Справа № 357/8202/19
2-з/357/201/19
Категорія
"30" липня 2019 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Турбаніст Іван Володимирович, в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за АТ «Укрсоцбанк» на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер: 47322684 від 12.06.2019 року, та на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , індексний номер: 47323666 від 12.06.2019 року, якщо прийняті державним реєстратором комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Турбаністом Іваном Володимировичем, та поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на дачний будинок та земельну ділянку за ОСОБА_1 та тягнути судові витрати по справі.
Одночасно ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якому просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна та розпорядження АТ «Укрсоцбанк» дачним будинком загальною площею 456,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , буд АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1850702532204, номер запису про право власності 31970582, та земельною ділянкою площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1850741032204, номер запису про право власності 31971365, до вирішення судом справи по суті позовних вимог та набрання законної сили відповідним рішенням.
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.
Питання забезпечення позову врегульовано у Главі 10 Розділу І ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Пунктом 1, 2 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Позивач припускає, що власник спірного майна може їх реалізувати, що унеможливить виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.
Суд вважає, що заявником не обгрунтовано припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання ймовірного майбутнього судового рішення на користь заявника, оскільки, конкретних доказів про намір реалізувати майно, суду не надано.
Крім того, в матеріалах справи міститься інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 172053521, актуальна на 30.06.2019 року, з якої вбачається, що до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено відомості про обтяження, зокрема арешт та заборона на відчуження, на дачний будинок загальною площею 456,3 кв.м. за адресою: Київська обл. АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер НОМЕР_1 . Тож, вказані обставини виключають можливість АТ «Укрсоцбанк» реалізації спірного майна та вчиняти реєстраційні дії.
Суд звертає увагу заявника на те, що види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Позивачем не доведено та судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову, не надано жодних доказів того, що відповідач вчиняє дії щодо відчуження спірних приміщень.
Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. В ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість реалізації чи інших дій відповідача спірного майна, що порушувало б права позивача. Аналогічна правова позиція висловлена Вреховним Судом у постанові від 17.10.2018 року у справі № 183/5864/17-ц.
Враховуючи зазначене, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяБ. І. Кошель