Справа № 428/1368/19
Провадження № 2-а/428/69/2019
04 червня 2019 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Посохова І.С.,
за участі секретаря судового засідання - Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Гончарова Дмитра Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Гончарова Дмитра Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 30.01.2019 інспектором Гончаровим Д.В., упереджено було винесено постанову серії ВР № 344002 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 255 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до змісту постанови позивач, керуючи транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , у м. Сєвєродонецьку в районі перехрестя пр. Центральний - пр. Хіміків, не надав переваги в русі пішоходу на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив вимоги п. 18.1 ПДР України, що категорично не відповідає дійсності.
30.01.2019 позивач дійсно проїжджав повз вищезазначене перехрестя з нерегульованим пішохідним переходом. Однак жодних перешкод або небезпеки пішоходам не створював. Під час проїзду через пішохідний перехід на ньому не перебувало жодного пішохода, останні знаходилися у декількох метрах від пішохідного переходу на тротуарі та лише наближались до нього. Таким чином, позивач з додержанням усіх вимог ПДР України проїхав вказане перехрестя.
Рухався за позивачем автомобіль патрульної поліції, наближаючись до пішохідного переходу вже вимушений був надати перевагу в русі пішоходам, оскільки останні вженаблизилися до нього та здійснювали по переходу рух. Далі, з незрозумілих для позивача причин, поліцейські наздогнали його автомобіль та, зупинивши його, безпідставно звинуватили у порушеннях вимог п. 18.1 ПДР України.
Отже, не взявши до уваги жодних стверджень та доводів позивача, не врахувавши вимоги ст. 280 КУпАП, вищезазначений поліцейський склав відносно позивача постанову із накладенням стягнення в розмірі 225 гривень за порушення, якого позивач не допускав.
Окрім цього, позивач вважає, що поліцейським були допущені наступні порушення під час складання завідомо неправомірної постанови:
- було грубо порушено п. 2 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 та вимоги ст. 283 КУпАП, а саме у п. 9 постанови не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис порушення;
- у порушення п. 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та ст. 285 КУпАП після закінчення розгляду справи постанову не було оголошено;
- у порушення вимоги ст. 279 КУпАП позивача не було заслухано, не досліджено докази та не вирішені клопотання.
Отже, позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною, винесена з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, до суду надіслав заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Луганській області Гончаров Д.В. в судове засідання не з'явився, до суду надіслав клопотання з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнав. До суду відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР № 344002 від 30.01.2019, складену поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Луганській області Гончаровим Д.В., незаконною, протиправною, винесену з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, у зв'язку з тим, що відповідачем не доведена його вина жодними допустимими доказами.
Відповідачем ОСОБА_2 суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського від 30.01.2019 не наданий.
Так, у судовому засіданні встановлено, що постановою поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Луганській області Гончарова Дмитра Володимировича серії ВР № 344002 від 30 січня 2019 року позивача було визнано винним у порушенні п. 18.1 Правил дорожнього руху, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з наведеною постановою (з неякісної копії якої текст частково неможливо розібрати) вбачається, що 30.01.2019 у м. Сєвєродонецьк водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI», НОМЕР_1 , в районі перехрестя пр. Центральний - пр. Хіміків, не надав переваги в русі пішоходу на нерегульованому пішохідному переході, чим порушив п. 18.1 ПДР України.
Прийнято по справі рішення застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які могли б спростувати пояснення позивача, який стверджував, що його дії не містять ознак скоєння адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим суд доходить висновку про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності необґрунтовано.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 18.1 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Отже, з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а(2-а/337/154/2016), адміністративне провадження № К/9901/29775/18, вбачаться, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним, оскільки, на думку суду, відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності належних доказів, з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 344002 від 30.01.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень 00 копійок такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, однак він не ставить питання про закриття справи про адміністративне правопорушення, а, розглядаючи дану справу, суд керується положеннями ст. 286 КАС України, при цьому враховує, що доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем суду не надано, що свідчить про необхідність виходу за межі позовних вимог та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України, разом з прийняттям рішення про скасування рішення суб'єкта владних повноважень прийняти рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області рядового поліції Гончарова Дмитра Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 344002 від 30.01.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 255 гривень 00 копійок скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач: поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Луганській області ДПП рядовий поліції Гончаров Дмитро Володимирович, місцезнаходження УПП: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, будинок 8.
Суддя І. С. Посохов