Справа № 589/5287/15-ц
Провадження № 2/589/6/19
26 квітня 2019 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Нагорної Н.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
третьої особи і представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
17 листопада 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (далі по тексту - ТОВ «ШП «Харківенергоремонт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання. Згідно з остаточною редакцією позову, викладеною у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 17.03.2017р., позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 22386 грн. 72 коп. заборгованості за надані послуги теплопостачання, що виникла у період з 25.10.2014 по 31.12.2016, у тому числі основний борг в сумі 18023 грн. 13 коп., інфляційні втрати в сумі 3762 грн. 31 коп. і 3 % річних в розмірі 601 грн. 28 коп.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що відповідач, всупереч нормам ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, не виконує зобов'язання по оплаті послуг теплопостачання.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Третя особа та представник відповідача - ОСОБА_3 . в судовому засіданні заперечував проти позову. Пояснив, що послуги з теплопостачання відповідач не отримує, оскільки ще в жовтні 2014 року здійснив відключення від централізованого опалення, тому вважає, що ОСОБА_2 не має ніяких зобов'язань перед позивачем. Також зазначив, що квартира АДРЕСА_1 переведена у статус нежитлового приміщення лише в 2017 році, а тому підстав для застосування підвищенних тарифів (не для населення) за спірний період у позивача не було.
Заслухавши позивача, третю особу-представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» рішенням виконкому Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006 року визначене виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води. Також постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 592 від 23.05.2014р, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг № 630 від 21.11.2014р., № 246 від 27.05.2015р., № 1130 від 31.03.2015р., №2690 від 29.10.2015р., №54 від 28.01.2016р., № 1757 від 29.09.2016р. ТОВ «ШП «Харківенергоремонт» були встановлені тарифи на послуги теплопостачання для «інших споживачів (крім населення)».
Судом встановлено, що відповідач у справі є споживачем послуг позивача з огляду на наступне. ОСОБА_2 з 2000р. є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказана обставина встановлена на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 листопада 2000 року за реєстровим №1879, посвідченого приватним нотаріусом Шосткинського міського нотаріального округу Сумської області Даниленко Є.О. /а.с.5/
23 липня 2002 року після реконструкції зазначене нерухоме майно прийнято в експлуатацію як нежитлове приміщення (магазин промислових товарів). 25.04.2017р. право власності відповідача на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а.с. 250-251/.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що відповідач повинен нести тягар утримання свого майна та сплачувати послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за весь час володіння ним.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу, у тому числі із договору та інших правочинів, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (Виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (Замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
За приписами частини 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. В свою чергу відповідно до частини 1 статті 1 зазначеного Закону, споживачем - є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. В свою чергу, статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила) встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Таким чином, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем у справі виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - по наданню послуг у строк та належної якості, а у відповідача - по оплаті цих послуг та можливості оспорювати їх якість та ціну.
При цьому, зважаючи на доводи представника відповідача в судовому засіданні про те, що у квартирі АДРЕСА_1 з 2014 року демонтовані прилади опалення, суд вважає за необхідне надати правову оцінку цій обставині та, передусім, звернути увагу відповідача на те, що таке відключення проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому не тягне за собою звільнення відповідача від обов'язку оплачувати послуги з централізованого теплопостачання.
Вказані висновки суду обґрунтовуються наступним.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обовязками споживача теплової енергії є, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів і забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання.
Порядок відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (далі Правила).
Відповідно до вказаних Правил, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п.п. 24-26 Правил).
При відключенні обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п.п.2.1,2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 "Про затвердження змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 №4").
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання у суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту у частині опалення.
Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Мінбуду, архітектури та ЖКГ України від 22.11.2005 №4 (далі - Порядок), встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади (п.1.2 Порядку).
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.07 №169 було внесено зміни до наказу Мінбуду, архітектури та ЖКГ України від 22.11.2005 №4, які унеможливили відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання окремих приміщень у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише будинку у цілому та з ініціативи усіх споживачів.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що всі власники приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 виявили ініціативу від'єднатися від системи централізованого опалення та постачання гарячої води, і що їх волевиявлення було прийнято та оформлено в установленому законодавством порядку.
Відповідного рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, не приймалося.
Так, пунктом 2.1 Порядку визначено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.
Пунктом 2.5 Порядку визначено, що відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконуються у міжопалювальний період.
Відповідно до п. 2.6 Порядку по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Згідно з п. 2.7 Порядку після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Однак, матеріали справи такого акту не містять. Ані відповідач, ані його представник на підтвердження своїх доводів такий акт не надали.
Вказані обставини в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач відключився від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченого законодавством, тобто самовільно, що є неприпустимим.
В свою чергу самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у Постановах від 11.11.2015 року №6-1706цс15 та від 26 вересня 2012 року № 6-95цс12.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплоенергії, центрального теплопункту або магістральної тепломережі до тепловводу споживача.
Підведення централізованого опалення до стояка у межі приміщення свідчить про виконання послуг позивачем.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На думку суду, наявність та загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості у сумі 18023 грн. 13 коп. витікає з умов вчиненого правочину та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача про неправомірність застосовування позивачем при нарахуванні плати за теплопостачання тарифів «для інших споживачів (крім населення)» через набуття вказаним приміщенням статусу нежилового лише в 2017 році (відповідно до рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 51 від 28.02.2017р.) /а.с. 249-251/.
З цього приводу, суд звертає увагу відповідача, що у своєму листі НКРЕКП № 2450/15/61-15 від 18.03.2015р. роз'яснило, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання. Усі інші особи, які не підпадають під зазначені вище категорії (бюджетні установи і населення), здійснюють оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами для «інших споживачів».
В свою чергу, як вбачається з наявних в матеріалах справи акта державної технічної комісії про прийняття закінченого будівницвтом об'єкта в експлуатацію від 23.07.2002р. /а.с. 67/, договору про надання послуг з теплопостачання № 258 від 15.10.2006р., укладеного з третьою особою /а.с. 63-66/, листування між сторонами /а.с. 86, 92/, та не спростовувалося відповідачем, після реконструкції в 2002 році вказане приміщення не використовувалося для постійного проживання в ньому. В приміщенні був розташований промтоварний мазагин. За поясненнями самого представника відповідча у вказаному приміщенні певний час до 2011 року він сам здійснював свою підприємницьку діяльність, яку припинив в липні 2014 року (а.с. 42, 92 ).
Таким чином, суд вважає обгрунтованими доводами позивача про відсутність підстав для застосування в даному випадку тарифів «для населення».
Разом з тим, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач має грошове зобов'язання перед позивачем та порушив вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення, передбачених статтею 625 ЦК України.
При цьому, визначаючи розмір суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, суд погоджується з розрахунком, наданим позивачем, який є обгрунтованим та правомірним.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 19, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 625, 901 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» код ЄДРПОУ 34113412, адреса місцезнаходження: 41107, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1/ суму заборгованості за надані послуги в розмірі 22386 /двадцять дві тисячі триста вісімдесят шість/ грн. 72 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» код ЄДРПОУ 34113412, адреса місцезнаходження: 41107, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1/ судові витрати в сумі 1600 /одна тисяча шістсот/ грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 29.07.2019р.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова