Справа № 589/546/17
Провадження № 2/589/38/19
17 квітня 2019 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Курбанової А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним,-
13 лютого 2017 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», Банк) звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 33183 грн. 04 коп. заборгованості за кредитним договором від 31.05.2014р., посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань.
В свою чергу 06.07.2017р. відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати недійсним кредитний договір від 31.05.2014р., укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 . В обгрунтування своїх вимог зазначав, що наданий позивачем розрахунок не оформлений належним чином та в цілому долучені до позову документи не підтверджують факту існування боргу відповідача перед позивачем. Також наголошував на тому, що вищевказаного кредитного договору він не підписував та кредитних коштів не отримував, а тому за відсутності його волевиявлення на виникнення таких правовідносин з позивачем, наявні всі підстави для визнання вказаного договору недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України. ОСОБА_3 стверджує, що незадовго до укладення кредитного договору ним був втрачений паспорт та якась невстановлена особа використала його без відома та згоди власника з метою оформлення кредиту.
28.08.2017р. Банк надав до суду заперечення на зустрічний позов, у яких зазначив, що ОСОБА_4 не надано належних доказів неукладення ним кредитного договору, а його посилання на те, що такий був укладений іншою особою не доведені. ПАТ КБ «Приватбанк» наполягає на тому, що відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань зі сплати тіла кредиту та відсотків, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, при цьому, акцентує увагу суду на тому, що відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-бухгалтерської експертизи з метою з'ясування питання наявності або відсутності заборгованості не проводилось, а тому підстави вважати такий розрахунок неналежним відсутні.
У судове засідання представник позивача не з'явився. В позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує та у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи без його участі.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, зазначили, що вимоги первісного позову вони не визнають, натомість просять задовольнити зустрічний позов.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, дійшов до наступного.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії анкети-заяви, 31.05.2014р. було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку на отримання кредиту.
У вказаному кредитному договорі сторонами зазначено публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» та ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконував своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого у відповідача перед Банком утворилась заборгованість на загальну суму 33183 грн. 04 коп., а саме: заборгованість за кредитом - в сумі 3641 грн. 80 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 24684 грн. 90 коп., заборгованість за пенею та комісією - 2800 грн. 00 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп. та штраф (процентна складова) - 1556 грн. 34 коп., позивач звернувся до суду із даним позовом.
З огляду на викладене та зважаючи на доводи відповідача, покладені ним в обгрунтування його позовних вимог про визнання цього договору недійсним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
З метою перевірки доводів відповідача, покладених в обґрунтування його зустрічного позову щодо визнання вказаного кредитного договору недійсним, зокрема перевірки належності підпису, виконаного на анкеті-заяві від 31.05.2014р., особистому підпису ОСОБА_6 , ухвалою суду від 13.09.2017 року було задоволено клопотання представника відповідача та призначено у даній справі судову почеркознавчу експертизу.
При цьому, ухвалою суду від 24.04.2017р. у ПАТ КБ «Приватбанк» були витребувані документи, зокрема й оригінал анкети-заяви від 31.05.2014р., проте станом на день призначення почеркознавчої експертизи остання суду надана не була, з листа ПАТ КБ «Приватбанк», що надійшов до суду 31.05.2017р., вбачається, що витребувані оригінали документів буде надано в одне з наступних судових засідань.
19.10.2017р. до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи, в тому числі й оригіналу анкети-заяви від 31.05.2014р.
На виконання такого клопотання експерта 19.10.2017р. судом було поновлено провадження у даній справі та, крім іншого, 23.10.2017р. та повторно 17.11.2017р. направлено запити до ПАТ КБ «Приватбанк» з проханням надати до суду оригінал анкети-заяви /т.1 а.с.126, 201, 202/, при цьому, обидва запити суду позивачем були проігноровані.
23.01.2018р. від експерта надійшло повідомлення про неможливість надання висновку через відсутність необхідних матеріалів.
В подальшому, ухвалою суду від 12.04.2018р. у даній справі знову за клопотанням відповідача призначено судову почеркознавчу екпертизу.
04.06.2018р. до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи, передусім оригіналу анкети-заяви.
