Справа № 466/6215/19
05 серпня 2019 року м. Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Донченко Ю.В. розглянув позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до судді Личаківського районного суду м. Львова Леньо С.І. про захист честі, гідності та ділової репутації,-
встановив:
Позивачі звернулись до суду з позовом, де зазначають, що 14.01.2019 року позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стало відомо про розповсюдження відповідачем недостовірної та неправдивої інформації щодо них, шляхом опублікування в службовому документі, а саме в рішенні Личаківського районного суду м. Львова іменем України від 12.12.2018 року ( у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ін.. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 ), чим порушено їхні немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію.
Просить суд визнати недостовірною, такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 наступну інформацію, розповсюджену відповідачем ОСОБА_4 в службовому документі, а саме в рішенні Личаківського районного суду м. Львова іменем України від 12.12.2018 року: «… ОСОБА_1 вигнав батька…» та зобов'язати ОСОБА_4 спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, шляхом поширення наступного тексту спростування: « 12.12.2018 року мною, ОСОБА_4 , в рішенні Личаківського районного суду м. Львова було поширено недостовірні та неправдиві відомості відносно ОСОБА_1 , а саме те, що він «… ОСОБА_1 вигнав батька …»
Отже, дії пов'язуються із здійсненням суддею правосуддя та відправленням судочинства.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року визначено підсудність справи Шевченківському районному суду м. Львова.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2019 року, матеріали справи передані на розгляд судді Донченко Ю.В.
Дослідивши зміст позовної заяви, доданих до неї матеріалів, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з частиною 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ст. 270 ЦК України - відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Відповідно до частини першої ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями частини першої ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. За положеннями ст. 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У відповідності до частини статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади'передбачено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.
Зазначені роз'яснення є відтворенням положень статей 126 і 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і, відповідно до цього, дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
У зв'язку із вищевикладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.
Даний позов до судді не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку ЦПК України, оскільки суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, тобто не є приватною особою, до якої можна звернутися з позовом. Отже, на спірні правовідносини не поширюється юрисдикція судів по розгляду заявлених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вимог в порядку цивільного судочинства, оскільки суддя як посадова особа, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, яка бере участь у цивільній справі, за винятком випадків, коли він виступає як представник установи, а не орган, що здійснює правосуддя. Заяви, скарги, спрямовані на притягнення судді як відповідача, не підлягають розгляду в суді, так як законом передбачений інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
Крім того, у відповідності до вимог статей 6,41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року - Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Практика Європейського суду з прав людини, зокрема викладена у тексті п.36 рішення у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (заява №20347/03), свідчить про те, що «позов заявників було залишено без розгляду по суті, оскільки відповідачем не міг бути суд, захищений імунітетом від такого позову. Суд нагадує, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї із справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що, з огляду на обставини тієї справи, таке обмеження було пропорційним».
Враховуючи вищенаведене, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя,-
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до судді Личаківського районного суду м. Львова Леньо С.І. про захист честі, гідності та ділової репутації.
На ухвалу суду до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова може бути подано апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складено та підписано 05.08.2019 року.
Суддя: Ю. В. Донченко