05 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/8356/19
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену в листі від 21.05.2019 за номером Я-2445/0-1660/0/22-19;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) гектара, яка розташована в адміністративних межах Хорошівського району;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) гектара, яка розташована в адміністративних межах Хорошівського району.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач звернувся з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га за межами населених пунктів Хорошівської об'єднаної територіальної громади. Проте, 21.05.2019 отримав відмову у наданні такого дозволу з посиланням на те, що бажана земельна ділянка передана в розпорядження Хорошівської об'єднаної територіальної громади. Позивач вважає, що підстави зазначені у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не відповідають вимогам ст.118 Земельного кодексу України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Відповідач у строк та у порядку статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого зазначив, що позивачем до клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки були додані графічні матеріали, в яких не наводиться інформація стосовно меж населеного пункту та не вказана бажана земельна ділянка, а тому Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області позбавлене права для надання відповідного дозволу. У доповненнях до відзиву, відповідач зазначив, що земельна ділянка на яку претендує позивач накладається на ґрунтову дорогу, яка передбачена для проїзду до земельних ділянок, а тому відмова від 21.05.2019 №Я-2445/0-1660/0/22-19 відповідає положенням ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.
Щодо вимоги про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою зазначив, що це є дискреційним повноваженням Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, а тому є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Хорошівської об'єднаної територіальної громади.
Листом Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області від 03.12.2018 №Я-103/1/0-6558/0/22-18 відмовило в наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність бажаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з наданням позивачем неналежних графічних матеріалів.
Позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га за межами населених пунктів Хорошівської об'єднаної територіальної громади.
Листом Я-2445/0-1660/0/22-19 від 21 травня 2019 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання. В обґрунтування відмови зазначено, що відповідно до інформації Відділу у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області бажана земельна ділянка передана в розпорядження Хорошівської об'єднаної територіальної громади.
Не погодившись із відмовою, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі п. "б" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Земельний кодекс України), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно зі абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).
Згідно зі пп. "в" ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною шостою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно зі абз. 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування разом із графічними матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації уповноваженим органом для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення такого органу про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому підставою відмови у наданні відповідного дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Водночас слід наголосити, що чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17 та від 07.02.2019 в справі № 814/702/17.
Листом відповідача №Я-2445/0-1660/0/22-19 від 21 травня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з тим, що бажана земельна ділянка передана в розпорядження Хорошівської об'єднаної територіальної громади.
Роз'яснено, що відповідно до наказу Головного управління "Про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність" від 22.12.2018 №6-5022/14-18-СГ та акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018, Головним управлінням передано Хорошівській селищній раді, Хорошівського району, Житомирської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Хорошівської об'єднаної територіальної громади, Хорошівського району.
Таким чином, системно проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що у Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) гектара, яка розташована за межами населених пунктів на території Хорошівської об'єднаної територіальної громади, Хорошівського району.
Отже, наведені відповідачем в оспорюваному рішенні обставини, що слугували причиною для відмови позивачу, цілком кореспондують визначеному у статті 118 Земельного кодексу України переліку підстав для відмови.
Разом з тим, у частині 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
А тому, для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) гектара, яка розташована в адміністративних межах Хорошівського району позивач має право звернутись з відповідним клопотання до Хорошівської селищної ради.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45,Житомир,10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39765513) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 05 серпня 2019 року.
Суддя Л.А.Шуляк