Справа № 2-170/2010
Іменем України
01 березня 2010 року м. Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Ітріна М.В.,
при секретарі Андреєвій Ю.В., за участю скаржника ОСОБА_1, представника ДВС - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса справу за скаргою ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Державної виконавчої служби Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - ДВС) про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження про примусове стягнення штрафу, -
07 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеними скаргами на постанову державного виконавця. В обґрунтування своїх скарг посилалася на те, 20.10.2009 р. ДВС винесено постанови про накладення штрафу в сумі 170 та 340 грн на ОСОБА_3 за невиконання рішення апеляційного суду Миколаївської області, а 24.11.2009 р. ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з неї цих штрафів.
Скаржник вважає постанови незаконними, оскільки штраф накладено не на неї, а іншу особу - ОСОБА_3, а виконавче провадження про стягнення штрафу відкрито на її ім'я. Просила скасувати постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження про примусове стягнення з неї штрафів.
В судовому засіданні скаржник свої вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник ДВС доводи скарги не визнав, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 пропустила строк на оскарження постанов про накладення штрафів, де тільки в резолютивній частині була допущена помилка щодо її імені та по батькові, яка в подальшому була виправлена, але їй було відомо, що постанови складені саме відносно неї, а не іншої особи.
Заслухавши пояснення скаржника і представника ДВС, дослідивши докази по справі, матеріали цивільної справи (№ 2-869/09), суд приходить до висновку, що скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативними актами, виданими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статей 5, 7 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23.09.2009 р., яке ухвалою Верховного Суду України залишено без змін, постановлено зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_4 металевий торгівельний кіоск.
Судом з'ясовано, що 20.10.2009 р. ДВС винесено постанову відносно ОСОБА_1 про накладення штрафу в розмірі 170 грн за невиконання вищезгаданого рішення суду і повторно зобов'язано останню виконати це рішення до 30.10.2009 р.
Вказаного числа, тобто 30.10.2009 р. у зв'язку з повторним невиконанням рішення суду ДВС винесено постанову відносно боржника про накладення штрафу в подвійному розмірі - 340 грн.
24 листопада 2009 р. постановами ДВС відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 накладених на неї відповідними постановами штрафів.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що умисно не виконувала рішення суду, оскільки чекала рішення Верховного Суду України на її касаційну скаргу. Не виконувала і не оскаржувала постанови про накладення на неї штрафу, так як в резолютивній частині цих постанов державним виконавцем вказано не її ім'я та по батькові.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що умисно не виконувала рішення суду, оскільки чекала рішення Верховного Суду України на її касаційну скаргу. Не виконувала і не оскаржувала постанови про накладення на неї штрафу, так як в резолютивній частині цих постанов державним виконавцем вказано не її ім'я та по батькові.
Отже за таких обставин ДВС правомірно винесено постанови про відкриття провадження у справах про стягнення штрафу з боржника, а тому суд не вбачає правових підстав щодо скасування спірних постанов.
Твердження скаржника щодо зазначення у постановах про накладення штрафу не її ім'я та по батькові, як доказ того, що постанови винесено відносно іншої особи, суд не приймає до уваги, оскільки боржник розуміла зміст винесеної постанови і те, що вона винесена відносно неї, а не іншої особи, що вона підтвердила у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 210, 386-388 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарг ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Державної виконавчої служби у Новоодеського районного управління юстиції Миколаївської області про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження про примусове стягнення штрафу - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі в 5 -ти денний термін з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий