Справа 524/31/19
Провадження № 2/524/1063/19
29 липня 2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: Головуючого судді - Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Воблікової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 12283,02 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04.08.2010 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, його заборгованість за кредитом станом на 16.12.2018 становить 12283,02 грн.
У відповіді на відзив АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що сума мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Картковий рахунок був відкритий на невизначений строк. На даний час кредитний договір є чинним. Вказав, що кредитна картка є поновлюваною кредитною лінією, строк виданої відповідачу кредитної картки закінчується 05.2020. Вважає, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог не має, оскільки порушення зобов'язання триває і не можливо встановити початок перебігу позовної давності.
Відповідач надіслав суду відзив в якому зазначив, що проти задоволення позову заперечує. Вказав, що позивач не зазначив строк дії карти, однак за звичай такий строк становить 3 роки, тобто строк дії карти закінчився у серпні 2013 року. Наданий позивачем розрахунок заборгованості станом на 31.05.2015 містить періоди, коли заборгованість по поточним платежам та відсоткам не погашалась. Вважає, що позивач звернувся до суду із пропуском позовної давності.
В своїх запереченнях відповідач зазначив, що позивачем не надано документів, які б підтверджували його звернення до банку з метою отримання кредитних карток. Також вважає, що банком не підтверджено, що заборгованість вказана в розрахунку виникла по його зобов'язанням, а не за зобов'язаннями іншої особи з ідентичними прізвищем, ім'ям та по батькові.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено, що 04 серпня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачу на платіжну картку встановлено кредитний ліміт зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом із розрахунку 360 днів у році, зі сплатою щомісячного платежу до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим в розмірі 7% від розміру заборгованості, але не менше 50 грн, але не більше залишку заборгованості
Кредитний договір між сторонами складається з Заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів банку. Умовами та правилами надання банківських послуг визначено порядок розрахунків та відповідальність сторін.
Пунктами 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотки за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах договору; у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку.
Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку Штраф, розмір якого встановлено тарифами договору. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає сплаті і зазначені банком терміни.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 16 грудня 2018 року заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2010 року становить 12283,02 грн та складається:
- тіло кредита - 1617,52 грн;
- нараховані відсотки - 3227,10 грн;
- пеня - 6377,30 грн;
- штраф - 1061,10 грн
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» відповідачу відповідно до умов договору від 04.08.2010 були видані 4 картки, зі строком перевипущеної картки до 05.2020.
Відповідно до ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
В ч.1 ст. 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитні відносини, передбачають наявність певних зобов'язань між сторонами, зокрема обов'язку кредитора надати кошти, а позичальника - повернути кошти та сплатити проценти. Зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.
Для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
В даній справі між сторонами фактично виник спір щодо стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості після спливу передбаченого договором строку кредитування.
Хоча сторони строк договору окремо не визначили, однак погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування - останній день місяця строку дії картки, а також термін щомісячного виконання зобов'язання - до 25 числа місяця.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду довідку, в якій зазначено, що остання картка, яка була перевипущена на підставі договору, діє до травня 2020 року.
Суд відзначає, що довідка, видана позивачем не може вважатись належним доказом на підтвердження факту перевипуску карти та отримання її позичальником, з огляду на те, що відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг(п.2.1.1.2.13) клієнт зобов'язаний до закінчення останнього місяця терміну дії картки звернутись до обслуговуючого відділення банку для отримання платіжної картки з новим терміном дії. Тобто, умови договору, узгоджені сторонами передбачають вчинення позичальником певних дій для отримання нової карти, в тому числі додержання клієнтом умов обслуговування картки. Доказі того, що картки були отримані відповідачем матеріали справи не містять.
На думку суду, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може свідчити про фактичне користування відповідачем кредитними коштами, оскільки є лише аналітичною інформацією, відображеною в таблиці, а не первинними банківськими документами, що відображають рух коштів по рахунку.
Крім того, суд відзначає, що свої зобов'язання за кредитним договором відповідачем належним чином не виконувались та допускалась заборгованість по сплаті щомісячних платежів. Станом на 31 травня 2015 року розмір заборгованості відповідача за договором становив 2515,80 грн. Тобто, станом на 31 травня 2015 року позивачу було відомо про порушення його прав.
Приймаючи до уваги те, що договір між сторонами було укладено в серпні 2010 року та те, що за загальним правилом строк дії картки становить 3 роки, враховуючи, що позивачем не було доведено належними доказами факт отримання та користування відповідачем новими банківськими картами, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про застосування позовної давності та відмовити АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову через сплив позовної давності.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати суд покладає на позивача.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 610-612, 625, 1054 ЦК України, ст. ст.10, 12, 81, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення у зв'язку із спливом позовної давності.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.Д.Андрієць