Вкотре, 21.06.2018р. на адресу Банку був направлений запит /т.2 а.с.7/ у найкоротший строк надати до суду оригінал анкети-заяви від 31.05.2014р., повідомлено про наслідки ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, передбачені ст. 109 ЦПК України. Проте такий запит суду залишився без виконання, будь-яких заяв, клопотань або пояснень позивачем щодо причин невиконання до суду не надано.
Відповідно 23.07.2018р. від експерта надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи.
Незважаючи на призначення судом двічі судової почеркознавчої експертизи для з'ясування питання належності ОСОБА_7 підпису, який проставлений на анкеті-заяві від 31.05.2014р., Банком були залишені без задоволення численні запити суду щодо надання оригіналу вказаної анкети-заяви.
Згідно з ч.1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Оскільки Банк ухилився від надання оригіналу анкети-заяви, тому на підставі ст.109 ЦПК України суд визнає факт того, що підпис в графі «Клієнт» від імені ОСОБА_6 в оспорюваному кредитному договорі вчинено не ним, а іншою особою.
Крім того, пояснення відповідача про те, що кредитний договір за яким позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості укладено іншою особою з використанням втраченого відповідачем паспорта, підтверджуються іншими наявними у матеріалах справи документами.
Так, в матеріалах справи міститься заява відповідача до відповідного управління поліції про вчинення злочину, передбаченого ст. 358 КК України, подана ще 28.11.2016р., витяг з кримінального провадження № 12016100060008358 про заволодіння грошовими коштами Банку шляхом шахрайства (т. 1 а.с. 49,50, 53, 69).
Кредитний договір був укладений 31.05.2014р. з наданням позичальником паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Шосткинським МВ УМВС України в Сумській області 26.09.2008р. (т. 1 а.с. 33). Крім того, процес оформлення Банком документів для видачі кредитних коштів включав в себе фотографування клієнта Банку разом із виданою йому платіжною карткою та занесення отриманих даних у відповідну базу (т.1 а.с. 80, 115).
Зображення ОСОБА_6 на фотокартці у паспорті серії НОМЕР_1 , наданому Банку при підписанні кредитного договору (т. 1 а.с. 33), а також фото Позичальника з карткою в руках (т.1 а.с. 80, 115), відрізняється від дійсної особи ОСОБА_6 та його зображення у тому ж паспорті, але поданому при влаштуванні на роботу (т. 2 а.с. 14) та в заяві ОСОБА_6 про видачу цього паспорта (т. 2 а.с. 78).
Співставлення цих фотографій дає підстави для висновків, що особа, яка фактично перебувала у банку, та відповідач у справі є різними особами. Зокрема, безсумнівно убачається різний вік цих осіб, відмінні риси обличчя, різний волосяний покрив голови тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.
Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При цьому, оспорювання особою підпису в договорі та встановлення обставин про те, що він не підписаний особою, яка зазначена в договорі є підставою для визнання цього договору недійсним за ст.ст. 203, 215 ЦК України, як підписання договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутність волевиявлення особи.
Як вже встановлено ОСОБА_3 анкету-заяву від 31.05.2014 року особисто не підписував, що свідчить про відсутність у нього волевиявлення до його укладення. У цьому контексті слід зазначити, що Банком не доведено і факт отримання саме відповідачем кредитних коштів за цим договором або ж подальше схвалення.
Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання вказаного кредитного договору недійсним та неправомірність вимог Банку про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за цією угодою.
При цьому, у суду відсутні підстави для задоволення заявленого Банком у письмових запереченнях клопотання про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_6 , оскільки вказаний строк останній не пропустив, адже дізнався про існування оспорюваної ним угоди лише наприкінці 2015 року після отримання вимог позивача про сплату заборгованості, що підтверджується матеріалами справи /т.1 а.с. 51, 52/.
З огляду на вказані висновки, суд не вбачає за доцільне надавати окрему правову оцінку іншим доводам сторін.
Вирішуючи питання щодо судових витрат в справі, з урахуванням задоволення зустрічного позову суд вважає правомірним покласти на підставі ст. 141 ЦПК України на Банк понесені ОСОБА_4 документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. ст. 11, 202, 203, 215, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-83, 141, 223, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір від 31 травня 2014 року, укладений шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк».
Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» /код ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпро/ на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 / судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп. / шістсот сорок грн. 00 коп./.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 30.07.2019р.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова