Дата документу 02.08.2019
ЄУ № 420/981/19
Провадження №2-а/420/13/19
02 серпня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Проньки В.В.
за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення інспекції Дорожнього руху УПП у Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову серії ВР №338878 від 29.05.2019 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за правопорушення передбачене ст. 132-1 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 29.05.2019 інспектором Відділення інспекції Дорожнього руху УПП у Луганській області було винесено постанову ВР №338878 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. за порушення правил проїзду великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами. Позивач зазначає, що він рухався не по автомобільній дорозі, а по польовій. Вказану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не були встановлені та досліджені належні і допустимі докази на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення. Також, розгляд справи проведений без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують мою особу, інших доказів по справі, що порушує його права, передбачені ст. 268 КУпАП, внаслідок чого при винесенні постанови інспектором поліції не було враховано характер вчиненого правопорушення, його особу, ступінь вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП.
Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 11.06.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 21.06.2019, витребувано з Відділення інспекції Дорожнього руху УПП у Луганській області оригінал постанови серії ВР №338878 від 29.05.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за ст. 132-1 КУпАП та матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.132-1 КУпАП.
21.06.2016 судове засідання відкладено до 09.07.2019, у зв'язку з клопотанням представника відповідача.
09.07.2019 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці. Судове засідання призначено на 02.08.2019.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в позовні заяві просив справу розглядати без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи без його участі, відзив на позов не надав.
Неявка відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ст.205 КАС України не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2019 року інспектором ВБДР управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Соловйовим М.С. відносно позивача було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР №338878, згідно якої на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що позивач 29.05.2019 о 13 год. 20 хв. в с. Булавинівка Новопсковського району Луганської області по вул. Бондаря керував трактором з культиватором шириною 4 м 10 см без відповідного погодження з уповноваженим підрозділом НПУ, чим порушив п. 22.5 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно п. 2 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, (далі - Інструкція) зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено ст. 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, зокрема оскаржуваної копії постанови, остання не містить жодних посилань на будь-які фактичні дані, на підставі яких інспектор дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.
Тобто, відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не були встановлені та досліджені належні і допустимі докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідач витребувані судом оригінал постанови серії ВР №338878 від 29.05.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за ст. 132-1 КУпАП та матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.132-1 КУпАП не надав.
Також, при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 132-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн, інспектором поліції в порушення ст.ст. 278, 280 КУпАП, не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, розгляд справи проведений без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують його особу, інших доказів по справі, що порушує права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, внаслідок чого при винесенні постанови інспектором поліції не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП.
Таким чином, судом не може бути надано правової оцінки зазначеним у постанові обставинам справи, оскільки така оцінка без підтверджуючих доказів вчинення адміністративного правопорушення може призвести до неправильного висновку про наявність в діях позивача порушення, вказаного у оскаржуваній постанові. Саме по собі описання відповідачем в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення, чого поліцейським в даному випадку виконано не було.
Тому, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність накладення ним адміністративного стягнення, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами факту порушення позивачем п. 22.5 Правил дорожнього руху України, про що відповідачем зазначено в оскаржуваній постанові.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач будь-яких доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, не надав.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, враховуючи положення Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях і всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ст. 132-1 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Приймаючи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 72-79, 139, 241-244, 250, 268-272, 286, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення інспекції Дорожнього руху УПП у Луганській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР №338878, винесену 29 травня 2019 року інспектором ВБДР управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Соловйовим М.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 19.12.2000 Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Відділення інспекції Дорожнього руху УПП у Луганській області, місце знаходження: вул. Штейгерська, 8, м. Лисичанськ Луганської області.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Новопсковський районний суд Луганської області до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя: В.В. Пронька