Справа № 606/1979/19
02 серпня 2019 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Марціцка І.Б., при вирішенні питання про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до виконавчого комітету Теребовлянської міської ради, третя особа Відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до виконавчого комітету Теребовлянської міської ради, третя особа Відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно, а саме просив визнати за ним право власності на нежитлову будівлю складової, пункт штучного осіменіння, будівлю санпропускника, будівлю пожежного депо, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
В своїй позовні заяві ОСОБА_1 вказує, що за рішенням загальних зборів товариства власників земельних та майнових паїв «ім. І.Франка» від 01 лютого 2000 року створено ліквідаційну комісію з організації вирішення майнових питань в процесі реформування товариства та затверджено положення про комісію, до компетенції якої віднесено вирішення майнових питань членів товариства власників земельних та майнових паїв, тим же рішенням загальних зборів товариства надано право на розпорядження майном від його імені голові комії - ОСОБА_1 з одночасним вирішенням питання правонаступництва ОПП «Острівецьке». 23 листопада 2018 року позивач звернувся у відділ державної реєстрації теребовлянської РДА про реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, однак йому було відмовлено у зв'язку з тим, що згідно реєстраційних документів ОПП «Острівецьке» не зазначено правонаступництво від ТВЗМП ім ОСОБА_2 .
З приводу можливості розгляду провадження в порядку цивільного судочинства суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у звязку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року в цивільній справі №461/12052/15-ц, провадження № 14-14цс18, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Це правило є загальним.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Як слідує з рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28 та 29 листопада 2018 року № 44331279, 44330908, 44330597, 44306710 та на які посилається позивач, державним реєстратором відмовлено у реєстрації права власності на спірні об'єкт нерухомого майна за суб'єктом ОПП «Острівецьке», тобто юридичній особі, від імені якої діє Крушельницький В.М. як представник, таким чином в даних правовідносинах позивач діє від імені ОПП «Острівецьке», а не як фізична особа суб'єктивне право якої порушено, не визнано чи оспорено.
Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмови, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Розяснити позивачу його право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами у порядку господарського судочинства
Керуючись п.1 ч.1 ст. 186, 353, 354 ЦПК України,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Теребовлянської міської ради, третя особа Відділ державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду із вказаними позовними вимогами у порядку господарського судочинства.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Б. Марціцка