Справа № 428/10065/18
Провадження № 2-а/428/22/2019
11 березня 2019 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Посохова І.С.,
за участі секретаря судового засідання - Колядінцевої П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області ДПП капрала поліції Риндіної Аліни Євгенівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області ДПП капрала поліції Риндіної Аліни Євгенівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 305585 від 29.07.2018, винесеною поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Луганській області капралом поліції Риндіною Аліною Євгенівною, визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Позивач вважає вищезазначену постанову про накладення адміністративного стягнення серії ВР № 305585 від 29.07.2018 протиправною та такою, що підлягає скасуванню з таких підстав.
28.07.2018, близько 18:00 год., в м. Сєвєродонецьку позивач зустрівся із своїм другом та попросив у нього скористатись його автомобілем з метою відвідати разом із дружиною та дітьми свою матір - ОСОБА_2 , яка мешкає в м. Лисичанську. Товариш передав позивачу другий комплект ключів та повідомив, що 29.07.2018 о 09:00 год. він буде їхати з міста і залишить автомобіль біля автовокзалу в м. Сєвєродонецьку по пр. Хіміків, 61. Близько 10:00 год. позивач підійшов разом із дружиною та двома дітьми до автовокзалу в м. Сєвєродонецьку по пр. Хіміків, 61. Автомобіль ВАЗ 210994-20, д.н. НОМЕР_1 був припаркований біля автовокзалу з боку пр. Хіміків (парний бік з одностороннім рухом), де стояло ще декілька автомобілів та маршрутних таксі. Позивач склав дитячу коляску доньки в багажник машини та взяв на руки дитину, доки дружина розмістить в салоні автомобіля інші речі. В цей час біля них зупинився автомобіль патрульної поліції, з нього вийшло троє поліцейських. Капрал поліції ОСОБА_3 попросила пред'явити документи на право керування транспортним засобом. Позивач надав посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Після чого відповідач стала з'ясовувати по телефону чинність страхового полісу, що зайняло в неї близько 15 хвилин. Переконавшись в чинності полісу, відповідач повідомила позивачу, що він порушив ПДР України, оскільки в'їхав під знак 3.21 «В'їзд заборонено». В свою чергу позивач заперечив свою вину, пояснив інспектору, що правил ПДР він не порушував, під знак 3.21 «В'їзд заборонено» не в'їжджав. Проте відповідач повідомила, що буде розглядати справу про адміністративне правопорушення відносно нього. Оскільки позивач вважав дії відповідача незаконними, тому попросив відкласти розгляд справи на іншу дату. Розгляд справи було відкладено на 29.07.2018 на 08:20 год. за місцезнаходженням: м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 8, про що інспектор вручив позивачу відповідне повідомлення. 29.07.2018 о 08:20 год. позивач не зміг з'явитись на місце розгляду справи, тому її було розглянуто без його участі.
31.07.2018 позивач отримав лист, в якому була оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 305585 від 29.07.2018, згідно з якою 21.07.2018 о 10:45 год. в м. Сєвєродонецьку по пр. Хіміків, 61, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ ВАЗ 210994-20, д.н. НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», чим порушив п. 8.4 «в» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зазначені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки позивач не ставив автомобіль і не в'їжджав під знак 3.21, а лише забирав його з того місця, де він був припаркований. При цьому, оскаржувана постанова прийнята за відсутності належних, допустимих та достовірних доказів, на підставі яких відповідачем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, зокрема доказів того, що саме він здійснив в'їзд під заборонний знак 3.21 «В'їзд заборонено».
Отже, на думку позивача, в порушення норм ст. 248, 251, 252 КУпАП оскаржувана постанова серії ВР № 305585 від 29.07.2018 не ґрунтується на жодному доказі вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду і просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 305585 від 29.07.2018, винесену поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Луганській області капралом поліції Риндіною Аліною Євгенівною відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, до суду надіслав заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач поліцейський взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Луганській області Риндіна А.Є. в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. До суду відзив на позовну заяву не подала.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Спір між позивачем та відповідачем виник з приводу того, що позивач вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ВР № 305585 від 29.07.2018, складену поліцейським взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Луганській області ДПП капралом поліції Риндіною А.Є. незаконною, у зв'язку з тим, що в оскаржуваній постанові відсутня подія, склад адміністративного правопорушення, постанова не ґрунтується на жодному доказі вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідачем суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського Риндіної А.Є. від 28.07.2018 не наданий.
Так, у судовому засіданні встановлено, що постановою поліцейського взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Луганській області ДПП капралом поліції Риндіною А.Є. серії ВР № 305585 від 29 липня 2018 року позивача було визнано винним у порушенні п. 8.4 (в) Правил дорожнього руху, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з наведеною постановою, було те, що 21.07.2018 о 10-45 год. в м. Сєвєродонецьку, біля будинку № 61 по проспекту Хіміків водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 210994-20», д/н НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено», чим порушив п. 8.4 (в) ПДР України.
Прийнято по справі рішення застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які могли б спростувати пояснення позивача, який стверджував, що його дії не містять ознак скоєння адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим суд доходить висновку про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності необґрунтовано.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 8.4 (в) Правил дорожнього руху заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Дорожній знак 3.21 ПДР є заборонним і означає, що «В'їзд заборонено», тобто забороняється в'їзд усіх транспортних засобів.
Отже, з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
З постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16-а(2-а/337/154/2016), адміністративне провадження № К/9901/29775/18, вбачаться, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів того, що прийняте ним рішення є правомірним, оскільки на думку суду, відповідач прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності належних доказів, з порушенням вимог Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 305585 від 29.07.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень 00 копійок, такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд зауважує, що, керуючись положеннями ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд не має право визнавати рішення суб'єкта владних повноважень протиправним.
Керуючись ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області ДПП капрала поліції Риндіної Аліни Євгенівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 305585 від 29.07.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 255 гривень 00 копійок, скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач: поліцейський взводу № 1 роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Риндіна Аліна Євгенівна, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вулиця Штейгерська, будинок 8.
Суддя І. С. Посохов