Справа №:755/12094/19
Провадження №: 1-кс/755/5589/19
"01" серпня 2019 р.
м. Київ
слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2019 за № 12019100040006360, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, встановив :
слідчий Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді з зазначеним клопотанням відносно підозрюваного враховуючи наявність у провадженні обставин передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Так, звернення умотивоване тим, щоОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по сусідству із ОСОБА_7 , 1974 року народження та її зятем ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_1 .
Так, 29.07.2019 року близько о 14 годині 00 хвилин, гр. ОСОБА_5 прийшов до квартири гр. ОСОБА_9 , який проживає за адресою АДРЕСА_2 , де в цей час вдома знаходилась гр. ОСОБА_7 , яка перебувала з дитиною в іншій кімнаті.
Перебуваючи у даній квартирі, на кухні ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , розмовляли. В цей час, до кухні зайшла гр. ОСОБА_7 та маючи особисті неприязні відносини один до одного, між останньою та гр. ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, під час якого у гр. ОСОБА_5 , виник злочинний умисел на спричинення смерті останній. Усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки у вигляді настання смерті, ОСОБА_5 , схопив правою рукою ніж, який висів на навісному магніті позаду від нього, та реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_7 обхопив останню лівою рукою навколо шиї та лезом ножа, який знаходився в цей час в правій руці провів в області шиї. Однак ОСОБА_5 не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежать від його волі.
Згідно довідки № 8170 від 29.07.2019 р. виданої КМКЛ ШМД ОСОБА_7 , було поставлено діагноз: різана рана шиї з права.
30.07.2019 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 29.07.19 в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_10 ; протоколом проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 ; довідкою КМКЛ ШМД та іншими доказами в їх сукупності.
На даний час існують ризики, а саме: п. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на свободі будучи обізнаним з санкцією статі, яка йому інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; п. 3 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на свободі буде незаконно впливати на потерпілу та свідків, з метою схилити до дачі неправдивих показів у судовому засіданні; п. 4. ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином в тому числі не з'являтися до слідчого для проведення слідчих та процесуальних дій.
В свою чергу, інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, у світлі чого заявник просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без права внесення застави.
У судовому засіданні прокурор групи прокурорів у кримінальному првоадженні - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 заявлене клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особу підозрюваного.
Захисник ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні даного клопотання враховуючи те, що слідчий, прокурор не довели, обставин регламентовнаих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
З акцентував увагу на тому, що при врученні ОСОБА_5 повідомлення про підозру участі не приймав захисник, що є прямим порушенням ст. 52 КПК.
Щодо участі захисника ОСОБА_11 при врученні підозри 30.07.2019, то захисник ОСОБА_4 відмітила, що у той час, його доручення з центру не було чинним, а тому участь такого захисника не є належною.
ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження,дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).
Зокрема, згідно ч. 1 ст. 131 КПК України,заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Заходами забезпечення кримінального провадження є:… 9) запобіжні заходи (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При цьому, відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
У цьому випадку, вимоги ч.ч. 1 та 2 ст. 132 КПК України, заявником дотримано, а тому слідчий суддя вважає за можливе перейти до питання оцінки обставин вказаних стороною обвинувачення, як передумови, яка слугує для застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження з урахуванням наступного.
Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Як убачається з матеріалів клопотання, у цьому випадку, необхідність його застосування слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, а його підозра підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв'язкуз чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчиненне діяння, може здійснити дії передбачені ст. 177 КПК України.
У цьому випадку, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 30.07.2019 за участю захисника ОСОБА_11 повідомлено про підозру.
Щодо її вручення, то за наслідками розгляду провадження установлено, що 29.072019 регіональним центром було видано доручення ОСОБА_11 з терміном дії протягом строку затримання та/або тримання особи під вартою.
30.07.2019 згідно постанови слідчого ОСОБА_6 від 300.72019 ОСОБА_5 було звільнено з-під варти, так як йому не було вручено підозру у межах строків регламентованих ч. 3 ст. 278 КПК.
Надалі, того ж дня ,уже після звільнення з-під варти ОСОБА_5 було вручено підозру.
31.07.2019 подано до слідчого судді дане клопотання про обрання запобіжного заходу, аналізуючи яке на дотримання положень КПК України слідчий суддя враховує таке.
На час розгляду порушеного у клопотанні питання про особу відносно, якої його подано встановлено, такі відомості: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, ветеран АТО, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 раніше не судимий.
А тому, слідчий суддя аналізуючи питання наявності обставин визначених ст. 132, ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, приходить до наступних висновків у цій справі.
Щодо питання дійсності ризиків
Частиною 1 статті 177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
У рішенні у справі «Лабіта проти Італії» (2000 р.) ЄСПЛ зазначив, що небезпека чинення тиску на свідків та ризик фальсифікації доказів могли виступати юридичними підставами обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Проте правоохоронні органи не вказали жодного факту, який міг би довести, що зазначені підстави справді існували.
