Справа № 2-а/593/22/2019
Бережанський районний суд Тернопільської області
"25" липня 2019 р.
в складі:
головуючого судді Німко Н.П.
при секретарі судового засідання Саламон Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережани Тернопільської області справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - поліцейського роти №3 батальйону управління поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Голеніцького Дмитра Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бережанського районного суду із позовом до відповідача Управління патрульної поліції у Житомирській області й просив суд винести рішення, яким постанову поліцейського роти №36 Управління патрульної поліції в Житомирській області серії ДП18 №009044 від 11 травня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. - скасувати, а провадження у справі про адмістративне правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП; також просив поновити строк звернення до адміністративного суду, як такий, що пропущений з поважних причин.
Позовні вимоги мотивував таким: 11 травня 2019 року близько 05 год. 30 хв. він керував своїм автомобілем, рухаючись автодорогою Київ-Чоп, при цьому його безпідставно було зупинено працівником поліції, який відразу показав йому якийсь прилад на екрані якого були цифри 105, стверджуючи при цьому, що він з такою швидкістю керував автомобілем у населеному пункті, назви якого не зазначено у постанові про накладення адміністративного стягнення. Незважаючи на його пояснення з приводу того, що він не перевищував допустимої швидкості руху, а керував автомобілем із допустимою швидкістю в потоці інших автомобілів, які рухались у попутньому та зустрічному напрямках, поліцейський без будь-яких на це правових підстав виніс постанову, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. Працівник поліції не надав жодних документів на підтвердження правомірності використання засобу вимірювальної техніки, яким зі слів останнього був Тrucam, зокрема свідоцтва про його повірку, сертифікат. Зі слів поліцейського вимірювання швидкості руху його автомобіля проводилося за допомогою лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів Тгucam. Позивач такаж вважає, що вимірювання швидкості руху його автомобіля, яке було проведено за допомогою вимірювача швидкості руху автотранспортних засобів Тгuca, вчинено безпідставно, а отримані технічні дані, які покладені в основу обставин правопорушення - необгрунтованими, оскільки тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТгuСАМ», який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12 є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.1 1.2015 року №1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА-МІ/1- 2903-2012 від 29.08.2012 року є не чинним з 02.11.2015 року. Зазначає, що правомірність оскаржуваної постанови не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому притягнення його до відповідальності є необгрунтованим та протиправним. Наявна у відповідача фото і відеофіксація не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, оскільки оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено таку фіксацію (фото та відеозапис). Будь-яких доказів в розумінні вимог ст.251 КУпАП, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, у відповідача немає і таких йому не було надано. Крім того, постанова не містить відомостей про місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме: в ній не зазначено назву населеного пункту, де на думку поліцейського, було вчинено адміністративне правопорушення. Таким чином, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправним, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в постанові від 11 травня 2019 року.
Ухвалою суду від 05 червня 2019 року у зазначеній справі позивачу ОСОБА_1 поновлено строк звернення до адміністративного суду із позовом та відкрито провадження; залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - поліцейського роти №3 батальйону управління поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Голеніцького Дмитра Вікторовича.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з?явився, подав суду заяву, в якій вказав, що просить справу розглянути у його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує повінстю та просить їх задовольнити.
Відповідач - представник Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на таке: відповідно до постанови поліцейського роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області сержанта поліції Голеніцького Дмитра Вікторовича під час несення служби на автодорозі М-06 Київ-Чоп 11.05.2019 відповідачем за допомогою лазерного вимірювача швидкості Тгuсам LТІ 20/20 (серійний номер ТС000780) було виявлено порушення правил дорожнього руху. Водій транспортного засобу Honda CR-V з номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 105 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 55 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Поліцейський Голеніцький Д.В. виніс постанову за ч. 3 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 510 грн., відповідно до санкції статті. В якості доказу перевищення швидкості є відповідне фото та відеозапис з приладу ТгuСам LТІ 20/20 (серійний номер ТС000780), на якому зафіксовано швидкість транспортного засобу позивача та його номерні знаки. В матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом ТгuСам LТІ 20/20 №000780, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 109км/год. Вказана обставина також підтверджується і відповідним відеозаписом з приладу ТгuСам. При цьому, лазерний вимірювач швидкості ТгuСаm LТІ 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. Щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначив, що відео та фотофіксація автомобіля позивача відбулась на відстані 114,4 метри, тобто в межах допустимих граничних показників визначених для приладу ТгuСам LTI20/20. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму. Дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху в напрямку м. Києва знаходиться на відмітці - 164 км - 600 м А/Д М-06 «Київ-Чоп», який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Крім того на 163 км + 800 м АД М-06 «Київ- Чоп» розташований знак 5.45 «Болярка», тобто початок населеного пункту, в якому діють вимоги Правил дорожнього руху, що визначають порядок руху в населених пунктах. Щодо обставин, викладених у позові вказав, що факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення винесеними компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, фотознімком та відеозаписом з приладу TruCam. Навів норми законодавста та послався на практику Верховного суду та Конституційного Суду України.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - поліцейський роти №3 батальйону управління поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Голеніцький Дмитро Вікторович у судове засідання не з?явився, хоча про час, день та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В решті зміст відзиву є аналогічним відзиву сторони відповідача.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши позов, всебічно перевіривши матеріали справи, докази, надані по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.
