02.08.2019 Справа №607/18248/19
Справа №607/18248/19
02 серпня 2019 року м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними: договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами від 29 березня 2017 року за №434; договору дарування земельної ділянки від 29 березня 2017 року за №436; договору дарування садового будинку від 11 травня 2017 року за №702; договору дарування земельної ділянки від 11 травня 2017 року за №703; договору дарування магазину від 31 травня 2017 року за №482; договору дарування земельної ділянки від 31 травня 2017 року за №485; договору дарування земельної ділянки від 31 травня 2017 року за №491; договору дарування земельної ділянки від 31 травня 2017 року за №488.
Одночасно, позивач подала заяву про забезпечення позову шляхом заборонити державним реєстраторам, нотаріусам або особам, які мають право здійснювати реєстраційні дії, вчиняти будь-які реєстраційні дії відносно нижчезазначеного майна, а також заборонити відчужувати в будь-який спосіб до вирішення спору по суті:
-магазину за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1'515,8 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1159416061101;
-земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,0317 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545471661101;
-земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 0,0318 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 545444361101;
-земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 , площею 0,0300 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 106959461101;
-житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами площею 244,5 м2 за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 454574661252;
-земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4 , площею 0,112 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 454488761252;
-садового будинку по АДРЕСА_3 ;
-земельної ділянки пл. 0,064га, кадастровий номер- НОМЕР_5 по АДРЕСА_3 »;
В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник вказує, що предметом позову є вимоги про визнання недійсними договір дарування вищенаведеного нерухомого майна. Власником спірного нерухомого майна на даний час є відповідачка. ОСОБА_2 уже намагалась вчиняти неправомірні дії щодо вказаного майна шляхом укладення договорів дарування на користь третіх осіб та його передачі до статутного фонду юридичної особи. Вважає, що ОСОБА_2 може вчинити дії щодо відчуження спірного майна, що у подальшому ускладнить та унеможливить виконання рішення суду .
Посилаючись на наведене, просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Суд, розглянувши заяву та матеріали позову, вважає, що заява позивача про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України та є необґрунтованою, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч. 1.2 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі постанова Пленуму № 9), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, у п. 9 даної Постанови Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може грунтуватися на припущеннях позивача .
Із змісту поданої заяви встановлено, що позивачем необґрунтовано належними та достовірними доказами необхідність забезпечення позову, не надано жодного доказу щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
У заяві не наведено жодних доказів того, що відповідач буде ухилятись від виконання можливого рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання та без вжиття заходів забезпечення позову захист прав та інтересів позивача стане неможливим.
Самі по собі доводи позивача про те, що дане майно може бути відчужене на користь третіх осіб, не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для утруднення виконання можливого рішення суду, ухилення відповідача від його виконання.
Також, встановлено, що провадження у даній цивільній справі на час подання заяви про забезпечення позову не відкрито.
В силу вимог ст. 151 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Вказані відомості у заяві відсутні.
Крім того, в супереч вимогам п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, які встановленні ст. 154 ЦПК України, котрі є імперативною умовою змісту заяви про забезпечення позову та прийняття судом цієї заяви до розгляду.
Зазначення позивачем про відсутність необхідності зустрічного забезпечення позову не звільняє заявника від імперативно встановленого процесуальним законом обов'язку внесення пропозицій щодо зустрічного забезпечення; при цьому його (зустрічного забезпечення) доцільність застосовувати чи ні, є прерогативою суду, котрий вирішує заяву забезпечення позову.
В силу вимог ст.154 ЦПК суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Позивачем не долучено до заяви доказів на підтвердження відсутності підстав, передбачених ст. 154 ЦПК України, для застосування зустрічного забезпечення.
Також, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про забезпечення позову фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384,20грн.
Позивачем заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору та на підтвердження доводів долучено довідку із УПФ про розмір отриманої пенсії за 2018 рік.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
В силу вимог ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із долученої позивачем довідки про розмір пенсії встановлено, що розмір судового збору за заяву про забезпечення позову не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Таким чином, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору не має.
Згідно з вимогами ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 цього Кодексу повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід повернути заявникам.
Керуючись ст.ст. 151-154, 261, 352-355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складення повного тексу судового рішення.
Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 02 серпня 2019 року.
Суддя