05.08.2019 Провадження по справі № 2/380/248/19
Справа № 380/627/19
Рішення
Іменем України
5 серпня 2019 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді : Косович Т.П.
за участю секретаря: Козуб І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати по справі. Позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником вищевказаного будинку. Відповідачі зареєстровані в будинку, проте вони не є членами її сім?ї, там не проживають та добровільно із реєстраційного обліку не знімаються, чим створюють їй перешкоди як власнику будинку в користуванні та розпорядженні нерухомим майном.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, надала до суду заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не прибули, судові повістки повернулися до суду за закінченням терміну зберігання. Проте відповідачі про час та місце розгляду справи повідомлені через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а тому суд вважає, що вони про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, що дає підстави суду розглядати справу у їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу будинку від 21.11.2018 року (а.с.7-8) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.9). В даному будинку з 23.10.2013 року зареєстрований відповідач по справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 07.12.2018 року - відповідач по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія довідки виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 14.05.2019 року - а.с. 10, та довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 14.05.2019 року - а.с.17,18), які не є членами сім?ї позивача.
Статтею 41 Конституції України та ст. 319 ч. 1 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Враховуючи те, що відповідачі не є членами сім?ї позивача тане відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, проте зареєстровані в належному йому будинку і тим самим чинять перешкоди позивачу у вільному користуванні та розпорядженні своєю власністю, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді витрат на сплату судового збору в сумі 768,40 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1), а тому дані витрати суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачів по 384,20 грн. з кожного.
Керуючись ст. 15,16,317,319,391 ЦК України, ст.ст. 141,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право на користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , по 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок сплаченого нею судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя : Т.П.Косович.