У цій справі сторона обвинувачення також указала про наявність ризиків, однак не надала до клопотання жодного документу, як доказу, який би підтверджував цей факт (наявність ризиків).
Так, для прикладу, про намір переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду можуть свідчити такі дані, як придбання проїзних документів, зняття з різного роду реєстраційних обліків, раптове зникнення та/або звільнення з роботи, розпродаж майна тощо.
Про те, що особа може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється, обвинувачується, може свідчити наявність інформації, отриманої в результаті проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій про вчинення особою протиправної діяльності (підготовку до вчинення кримінального правопорушення, придбання предметів для вчинення злочинної діяльності), наявність попередніх судимостей, зв'язки з антигромадськими елементами, надходження до правоохоронних органів заяв та повідомлень про те, що особа здійснює підготовку до нового кримінального правопорушення.
Також, слідчий суддя сприймає, як не переконливі, та такі, що не заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків передбачених ст. 177 КПК України, у цьому провадженні, адже враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії))вважає, у даному конкретному випадку доводи з цього питання не обґрунтованими, оскільки вони належним чином неумотивовані слідчим, прокурором та не підтверджуються наявними матеріалами.
Відомості про особу підозрюваного з числа передбачених ст. 178 КПК України самі по собі без установлення, як дійсних, обставин регламентованих п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, не можуть бути підставою для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою.
Як наслідок, слідчий суддя уважає обставини регламентовані п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України не доведеними за наслідками цього розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, не установленість у ході розгляду провадження дійсності обставин передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, у відповідності до частини другої цієї статті Кодексу, зобов'язує слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.
У світлі чого, з цього моменту, питання обґрунтованої підозри, не є основопложним.
При цьому, слідчий суддя відмічає, що, дійсно, саме питання щодо порядку здійснення цієї процесуальної дії викликає суперечності, однак, слід указати, що вимоги ст. 278 КПК, не дивлячись на ці суперечності було дотримано.
До того ж, у цій ситуації, це питання не є основоположним, так як слідчий суддя дійшов однозначно висновку, що у ході розгляду провадження, що не є дійсними обставини передбачені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, що у відповідності до частини другої цієї статті Кодексу, зобовязує слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, саме з цієї передумови (відсутні обставини передбачені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України).
Воно б (питання) було ключовим у разі установленості обставин передбачених п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, як реальних, і все.
Не є доведеними у провадженні і обставини регламентовані п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, так як не було установлено, даних визначених п. 2 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу, узагалі.
Щодо питання обгрунтованості такої підозри за її «змістовним критерієм», то, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року), та констатує факт того, що у розрізі доданих до цього клопотання додатків не має можливості дійти однозначного висновку про її необгрунтованість у ракурсі змістовного критерія, без урахування процедурного критерію її вручення. Констатація у категоричній формі факту необгрунтованості підозри, у цій складій за своєю сутті справі, є можливою тільки після аналізу усіх наявних у ній доказів без виключення, у порядку ст. 94 КПК з урахуванням положень ст.ст. 84-87 того ж Кодексу.
Дані визначені п.п. 2-3 ч. 3 ст. 132 КПК України не є дійсними так, як не було встановлено наявність передумов регламентованих п. 2 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу.
Тим самим заявник указавши низку тверджень (наявність ризиків не можливість їх уникнення шляхом застосування інших запобіжних заходів) не зміг довести ці твердження з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Адже у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена, у цьому випадку слідством, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом розгляду, крім того, що висунуте ним.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які обумовлюють доречність застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати доцільність тримання під вартою доведеною поза розумним сумнівом, версія заявника має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії заявника. Наявність таких обставин, яким версія заявника не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії є підставою для розумного сумніву в доведеності доцільності застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія заявника була лише більш вірогідною за версію підозрюваного. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку указало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія, яка дає підстави для беззаперечної констатації факту цільності тримання особи під вартою.
У цьому випадку, слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків з урахуванням того, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та у такому відстоюванні прав останні є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, в ході судового розгляду, з огляду на те, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, установив, дослідивши надані сторонами докази у порядку ст. 94 КПК України, що клопотання заявника не підлягає задоволенню так як не доведені дані передбачені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя роз'яснює підозрюваному, що згідно п.п. 1, 2 ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Так як, є дійсним факт набуття ним статусу підозрюваного, у розрізі норм ст. 42 КПК України, який є дійсним та утрачається з моменту закінчення досудового розслідування та надходження матеріалів до місцевого суду, у порядку ст. 314 КПК України, або ж закриття провадження на етапі слідства, чи у наслідок скасування такої підозри, у порядку ст. 303 того ж Кодексу.
Враховуючи вище викладене та керуючись вимогами ст.ст. 1-29, 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя постановив:
у задоволенні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого прокурора у рамках даного кримінального провадження.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що згідно п.п. 1, 2 ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:30 год. 06.08.2019.
Слідчий суддя: ОСОБА_1