Справа № 263/9202/19
Провадження № 2/263/1982/2019
02 серпня 2019 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:
головуючого судді Музики О.М.,
за участю секретаря Рудь Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 20 червня 2019 року надійшла позовна заява Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 15 серпня 2017 року між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , відповідно до заяви останньої від 27 липня 2017 року укладено договір № 499-001 щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою. 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність, номер запису про припинення № 22740060002036698. Відповідно до предмету договору ОСОБА_1 (замовник) має намір розташувати на території міста Маріуполя засіб пересувної мережі (палатка) для здійснення підприємницької діяльності, за адресою: вулиця Українського козацтва (за автостоянкою ринку «Утренний»), що є власністю ОСОБА_1 , та погоджується на пайову участь (внесок) в користуванні об'єктів благоустрою міста Маріуполя, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності. Площа об'єктів благоустрою м. Маріуполь, за використання яких здійснюється плата (внесок) за пайову участь в користуванні об'єктів благоустрою, складає 4 квадратних метри. Згідно з пунктом 1.3 договору ОСОБА_1 зобов'язалася взяти пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь та перерахувати на рахунок позивача кошти на їх утримання. Розмір пайової участі (внеску) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь визначено пунктом 1.4 договору, а саме: з розрахунку за рік становить 1550,40 грн., щомісячний розмір пайової участі (внеску) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполя складає 32,30 грн. за один квадратний метр площі об'єктів благоустрою, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності. Також у п. 1.4 договору зазначені реквізити позивача для перерахування коштів відповідачем. Відповідно до пункту 1.5 Договору плата за пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь здійснюється ОСОБА_1 : при розрахунку єдиним платежем - протягом двадцяти календарних днів після підписання договору, при розрахунках рівномірно протягом року - до 10 числа місяця, наступного за звітним. За пунктом 4.3 договору строк дії договору становить з 15 серпня 2017 року до 15 серпня 2018 року та, як встановлено п. 4.2 договору, строк його дії продовжується автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього календарного року, що відповідає пункту 3.10. Положення про користування об'єктами благоустрою комунальної власності на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради № 7/11-729 від 28 вересня 2016 року (зі змінами та доповненнями), строк дії договору щодо пайової участі в користуванні об'єктами благоустрою - один рік та продовжується автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичних (більше трьох) порушень протягом останнього календарного року. Порушеннями в даному випадку вважаються такі, які перелічені в п. 2.6 Положення про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого тим же рішенням Маріупольської міської ради від 28 вересня 2016 року № 7/11-729, а саме: факти продажу підакцизних товарів неповнолітнім, порушення трудового законодавства з боку суб'єкта господарювання. За їх наявності договір щодо пайової участі в користуванні об'єктами благоустрою підлягає розірванню, паспорт прив'язки ТС - анулюванню, а ТС - підлягає демонтажу. До того ж, пунктом 3.13 Положення про користування об'єктами благоустрою комунальної власності на території м. Маріуполя передбачено, що у разі ненадходження заяви від власника ТС щодо відмови від подальшої пролонгації договору з урахуванням зміни розміру пайової участі, договір вважається пролонгованим на строк один рік за новими розмірами базової пайової участі (внеску) в користуванні об'єктами благоустрою при встановленні (розміщенні) ТС. Пунктом 5.3 договору визначено, що одностороння зміна умов або одностороння відмова від Договору неприпустима, крім випадків, передбачених Положенням про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до пункту 5.4 Договору у разі припинення діяльності або відмови у розміщенні тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності сплачена сума пайового внеску поверненню не підлягає. За оформленням паспорту прив'язки споруди (п. 1.3 договору) ОСОБА_1 до позивача (його відповідного уповноваженого органу) не зверталася (не повинна була звертатися), оскільки розмістила не стаціонарну тимчасову споруду (СТС), а засіб пересувної мережі (ЗПМ). Згідно з п. 2.1 договору ОСОБА_1 зобов'язалася своєчасно оплатити пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполь відповідно до умов договору, однак, зазначеного обов'язку не виконала. Таким чином, у ОСОБА_1 перед позивачем за договором виник борг на загальну суму 3100,80 грн. За пунктом 2.4.1 договору позивач має право вимагати від відповідача своєчасної оплати пайової участі (внеску) в користуванні об'єктом благоустрою м. Маріуполь відповідно до умов договору. Згідно з пунктом 3.1 договору у разі невиконання ОСОБА_1 умов договору щодо пайової участі (внесок) в користуванні об'єктом благоустрою м. Маріуполь щодо перерахування в повному обсязі коштів, позивач здійснює заходи щодо стягнення вказаних коштів у встановленому порядку. Згідно з п. 3.2 договору відповідач у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого у розділі І договору, сплачує пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати від суми несплаченого платежу, тому ОСОБА_1 нарахована пеня у сумі 163,26 грн. У зв'язку з чим, керуючись положеннями ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 617, 625, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 19, 27, 175, 177, 184 ЦПК України, позивач, уточнивши позовні вимоги, просить суд стягнути із ОСОБА_1 внесок за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою від 15 серпня 2017 року № 499-001 у розмірі 1550 грн., а також 163,26 грн. пені та судові витрати зі сплати судового збору.
