Справа № 598/1387/19
провадження № 3-зв/598/2/2019
"05" серпня 2019 р. Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Гудими І.В.
секретаря Жиляк Н.Я.
з участю ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Збаразького районного суду Тернопільської області Олещука Б.Т. у справі №598/1387/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КпАП України,-
встановив:
В провадженні Збаразького районного суду Тернопільської області знаходиться справа №598/1387/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КпАП України.
Дана справа в порядку автоматичного розподілу було передане для розгляду судді Збаразького районного суду Тернопільської області Олещуку Богдану Тарасовичу.
05 серпня 2019 року ОСОБА_1 заявлено відвід головуючому судді Олещуку Б.Т.. Свою заяву мотивує тим, що у нього виникли сумніви у неупередженості судді Олещука Б.Т. під час розгляду даної справи, так як у провадженні цього ж судді перебувала справа про притягнення до адміністративної відповідальності іншої особи, де він був свідком правопорушення. Крім того, під час реєстрації у суді вказаної справи, було порушено порядок визначення головуючого судді у дані справі.
Дослідивши матеріали заяви про відвід, суд приходить до висновку, що заява про відвід судді в справі за №598/1387/19 не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст.246 КпАП України порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Чинний КпАП України не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід.
Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вимогами ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,
ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з цим, в п.66 рішення Європейського суду з прав людини в справі "Мироненко і Мартенко проти України" вказано, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У відповідності до вимог п. 70 зазначеного рішення Європейського суду з прав людини у цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.
Згідно вимог п.12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року, при винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежної судової влади буде підірвана.
Відповідно до вимог ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом судді України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Дослідивши матеріали заяви вважаю, що у дані заяві не наведено підстав, які б свідчили про упередженість та необ'єктивність головуючого судді Олещука Б.Т. при розгляді справи про притягнення заявника до адміністративної відповідальності, та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі. При цьому суд вважає, що реєстрація в канцелярії суду та розподіл між суддями суду справи №598/1387/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності було проведено відповідно до норм чинного законодавства, в тому числі і Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що знайшло своє підтвердження оглянутим судом Звітом про автоматичний розподіл даної справи між суддями від 02.08.2019 року, і що в свою чергу спростовує твердження заявника про те, що під час реєстрації у суді вказаної справи було порушено порядок визначення головуючого судді у справі.
На підставі наведеного та керуючись Керуючись ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.7, 246, 268 КпАП України, суд,-
постановив:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Збаразького районного суду Тернопільської області Олещука Б.Т. у справі №598/1387/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КпАП України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.В.Гудима