05.08.2019 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/622/19
Провадження № 2-а/533/14/19
(за правилами спрощеного позовного провадження)
05 серпня 2019 року Козельщинський районний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - Оксенюк М. М.,
секретаря судового засідання - Шуліки Л. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора СРПП Козельщинського ВП лейтенанта поліції Єременка Сергія Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 282748 від 06.05.2019 року,-
20.05.2019 року представник позивача адвокат Гузь Т.О. звернулась до Козельщинського районного суду в інтересах позивача ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Інспектора СРПП Козельщинського ВП лейтенанта поліції Єременка С. В. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 282748 від 06.05.2019 року, а також стягнути з інспектора СРПП Козельщинського ВП лейтенанта поліції Єременка С. В. на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
На обґрунтування позову представником зазначено, що 06.05.2019 року інспектором СРПП Козельщинського ВП лейтенанта поліції Єременком С. В. винесено постанову серія ДПО18 № 282748 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу 51,00 (п'ятдесят одна) грн.
Відповідно до змісту вищевказаної постанови від 06.05.2019 року вбачається, що 06.05.2019 року о 14 години 00 хвилин по вул. Остроградського, в селищі Козельщина, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHEVROLET Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , без пристебнутого ременя безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Дана постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи, а тому представник позивача просить визнати дії відповідача незаконними та скасувати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення, оскільки позивач адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП не вчиняв.
Ухвалою суду від 04.06.2019 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Розгляд справи відкладався, оскільки позивач належним чином не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Позивач та представник позивача адвокат Гузь Т.О. в судове засідання не з'явилися, але направили заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та прохають скасувати постану про адміністративне правопорушення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, але направив відзив, в якому прохав відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі так, як позивач порушив вимоги п. 2.3 «в» Правила дорожнього руху.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно положень ст. 258 КАС України передбачено, що даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність спору.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як вбачається із постанови № 282748 по справі про адміністративне правопорушення, що 06.05.2019 року о 14 години 00 хвилин по вул. Остроградського, в селищі Козельщина, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHEVROLET Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , без пристебнутого ременя безпеки, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 51,00 грн.
П. 2.3 (в) Правилами дорожнього руху визначено, що на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.
Ч.5 ст. 121 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами .
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року № 1408/27853 (далі по тексту Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п.п. 1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суд, не приймає до уваги наданий відповідачем відеозапис події та вважає, що зазначений доказ є недопустимим, оскільки з даного відеозапису не вбачається, що позивач під час керуванням автомобілем не користувався паском безпеки.
Отже, відповідач на підтвердження правомірності складення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також на спростування позову позивача не направив до суду жодного належного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі вище зазначеного суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП є недоведеним.
Окрім зазнаного вище, суд звертає увагу на положення ст. 245 КУпАП, якою визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В той же час, в порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, котрі б підтверджували вчинення позивачем правопорушень та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, тому суд прийшов до висновку, що постанова є не законною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративні правопорушення закриттю.
Крім цього, згідно ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (Пункти 4, 5 розділу I Інструкції № 1395).
Отже, наведені вище норми КУпАП та Інструкції № 1395 в їх взаємодії із нормами Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про Національну поліцію» дають підстави для висновку про наявність у інспектора як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч. 5 ст. 121 КУпАП.
З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку про відому в задоволенні вимог позивача в частині визнання дій інспектора поліції незаконними.
При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу позивачем було сплачено 6 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги.
Вирішуючи питання щодо співмірності відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, суд виходить з того, що відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 134 КАС України).
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Предметом позову в цій справі є оскарження постанови серія ДПО18 № 282748 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн тобто, ця справа є справою незначної складності.
Із врахуванням вищевикладених обставин, оскільки розмір витрат на професійну правничу допомогу не співмірний зі складністю справи, а також враховуючи те, що адміністративний позов позивача задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 121, 251, 268, 276, 283, 287-289 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 229, 243-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора СРПП Козельщинського ВП лейтенанта поліції Єременка Сергія Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 282748 від 06.05.2019 року - задовольнити частково.
Скасувати постанову серія ДПО18 № 282748 від 06.05.2019 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 121 КУпАП на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 51 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
В іншій частині позову позивачу щодо визнання дій інспектора СРПП Козельщинського ВП лейтенанта поліції Єременка Сергія Васильовича незаконними - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83,м. Полтава,36000, ідентифікаційний код 40108630) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Козельщинський районний суд.
Суддя