15 липня 2019 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких із позовними вимогами остання не згодна, оскільки 30 серпня 2017 року сума пайової участі за даним договором сплачена за рік у повному обсязі. Враховуючи той факт, що благоустрій цієї території проведено не було, даний об'єкт благоустрою (засіб пересувної мережі) нею не використовувався жодного разу за рік, тому відповідно до п. 3.4 договору оплата наступного року не здійснювалась. У зв'язку із чим, просила суд вважати договір пайової участі від 15 серпня 2017 року укладений між нею та Маріупольською міською радою розірваним, за фактом несплати з 16 серпня 2018 року, та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
24 липня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив на заперечення відповідача від 15 липня 2019 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 зазначає, що внесла суму пайової участі за договором єдиним платежем за один рік. Жодного платіжного документа про здійснений платіж відповідач не додає. Однак, слід зазначити, що за даними позивача 30 серпня 2017 року від ОСОБА_1 до бюджету міста Маріуполя надійшли кошти за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою від 15 серпня 2017 року № 499-001 у розмірі 1550,40 грн. Тому, позивач вважає за необхідне зменшити позовні вимоги на вказану суму. Щодо твердження відповідача стосовно розірвання договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою від 15 серпня 2017 року № 499-001, то позивач не погоджується, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 4.1 договору він набув чинності з моменту його підписання сторонами, а саме: 15 серпня 2017 року. За пунктом 4.3 договору сторонами визначено строк його дії: з 15 серпня 2017 року до 15 серпня 2018 року. Окрім того, сторони домовилися, про що зазначено в п. 4.2 договору, що строк дії договору продовжується автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього календарного року. Порушеннями у даному випадку вважаються такі, які перелічені в п. 2.6 Положення про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 28 вересня 2016 року № 7/11- 729, а саме: факти продажу підакцизних товарів неповнолітнім, порушення трудового законодавства з боку суб'єкта господарювання. За їх наявності договір щодо пайової участі в користуванні об'єктами благоустрою підлягає розірванню, паспорт прив'язки ТС - анулюванню (за умови його виготовлення), а ТС - підлягає демонтажу. Зазначених порушень в діях відповідача позивачем не було зафіксовано. Окрім того, не було порушено й грошових зобов'язань за договором. За таких обставин, з огляду на п. 4.2, договір автоматично продовжився ще на один рік - до 15 серпня 2019 року включно. У зв'язку з чим, у відповідача виник обов'язок внести плату за пайову участь в користуванні об'єктом благоустрою у розмірі 1550,40 грн. в порядку, визначеному п. 1.5 договору: єдиним платежем протягом двадцяти календарних днів після дати, з якої почалося автоматичне продовження дії договору. Так, пунктом 3.4 договору передбачено, що у разі двомісячної несплати пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою договір розривається в односторонньому порядку. На момент, коли договір автоматично продовжив свою дію (з 16 серпня 2018 року) у відповідача перед позивачем ще не існувало боргу, оскільки кошти були внесені при укладанні договору за цілий рік - до 15 серпня 2018 року (включно), а термін сплати коштів за наступний рік ще не наступив. Тож, підстав для розірвання договору з огляду на п. 3.4 не було. Як зазначено вище, відповідач повинна була внести кошти за договором на наступний рік (за період з 16 серпня 2018 року до 15 серпня 2019 року) протягом 20 календарних днів після дати його автоматичного продовження, тобто до 4 вересня 2018 року (включно). Натомість, не зробила цього. При цьому, не надіслала позивачу жодного повідомлення, що вона не бажає продовжувати відносини за договором, що також тягне за собою відмову від розміщення власного засобу пересувної мережі на об'єкті благоустрою міста Маріуполя, визначеному договором. За відсутності такого повідомлення позивач добросовісно вважав, що договір є чинним, зі свого боку повідомлення на адресу відповідача щодо розірвання договору також не надсилала. Щодо нездійснення позивачем благоустрою території, висловлену ОСОБА_1 в запереченнях на позовну заяву, внаслідок чого остання не використала жодного разу за рік засіб пересувної мережі, позивач вважає необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам правовідносин сторін. По-перше, відповідач раніше жодним чином не висловлювала позивачу претензії щодо невиконання ним умов Договору. Не зазначає вона на теперішній час у чому саме проявляється факт нездійснення благоустрою території. По-друге, відповідач внесла кошти за договором на підтвердження виконання його умов, із заявою про розірвання договору та повернення коштів ОСОБА_1 до позивача (або будь-якого підрозділу позивача) не зверталася. Тож, немає підстав вважати, що відповідач жодного разу за рік не використала об'єкт благоустрою. Зауважує, що відповідно до предмету договору (п. 1.1*) відповідач не розташовує засіб пересувної мережі, а має намір його розташувати. А позивач весь час протягом дії договору зобов'язаний надавати відповідачу таку можливість без права передання місця розташування іншим господарюючим суб'єктам. Позивач виконує цей обов'язок та розраховує, що так само й відповідач, як добросовісний контрагент, також виконуватиме взяті на себе зобов'язання за договором. Таким чином, доводи ОСОБА_1 , наведені нею в запереченнях на позовну заяву, вважає необґрунтованими.
31 липня 2019 року від відповідача надійшла відповідь на відзив позивача від 23 липня 2019 року, в якій зазначила, що 30 серпня 2017 року сума пайової участі за даним договором сплачена єдиним платежем за рік у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. Позивач посилається на пункт 4.2 договору від 15 серпня 2017 року № 499-001, укладений між нею та Маріупольською міською радою, згідно з яким строк дії договору продовжується автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього року. Проте, позивач двічі за 2018 рік (у травні й у грудні) у телефонному режимі зобов'язав відповідача написати заяву про подовження дії строку договорів щодо пайової участі, що й було нею зроблено стосовно двох інших засобів пересувної мережі. Вважає, що ці дві дії суперечать одна одній. Заяви щодо продовження дії строку договору по вул. Українського козацтва у місті Маріуполі ОСОБА_1 написано не було. У пункті 3.4 договору зазначено, що у разі двомісячної несплати пайової участі договір розривається в односторонньому порядку. ОСОБА_1 сплачена сума пайової участі до 15 серпня 2018 року включно. Тож, посилаючись на п.п. 3.4, 1.5 договору, у разі несплати пайової участі єдиним платежем у двадцятиденний термін, договір розривається в односторонньому порядку з 16 жовтня 2018 року. Таким чином позовні вимоги є необґрунтованими.
Рух справи.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 24 червня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 25 липня 2019 року заява про зменшення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором прийнята до розгляду по суті.
Від представника позивача - Драпак Е.О. - до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, оскільки у відповідях на відзив викладена правова позиція по суті справи.
ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи без її участі, з урахуванням доводів викладених у запереченнях на позов і відповіді на відповіді на відзив позивача.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Судом досліджуються саме представлені позивачем письмові докази на підтвердження тих обставин, на які посилається кожна із сторін, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.
