08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
6/381/87/19
381/4965/15-ц
30 липня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Момот Л.С.,
за участю представника заявника ОСОБА_1 ,
за участю представника заінтересованої особи Щербак Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові Київської області заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Фастівський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Київській області, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, -
08.07.2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області задоволено частково позов ПАТ «Державний ощадний банк України» та звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0632 га та розташований на ній житловий будинок і належних до нього надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості в сумі 388096,91 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки. На виконання вказаного рішення державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, з 2015 року на виконанні у ВДВС перебуває інше виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» грошових коштів за договором в сумі 277305,96 грн. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду розстрочене виконання рішення від 19.03.2014 року про стягнення заборгованості терміном на п'ять років. Станом на 25.06.2019 року рішення суду від 19.03.2014 року виконане, заборгованість погашена в розмірі 142427,79 грн. В рішенні суду про реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах сума заборгованості зазначена, як 388096,91 грн. Вважає, що рішення суду про стягнення на предмет іпотеки є похідним від рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, що виключає реалізовувати будинок.
Крім того, рішенням Фастівського міськрайонного суду від 14.07.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суму коштів, донарахованих за кредитним договором в розмірі 7506,54 грн. В іншій частині позову відмовлено.
На даний час заявник виконує рішення суду від 19.03.2014 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, інших виконавчих документів про стягнення з нього коштів на користь банку у виконавчій службі не перебуває, а тому відсутня необхідність звернути стягнення на предмет іпотеки. Рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором було винесено раніше, ніж рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому вважає, що існують причини, які виключають можливість виконати рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому просить визнати виконавчий лист по справі № 2/381/130/16 від 05.12.2016 року, на підставі якого, відкрито виконавче провадження, таким що не підлягає виконанню.
24.07.2019 року, через канцелярію суду від представника заінтересованої особи АТ «Державний ощадний банк України» надійшов відзив на позовну заяву в якому остання просила в задоволенні заяви відмовити, посилаючись на те, що виконавчий лист видано не помилково, заборгованість, яка підлягає стягненню за рахунок реалізації предмета іпотеки на даний час не погашена, предмет іпотеки не реалізовано, а тому підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні.
В судовому засіданні представник заявника підтримала заявлені вимоги свого довірителя і просила їх задовольнити.
В судовому засіданні представник стягувача проти заявлених вимог заперечувала та просила в задоволенні заяви відмовити.
В судове засідання представник відділу ДВС не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, причини неявки суду не відомі.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області позовні вимоги задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0632 га та розташований на ній житловий будинок загальною площею 143,8 кв.м., житловою площею 76,1 кв.м., і належних до нього відповідних надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2 на праві власності, в рахунок погашення заборгованості в сумі 388096,91 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною предмета іпотеки - 771200,00 грн. У задоволені іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м.Києву та Київській області суму судового збору у розмірі 4603,46 грн.
На виконання вказаного рішення Фастівським міськрайонним судом Київської області 05.12.2016 року видано виконавчий лист, який пред'явлений до Фастівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області для примусового виконання.
Постановою головного державного виконавця Фастівського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області про відкриття виконавчого провадження від 21.04.2017 року № 53806177, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/381/130/1016 року виданого 05.12.2016 року Фастівським міськрайонним судом Київської області.
Між тим, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2014 року позов ПАТ “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , солідарно, на користь ПАТ “Державний ощадний банк України” заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії №3700 від 30 травня 2008 року в сумі 277 305,96 грн. та судовий збір в сумі 3 441 грн. Рішення набрало законної сили та видано на його виконання виконавчі листи.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20.05.2016 року, вирішено розстрочити виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області справа № 381/950/13ц, провадження № 2/381/117/14 від 19.03.2014 року терміном на п'ять років, шляхом сплати позичальником платежів в погашення заборгованості в сумі - 223 181,41 грн., щомісячно з травня 2016 року по травень 2021 року рівними частинами в розмірі 2 500,00 грн., у червні 2021 року - 73 181,41 грн.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ “Державний ощадний банк України ” в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області суму коштів донарахованих за кредитним договором відновлювальної кредитної лінії № 3700 від 30.05.2008 року в розмірі 7506,54 грн., а також судові витрати в сумі 551,20 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 19.10.2016 року, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2016 року залишено без змін.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.09.2018 року заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» про припинення дії розстрочки виконання рішення суду від 19.03.2014 року залишено без задоволення.
У липні 2019 року, ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа № 2/381/130/16 від 05.12.2016 року, таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з положенням частини 2 ст.432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Розглядаючи справу про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ВС у своїй ухвалі від 16 січня 2018 року дійшов наступного правового висновку .
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, повязаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» зазначив звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; предявлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на предявлення цього листа до виконання.
В поданій заяві ОСОБА_2 не зазначає про вищезгадані випадки, вона мотивується тільки тим, що відсутня необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки заборгованість частково погашена за основним договором і боржник належним чином виконує умови Ухвали про надання розстрочки.
Статтею 575 ЦК України, передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне.
Отже, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання.
Відповідно до довідки про стан заборгованості за кредитним договором № 3700 від 30.05.2008 року укладеному між ОСОБА_2 та філією - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» станом на 19.07.2019 року загальна сума заборгованості становить 260776,47 грн.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, зважаючи на викладене, суд виходив з того, що виконавчий лист видано відповідно до рішення суду, в матеріалах справи немає даних, що вказаний виконавчий лист видано помилково або що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, а тому заява про визнання виконавчого листа по справі № 2/381/130/16 від 05.12.2016 року таким що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.432 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 , заінтересовані особи - Фастівський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Київській області, місцезнах.: Київська область, м. Фастів, вул. Суворова, 1, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головне управління по м. Києву та Київській області, код ЄДРПОУ 09322277, місцезнах.: м. Київ, вул. Володимирська, 27 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 05 серпня 2019 року.
Головуючий суддя Г.В.Соловей