Згідно з ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захистшляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та зобовязання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - субєкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
11 травня 2019 року поліцейським роти №3 батальйону управління поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Голеніцьким Дмитром Вікторовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №009044, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 510, 00 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП.
Із вказаної постанови вбачається, що «11.05.2019 року 05 го. 49 хв. на АД Київ-Чоп, 162 км, водій керував т/з, рухався в населеному пункті, зазначеного знаком 5.45 зі швидкістю 105 км/год при допустимій 50 км/год, чим перевищив швидкість на 55 км/год, чим порушив п.п.12.4 ПДР України...».
Як зазначає позивач, після зупинки транспортного засобу він заперечував факт вичнення ним адміністративного правопорушення (перевищення допустимої швидкості руху на 50 км/год.).
Незважаючи на заперечення позивача щодо своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, поліцейським не складено протокол, не відібрано пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та не зазначено доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Суд вважає необґрунтованими посилання сторони позивача на те, що вимірювання поліцейським швидкості руху його транспортноо засобу технічним засбом вимірювальної техніки ТгuСам було безпідставним, оскільки такі дії належать до компетенції службових (уповноважених ) осіб сторони відповідача, як правоохоронного органу.
Поряд з цим, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.
Аналіз ст.251 КУпАП свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
У частині 5 статті 258 КУпАП вказано, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі №1-11/2015 визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення є вичерпним і може бути змінений лише законом. За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: за ст.77, ч.1 та ч.3 ст.85, ст.107, ч.3 ст.109, ч.3 ст.116-2, ст.134, ст.135, ст.185-3 КУпАП. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адмінстягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи на міці його вчинення, а не за місцем знаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Таким чином, відповідальність, передбачена ст.122 КУпАП, розгляду у скороченому провадженні не підлягає.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, також повинна містити відомості про:дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вважає суд, оскаржувана постанова, всупереч вимогам ст.283 КУпАП фактично не містить відомостей про місце вчинення правопорушення (назву населеного пункту, де діяло обмеження швидкості руху), а також відомостей про використання технічного засобу, яким здійснено фото та відеозапис адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину позивачу.
Так, як вбачається із переглянутого та дослідженого у судовому засіданні відеозапису, який міститься на наданому стороною відповідача оптичному диску в підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, - на відео зображено рух транспортного засобу моделі «Хонда» із номерним знаком НОМЕР_1 із зазначення величини швидкості руху 105 кмгод. Однак, місцезнаходження ділянки автодороги чи її кординат, де здійснено такий відеозапис, дорожніх знаків, які б обмежували швидкість руху транспортних засобів на цій ділянці автодороги (зокрема знаку 5.45), проходження у цьому місці автодороги через населений пункт, такий відеозапис не містить.
Судом також переглянуто й досліджено фото, які містяться за згаданому оптичному диску, на який відображено різні дігяки автодоріг із дорожніми знаками та знаком « Боярка». Однак суд не знайшов логічного зв'язку таких фото із вищезгаданим відеозаписом, а також не вбачає у таких фото відомостей, які б слугували належними й достатніми доказами вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП за обставин, вказаних в оскаржуваному рішенні відповідача.
Суд дослідив й оцінив фото на паперовому носії, долученому відповідачем до його відзиву, на якому зображено частину транспортного засобу марки Хонда із номерним знаком НОМЕР_1 . Однак, знову ж таки, такий доказ сторони відповідача, як вважає суд, не містить відомостей про місцезнаходження ділянки автодороги чи її кординат, де здійснено таке фото, дорожніх знаків, які б обмежували швидкість руху транспортних засобів на цій ділянці автодороги (зокрема знаку 5.45), проходження у цьому місці автодороги через населений пункт. Суд також звертає увагу, що на вищезгаданому відеозаписі не відображені частина записів, які містяться на цьому фото, які суд вважає суттєвими для вирішення даної справи, зокрема вулиці, широти та довготи, виміряної дистанції, ліміту швидкості захоплення.
Таким чином, вказані відеозапис та фото, подані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, суд не вважає достатніми й належними доказами в їх сукупності для підтвердження поза розумним сумнівом того, що позивач, за обставин, вказаних в оскаржуваній постанові, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.
Вказані вище висновки суду ( зокрема щодо відсутності в оскаржуваному рішенні відповідача відомостей про технічний засіб, який застосовано для відео- фото- фіксації вчиненого адміністративного правопорушення) узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За наведених вище обставин у їх сукупності факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є недоведеним.
Враховуючи те, що за змістом ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд вважає, що стороною відповідача не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх взаємозв'язку, правомірності оскаржуваної постанови та наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст.122, ст.125, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 8, 13, 32, 286 КАС України, суд,-
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 .
Скасувати постанову серії ДП18 №009044 від 11 травня 2019 року, прийняту поліцейським роти №3 батальйону управління поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Голеніцьким Дмитром Вікторовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень 00 коп.; провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП за фактом подій, які мали місце за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії ДП18 №009044 від 11 травня 2019 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Н.П.Німко