Судом установлено, що відповідно до договору від 15 серпня 2017 року № 499-001, укладеного між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою, а саме: засобу пересувної мережі (палатка) для здійснення підприємницької діяльності (торгівлі непродовольчими товарами), за адресою: вул. Українського козацтва (за стоянкою ринку «Утренний»), що є власністю замовника та погоджується на пайову участь (внесок) в користуванні об'єктів благоустрою м. Маріуполя, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, площею 4 квадратних метри.
Пунктом 1.4 договору від 15 серпня 2017 року № 499-001 передбачено, що розмір пайової участі (внеску) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполя з розрахунку за рік становить 1550,40 грн. Щомісячний розмір пайової участі (внеску) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполя складає 32,30 грн. за один квадратний метр площі об'єктів благоустрою, які будуть використані (задіяні) для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.
За змістом п. 1.5 договору від 15 серпня 2017 року № 499-001 плата за пайову участь (внесок) в користуванні об'єктами благоустрою м. Маріуполя здійснюється замовником: при розрахунку єдиним платежем - протягом двадцяти календарних днів після підписання договору, при розрахунках рівномірно протягом року - 10 числа місяця, наступного за звітнім, при розрахунках за розміщення тимчасових споруд для проведення гастрольних, розважальних, рекламних та інших заходів на термін 10 діб - до початку проведення заходу.
Так, у п. 4.3 договору від 15 серпня 2017 року щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою № 499-001 сторонами обумовлений строк дії договору, який становить з 15 серпня 2017 року по 15 серпня 2018 року.
При цьому, відповідно до п. 3.4 договору від 15 серпня 2017 року № 499-001, у разі двомісячної несплати участі в користуванні об'єктом благоустрою договір розривається в односторонньому порядку.
Рішенням Маріупольської міської ради від 28 вересня 2016 року № 7/11-729 затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.
Рішенням Маріупольської міської ради від 22 серпня 2018 року № 7/34-3025 внесенні зміни до рішення Маріупольської міської ради від 28 вересня 2016 року № 7/11-729 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності».
Згідно з роздруківкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 припинена підприємницька діяльність 19 лютого 2019 року.
Відповідно до платіжного доручення від 30 серпня 2017 року № 29 ФОП ОСОБА_1 сплачена пайова участь (вул. Українського козацтва), одержувач: ГО, УДКСУ у м. Маріуполі ДО у розмірі 1550,40 грн.
Оцінка доказів.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Представлені суду докази відповідають змісту статей 77-80 ЦПК України, щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідної достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Зокрема, приписами статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» унормовано, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає в перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту визначається в договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі в розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту. Розмір пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Судом установлено, що 27 липня 2017 року ОСОБА_1 подано заяву щодо підготування проекту договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою, з метою розміщення стаціонарного тимчасового засобу пересувної торгівлі для здійснення підприємницької діяльності по вулиці Українського козацтва (за автостоянкою ринку «Утренний») у місті Маріуполі, площею 4 кв.м, а 15 серпня 2017 року між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір № 499-001 щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою.
Аргументи відповідача, що договір пайової участі від 15 серпня 2017 року укладений між ОСОБА_1 та Маріупольською міською радою є розірваним, за фактом несплати з 16 серпня 2018 року, судом відхиляються виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 4.1 договору він набув чинності з моменту його підписання сторонами, а саме: 15 серпня 2017 року.
Відповідно до п. 4.3 договору від 15 серпня 2017 року щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою № 499-001 сторонами обумовлений строк дії договору, який становить з 15 серпня 2017 року по 15 серпня 2018 року.
Окрім того, сторони домовилися, про що зазначено в п. 4.2 договору, що строк дії договору продовжується автоматично на строк один рік за відсутності підтверджених фактів систематичного (більше трьох) порушення протягом останнього календарного року.
