08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/565/19
381/783/19
30 липня 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Момот Л.С.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення,-
26.02.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення, посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку, крім неї, зареєстровані та проживають її чоловік ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , донька ОСОБА_5 та її онуки - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Також в будинку без жодних правових підстав проживає співмешканець її доньки - відповідач ОСОБА_2 . Відповідач в будинку не зареєстрований, договір найму з відповідачем не укладався. Комунальних послуг не оплачує, зловживає спиртними напоями, не працює, займає житлове приміщення самоправно. ОСОБА_2 робить неможливим проживання інших осіб в будинку, оскільки постійно вчиняє сварки, кидається в бійку, погрожує фізичною розправою відносно неї, її чоловіка та її онуків. Відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та має судимості. Добровільно звільнити приміщення відповідач відмовляється, своїми діями створює перешкоди в користуванні будинком, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
В судове засідання відповідач повторно не з'явився, повідомлявся вчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, зокрема і шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Фастівського міськрайонного суду, причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про розгляд справи в його відсутність до суду не надходило.
У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Заслухавши позивача, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач по справі є власником житлового будинку, розташованого за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу частини житлового будинку посвідченого 17.12.2005 року державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Савчук Т.П., зареєстровано в реєстрі за № 3275 та договором дарування частки житлового будинку посвідченого 04.08.2006 року приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Вінічук Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 2276.
Згідно Довідок № 5 від 28.01.2019 року та № 4 від 28.01.2019 року Виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_5 , внучка - ОСОБА_6 , внук - ОСОБА_9 , внучка - ОСОБА_8 , чоловік - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 .
Відповідач у вказаному житловому будинку не зареєстрований, але проживає, що підтверджується довідкою виданою Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області від 28.01.2019 року № 6.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Житловий Кодекс України передбачає, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Будь-яке виселення людини, якщо вона добровільно не бажає звільнити житлове приміщення, допускається виключно на підставах передбачених законом та має відбуватися тільки в судовому порядку.
Право користування житловим приміщенням, в силу ст.405 ЦК УКраїни зберігається не тільки за членами сім'ї (в тому числі колишніми) власника жилого приміщення, а й за членом його сім'ї, у разі зміни самого власника.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Положення ч. 2 ст. 64 ЖК України зазначає, що до членів сім'ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Підстави виселення членів сім'ї (колишніх членів сім'ї) власника будинку передбачені ст. 156, ч. 1 ст. 116 ЖК України.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначила підставу свого звернення - самовільне зайняття відповідачем житлового приміщення та систематичне порушення з боку відповідача правил співжиття.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" під час вирішення справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід керуватися тим, що під час тривалої антигромадської поведінки виселення винного може статися під час повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями, тощо.
Під систематичністю необхідно розуміти скоєння двох і більше таких правопорушень. При цьому необхідно, щоб до винної особи попередньо були застосовані міри попередження суспільного впливу.
Протиправна винна поведінка - це навмисні дії особи, безпосередньо пов'язані не тільки з явною неповагою до звичайних правил спільного проживання (скандали, дебоші, образи, заподіяння тілесних ушкоджень), але також навмисне ігнорування встановлених правил користування житловими і підсобними приміщеннями, невиконання вимог про дотримання тиші в квартирах і на подвір'ї а також інші навмисні дії, що перешкоджають нормальному проживанню в квартирі або житловому будинку.
Тобто, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Верховний Суд роз'яснив, що при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК України мають враховуватися порушення правил співжиття у сфері даних житлових відносин, а не такі правопорушення, що допущені відповідачем в інших правовідносинах та не мають відношення до користування сторонами жилим приміщенням.
При розгляді даної справи по суті не знайшов свого підтвердження факт систематичного порушення правил співжиття та застосування у зв'язку з цим до відповідача заходів запобігання і громадського впливу з боку відповідних органів, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України, які виявилися безрезультатними.
Сам факт притягнення відповідача до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності за кримінальні правопорушення та адміністративні проступки не можуть бути визнанні систематичними так, як з наданих письмових матеріалів, дані обставини не стосуються позивача і не можуть бути взяті до уваги судом, як належні докази прояву протиправної поведінки відповідача по відношенню до позивача.
Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).
Разом з тим, Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В ході розгляду справи, встановлено, що відповідач є співмешканцем доньки позивача.
Згідно ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.
Таким чином, норми Житлового кодексу передбачають вселяти в займане приміщення лише за згодою власника даного житлового приміщення.
Як зазначила в судовому засіданні позивач, дозволу на вселення відповідача, вона не надавала, будь-яких договорів найму з відповідачем також, не укладала. Відповідач не приймає участі в утриманні житлового будинку та при домової території, проведенню ремонту житлового будинку.
Згідно ч.3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Вказані обставини та аналіз наведених вище норм чинного законодавства України дає підстави зробити висновок, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом виселення особи з житлового будинку без надання їй іншого житлового приміщення.
Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Небажання відповідача надавати докази зокрема з причин ухилення від участі в судових засіданнях, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини: належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що права власника мають бути захищені судом, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про виселення з житлового будинку ОСОБА_2 обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати в розмірі 768,40 грн, які поніс позивач з відповідача.
Керуючись ст.4,12,13,76-82,258,259,263,265,268,280-284 ЦПК України, на підставі Конституції України, ст.15,16,319,321 ЦК України, ст.9,116,156 ЖК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож.: АДРЕСА_1 про виселення з житлового приміщення задовольнити.
Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож.: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_1 , прож.: АДРЕСА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 05 серпня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Г.В. Соловей