платежу.
Зважаючи на невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, керуючись умовами п. 7.1 договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 19 277,06 грн за період з 24.11.2018 по 28.05.2019.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати за проведений ремонт і доукомплектування відсутніми частинами й деталями, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 стаття 232 Господарського кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання мало бути виконано 24.11.2018, а тому нарахування пені мало припинитись через шість місяців, тобто 24.05.2019.
З огляду на викладене, суд здійснив перерахунок пені за період з 24.11.2018 по 24.05.2019, яка слала 18955, 92 грн.
Тому, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 18955, 92 грн.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 228,76 грн за період з грудня 2018 по травень 2019 та інфляційних втрат у розмірі 9 018,82 грн за період з грудня 2018 по травень 2019.
Відповідач заперечував проти цих нарахувань з посиланням на умови пункту 10.4 договору.
Пунктом 10.4 договору визначено таке: сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суд відхиляє аргументи відповідача, оскільки пункт 10.4 договору міг бути застосований сторонами лише у позасудовому порядку під час виконання прострочених грошових зобов'язань.
Натомість цей пункт не свідчить про відсутність у позивача права вимагати стягнути суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних у судовому порядку.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 3636, 05 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 ідентифікаційний код 00659101) на користь Акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Смілянський електромеханічний завод" (20705, Черкаська область, м. Сміла, вул. Коробейника, 1, ідентифікаційний код 30147563) 211 200,00 грн основного боргу, 18955, 92 грн пені, 3228, 76 грн 3% річних, 9018, 82 грн інфляційних втрат та та 3636, 05 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 07.08.2019
Суддя Я.С. Золотарьова