Справа № 2-а-1379/2009р.
23 грудня 2009 року Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Басанець Т.О.
при секретарі Хаюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області про покладення на відповідача обов'язку здійснити перерахунок розміру пенсії,
22 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області (далі - управління ПФУ), в якій просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії за період з січня 2006 року по грудень 2008 року, відповідно до ст. 6 Закону України N 2195-IV від 18.11.2004р. “Про соціальний захист дітей війни” (далі - ОСОБА_2 N 2195-IV), збільшивши її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що має становити за вказаний період 3891 грн. 90 коп. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона є пенсіонеркою, дитиною війни і, відповідно до чинного законодавства України, має право на вказане збільшення своєї пенсії. Проте відповідач, порушуючи її право, відмовляється здійснити перерахунок пенсії.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, надавши заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду письмове заперечення, в якому зазначив, що просить розглянути справу без участі його представника, а також повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що діючим законодавством України не передбачено порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, з якого має вираховуватись зазначене вище підвищення пенсії. Абз.1 ч.1 ст.28 Закону України N 1058-IV від 9 липня 2003 року “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - ОСОБА_2 N1058-IV) не може бути застосований при визначенні цього підвищення, оскільки ч.3 цієї ж статті встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Також у запереченні відповідач зазначає, що підвищення пенсії за Законом N 2195-IV виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду, питання фінансування вказаних виплат не врегульоване. Вважає, що позивачка пропустила строк для звернення до суду без поважних причин та заперечує у його поновленні.
Дослідивши докази, надані сторонами, суд дійшов наступного.
Позивачка є пенсіонеркою, якій пенсія призначена згідно з Законом N 1058-IV та є дитиною війни.
Ці обставини підтверджуються копією посвідчення №106487, виданого 12.12.1992р..
Відповідно до ст.6 Закону №2195-IV, в редакції, яка діяла до 01.01.2008року, дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” пункт 17 ст. 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. ОСОБА_2 був опублікований 22 березня 2006 року, а тому набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону про соціальний захист дітей війни знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Судом встановлено, що такі умови не настали, тому слід відмовити позивачці в задоволенні позову щодо підвищення пенсії за 2006 рік.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Підпунктом 2 п. 42 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» внесено зміни до ст. 6 Закону №2195-IV,якими останню викладено у такому змісті:«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначена вище редакція ст. 6 Закону №2195-IV діяла до 22 травня 2008 року, доки зміни внесені пп. 2 п. 42 розділу ІІ України «Про державний бюджет на 2008 рік» Рішенням №10-рп/2008 Конституційного Суду України (справа №1-28/2008 щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України, (є неконституційними) і тому з 22 травня 2008 року вони втратили чинність, а отже з цього дня залишилася чинною стара редакція ст. 6 Закону №2195-IV. Таким чином, у період з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року позивачка згідно ст. 6 Закону №2195-IV мала право на підвищення пенсії, що вона її одержувала, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка виходячи зі змісту абз. 1 ч.1 ст. 28 Закону №1058-IV мала дорівнювати розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 99 КАС України, - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення прав позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалась право позивача не отримання підвищення пенсії.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачкою було пропущено строк для звернення до суду за порушенням своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка дізналася про належні їй виплати як “дитині війни” та про порушення прав після висвітлення подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09 липня 2007 року. Разом з тим позивачка звернулася до суду з проханням відновити пропущений трок звернення тільки 22.10.2009 року.
Тому, доводи позивачки щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску звернення до суду.
За таких підстав суд прийшов до висновку, що права позивачки підлягають захисту з 22 жовтня 2008 року.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
-2-
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд дійшов до висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсії позивачці застосуванню підлягають норми Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
У свою чергу, цим Законом передбачено, що розмір підвищень пенсії має обраховуватись у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування буд-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.
За таких обставин суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню
Керуючись ст.ст. 9-12,15, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 за 2008 рік за період з 22 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення розміру пенсії за віком в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії відповідно до ст.6 Закону України №2195-IV від 18.11.2004р. “Про соціальний захист дітей війни”.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкова державне пенсійне страхування за 2008 рік за період з 22 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання протягом десяти днів з дня виготовлення постанови у повному обсязі апеляційної скарги, або шляхом подання протягом десяти днів з цього ж дня заяви про її апеляційне оскарження, з наступним поданням протягом двадцяти днів з дня подання цієї заяви апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про її оскарження, у разі подання цієї заяви - після закінчення строку на подання апеляційної скарги на постанову, а у разі подання апеляційної скарги - відразу після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанову у повному обсязі складено 25 грудня 2009 року.
Головуючий: