465/3558/16-к
1-кп/465/492/19
суддового засідання
05.08.2019 року Франківський районний суд м.Львова в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, -
В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 27.11.2018 року головуючий суддя ОСОБА_4 задовольнив самовідвід, а тому 03.12.2018 року протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю ОСОБА_1 .
Головуюча суддя Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 заявила самовідвід у зв'язку із тим, що обвинувачений ОСОБА_3 попередньо займав посаду голови Ради суддів Львівської області. Розглядав скаргу на дії суддів ОСОБА_1 . Дана обставина із врахуванням етичних міркувань, може викликати сумнів у неупередженості її як судді.
Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді в кримінального провадженні, передбачені ст.75 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя не може брати участь в кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору Щодо безсторонності суду при розгляді справ, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі , і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Приймаючи рішення щодо задоволення заяви про самовідвід, зважаю, що відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь - який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
Зважаючи на вищенаведені положення закону та встановлені обставини, слід прийти до висновку, що з метою забезпечення учасникам процесу довіри до головуючої судді, яка розглядає кримінальне провадження, для створення умов, при яких відпадуть сумніви у неупередженості та безсторонності судді при розгляді справи, з метою недопущення будь-яких сумнівів у постановленому за наслідками розгляду справи рішення суду вважаю за доцільне заявити самовідвід.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 35, 75,80-82 КПК України, суд,-
Самовідвід головуючої судді ОСОБА_1 у розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України - задовольнити.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України (судова справа №465/3558/16-к, провадження №1-кп/465/492/19) передати до канцелярії суду на повторну реєстрацію та визначення судді в порядку, передбаченому ст.ст. 35 ч.3, 82 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1