Порушеннями у даному випадку вважаються такі, які перелічені в п. 2.6 Положення про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 28 вересня 2016 року № 7/11-729, а саме: факти продажу підакцизних товарів неповнолітнім, порушення трудового законодавства з боку суб'єкта господарювання. За їх наявності договір щодо пайової участі в користуванні об'єктами благоустрою підлягає розірванню, паспорт прив'язки ТС - анулюванню (за умови його виготовлення), а ТС - підлягає демонтажу.
Однак зазначених порушень в діях відповідача позивачем не було зафіксовано.
Окрім того, не було порушено грошових зобов'язань за договором.
За таких обставин, з огляду на п. 4.2, договір автоматично продовжився ще на один рік - до 15 серпня 2019 року включно.
У зв'язку з чим, у ОСОБА_1 виник обов'язок внести плату за пайову участь в користуванні об'єктом благоустрою у розмірі 1550,40 грн. в порядку, визначеному п. 1.5 договору: єдиним платежем протягом двадцяти календарних днів після дати, з якої почалося автоматичне продовження дії договору.
Так, пунктом 3.4 договору передбачено, що у разі двомісячної несплати пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою договір розривається в односторонньому порядку.
На момент, коли договір автоматично продовжив свою дію з 16 серпня 2018 року, у відповідача перед позивачем ще не існувало боргу, оскільки кошти були внесені при укладанні договору за цілий рік - до 15 серпня 2018 року (включно), а термін сплати коштів за наступний рік ще не наступив, тому підстав для розірвання договору з огляду на п. 3.4 не було.
ОСОБА_1 повинна була внести кошти за договором на наступний рік, а саме: за період з 16 серпня 2018 року до 15 серпня 2019 року, протягом 20 календарних днів після дати його автоматичного продовження, тобто до 4 вересня 2018 року (включно), однак остання цього не зробила.
При цьому, ОСОБА_1 не направлено жодного повідомлення позивачу, що вона не бажає продовжувати відносини за договором, що також тягне за собою відмову від розміщення власного засобу пересувної мережі на об'єкті благоустрою міста Маріуполя, визначеному договором, тому за таких обставин позивач добросовісно вважав, що договір є чинним.
Правові підстави для розірвання договору передбачені у ст. 651 ЦК України, однак аргументи відповідача, з урахуванням установлених судом обставин, не свідчать про наявність факту розірвання договору з підстав, передбачених його умовами.
У зв'язку із чим, з урахуванням сплаченої ОСОБА_1 суми внеску пайової участі у розмірі 1550,40 грн. за платіжним дорученням від 30 серпня 2017 року № 29, до стягнення підлягає внесок пайової участі у розмірі 1550,40 грн. за період з 16 серпня 2018 року по 15 серпня 2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Враховуючи викладене, необхідно діти висновку, що за змістом укладеного договору від 15 серпня 2017 року № 499-001 між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою доводи відповідача відносно визнання такого розірваним на підставі п. 3.4 договору не знайшли підтвердження, оскільки такий відповідно до умов договору автоматично продовжено до 15 серпня 2019 року, а термін сплати коштів за наступний рік ще не наступив, тому підстав для розірвання договору з огляду на п. 3.4 відсутні, тому з урахуванням уточнених позовних вимог із ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь позивача внесок за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою від 15 серпня 2017 року № 499-001 у розмірі 1550,40 грн., а також враховуючи, що п. 3.2 договору від 15 серпня 2017 року № 499-001 щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою передбачено, що ОСОБА_1 сплачує пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ за кожен день прострочення сплати від суми несплаченого платежу, слід дійти висновку, що вимоги позивача про стягнення пені із ОСОБА_1 у розмірі 163,26 грн. підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
При подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн. і такий у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 627 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради внесок за договором щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою від 15 серпня 2017 року № 499-001 у розмірі 1550 грн., пеню у розмірі 163,26 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради судовий збір у розмірі 1921 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Донецької області або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про сторін у справі:
Маріупольська міська рада, юридична адреса: проспект Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87555, код ЄДРПОУ 33852448, засоби зв'язку: +38 ( 0629 ) 58-75-75 (факс);
ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Музика