Справа № 379/946/19
2/379/476/19
05.08.2019 року м.Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Потеряйко С.А.,
за участю секретаря судового засідання Іванченко Т.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Таращанський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту з майна,
Позивач звернувся до суду з даним позовом і просить суд винести рішення про скасування арешту майна та оголошення заборони на його відчуження, який накладено на все нерухоме майно, що йому належить.
Позивач, вважаючи, що накладеним арештом на нерухоме майно порушуються його законні права як власника щодо вільного користування та розпорядження своїм майном, враховуючи, що виконавче провадження, в межах якого накладено арешт, закінчено, у зв'язку з не проведенням стягнення та не пред'явленням виконавчого листа стягувачем до примусового виконання до цього часу.
Відповідачем не було подано відзив на позовну заяву.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, проте в позовних вимогах просить про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належно, про прчини неявки не повідомила.
Представник Таращанського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області в судове засідання не з'явився, подав заяву з проханням розглядати справу без участі представника, проти задоволення позову в частині знаття арешту не заперечує.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби знаходився виконавчий лист № 2-465 від 18.01.2010 року, виданий Таращанським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину вартості керамічної цегли в розмірі 2100 грн, судових витрат, понесених нею при подачі заяви до суду на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу цивільних справ у розмірі 120 грн. та 51 грн. судового збору. Всього - 2271 грн.
В ході примусового виконання державним виконавцем був накладений арешт на нерухоме майно постановою про відкриття провадження № 17171790 від 04.02.2010 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (№ інформаційної довідки 172729071), Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
25.06.2010 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягнення не проведено. Згідно Акта державного виконавця боржник за адресою, вказаною у виконавчому документі прописаний, але не проживає; згідно відомостей на запит из МРЕВ, ДАІ, МБТІ, ДПІ сільської ради зареєстроване за боржником майно та кошти відсутнє, стягнення неможливе.
Повторно виконавчий лист стягувачем до примусового виконання не пред'являвся до цього часу.
Видати будь-які документи виконавчого провадження третя особа за даним позовом не має можливості, оскільки відповідне провадження знищено через три роки згідно п. 9.9 та додатку 17 до Порядку робот из документами в органах Державної виконавчої служби № 2274/5 від 25.12.2008 року, актом про вилучення виконавчих проваджень для знищення, про що позивачу було повідомлено Таращанським відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області листом від 05.07.2019 року № 4814/15.16-41.
В зв'язку з тим, що накладений арешт є перешкодою для позивача, як власника щодо вільного користування та розпорядження своїм майном, та через неможливість зняття арешту відповідачем, останній, звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 41 Конституції України передбачено непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканості, а в водночас і в недоторканості самого майна власності. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За положеннями ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (діючого на момент закінчення) у разі якщо у виконавчому провадженні держаним виконавцем накладено арештна майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого провадження до суду або іншого органу(посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про знаття арешту, накладеного на майно боржника.
За положеннями ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» від 05.10.2016 у разі закінчення виконавчого провадження, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.
Враховуючи вищевикладене, та те, що виконавче провадження було закінчене постановою державного виконавця, позивач у Таращанському РВ ДВС боржником не являється, що подальше існування арешту є порушенням прав позивача як власника майна, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 77, 78, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», ст.ст. 316, 319, 321, 391 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Скасувати арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, який накладено на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Головуючий:С. А. Потеряйко