Іменем України
05 серпня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2841/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо призупинення виплати поточної пенсії та невиплати ОСОБА_1 заборгованості по виплаті пенсії за минулий період часу;
- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію за минулий період часу;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць (а.с.3-13).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням. З липня 2014 року у місті проживання позивача Луганська область, м. Луганськ провадиться антитерористична операція і їй було припинено виплату пенсії за місцем її проживання, у зв'язку з неможливістю доставки грошей на тимчасово окуповану територію. Позивач звернулася в Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про відновлення пенсійних виплат. Після відновлення пенсійних виплат і за період часу обробки відповідачем заяви про відновлення пенсійних виплат утворилася значна заборгованість по виплаті позивачу пенсії. Дані кошти відповідач не сплачує, посилаючись на постанову КМУ № 365 від 08.06.2016 року (зі змінами і доповненнями), а також посилається на відсутність фінансування на даний вид виплат, що підтверджується відповіддю від 26.03.2019 року за вих. № 4912/02-01, що надано на адвокатський запит від 18.03.2019 року. З відповіді відповідача від 26.03.2019 року вбачається, що інформацію на запит було надано частково (вибірково), а саме відповідач не вказав суму заборгованості і періоди часу, за які пенсія позивачу не виплачувалася. На теперішній час заборгованість відповідачем перед позивачем не виплачується на підставі чого позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач до відділу діловодства та обліку звернення громадян 23.07.2019 за вхідним реєстраційним номером 39022/2019 надав відзив на позовну заяву від 16.07.2019 №11154/08 (а.с.59-60), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.10.2017 року звернулася до управління з заявами про призначення/перерахунок пенсії (взяття її пенсійної справи на облік) та про запит її пенсійної справи з Біловодського ОУ ПФУ Луганської області, надала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що тимчасово перемістилася до Старобільського району, від 23.10.2017 року № 00000376250. Пенсійна справа позивачки взята на облік управлінням після надходження електронної, макетної пенсійних справ, з моменту припинення виплати пенсії Біловодським ОУ ПФУ Луганської області, а саме - з березня 2016 року, а у червні 2018 року пенсію ОСОБА_1 опрацьовано до виплати на липень 2018 року, крім того, позивачкою отримувались належні їй пенсійні виплати по листопад 2018 року включно. З грудня 2018 року виплату пенсії ОСОБА_1 було призупинено до з'ясування наявності підстав для її подальшої виплати на території, підконтрольній українській владі, у зв'язку зі скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи, відповідні дані внесені Управлінням СЗН Старобільської РДА Луганської області до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у відповідності до п. 9 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 року № 646 «Про затвердження Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб», та які були отримані управлінням згідно п. З - 4, 14 Постанови КМУ № 646. З метою поновлення виплати пенсії, ОСОБА_1 було подано до управління відповідну заяву та нову Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Протоколом Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 24.01.2019 року № 3, підтверджено місце фактичного проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вищезазначеного, управлінням у квітні 2019 року було проведено поновлення нарахування пенсії ОСОБА_1 до виплати на травень 2019 року у місячному розмірі, а саме - 3 032 грн 70 коп., крім того, у червні 2019 року позивачкою отримано належні їй пенсійні виплати, а саме 3032,70 грн. Що ж стосується невиплаченої пенсії за період березень 2016 року - червень 2018 року та за грудень 2018 року - квітень 2019 року, повідомляємо окремо. Постановою КМУ від 25.04.2018 року № 335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365» було внесено зміни до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, а саме - управління ПФУ, на підставі рішення комісії, відновлює пенсійну виплату з місяця, в якому надійшла заява від внутрішньо переміщеної особи. Суми пенсійних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На виконання п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який затверджено постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 (зі змінами) - доплата пенсії з місяця, в якому надійшла заява (в даному випадку - січень 2019 року) по квітень 2019 року буде проведена після отримання Фондом відповідного фінансування, який передбачатиме даний вид виплат.
Сума пенсії, за період з березня 2016 року (місяць, з якого призупинено виплату пенсії) по червень 2018 року та за грудень 2018 року (місяць, що передує місяцю звернення за поновленням пенсійних виплат), яка не виплачена за минулий період, на даний час обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 03.07.1998 року Жовтневим РВУМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.14).
Позивач є пенсіонером, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 (а.с.15).
Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 21.01.2019 №934-5000016083, позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання/перебування є АДРЕСА_1 (а.с.16).
На виконання ухвали суду від 05.07.2019 Управління праці та соціального захисту населення Старобільської райдержадміністрації надало інформацію від 10.07.2019 №01-10/2621, в якій зазначив, що рішення про скасування дії довідки не приймалось (а.с.40).
Супровідним листом від 22.11.2017 Біловодське ОУПФУ Луганської області направило до відповідача пенсійну справу ОСОБА_1 (а.с.44).
З атестату Біловодського ОУПФУ Луганської області вбачається, що пенсію позивач отримував по 29.02.2016 (а.с.43).
Розпорядженням відповідача від 08.06.2018 №9017 позивача взято на облік з 01.03.2016 (а.с.45).
Заявою від 21.01.2019 позивач просив відповідача поновити пенсію з 01.12.2018 (а.с.49).
Відповідно до інформації, зазначеної в протоколі №3 від 24.01.2019 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призначити соціальні виплати, зокрема, ОСОБА_1 (а.с.52-53).
Відповідачем надано довідку від 15.07.2019, з якої вбачається, що за період з 01.03.2016 по 31.07.2018 позивач отримав пенсію лише в липні 2018 року (а.с.54).
За період з серпня 2018 року по листопад 2018 року включно позивач отримав належну пенсію у загальному розмірі 10531,04 грн (а.с.55).
За період з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно пенсію позивачу нараховано, але не виплачено (а.с.56).
За травень 2019 та червень 2019 року включно позивач отримав виплату пенсії у загальному розмірі 6065,40 грн (а.с.57).
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]
Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому невиплата призначеної та нарахованої позивачу пенсії за віком за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 та з 01.12.2018 по 30.04.2019 є протиправною бездіяльністю відповідача, яка порушує конституційне право позивача на соціальне забезпечення.
При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено, а відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача про те, що виплата заборгованості позивачу буде виплачена при відповідному фінансуванні Пенсійним фондом України з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365", суд вважає неприйнятними, виходячи з наступного.
Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, яка утворилась внаслідок відсутності коштів в Пенсійному фонді України, а також щодо особливостей виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №1058-IV щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.
Крім того, суд також вважає за необхідне зауважити, що такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.
Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.
Взявши на себе обов'язок із виплати особі пенсії за минулий період (стаття 46 Закону № 1058-IV), але при цьому не визначивши певного порядку, держава допустила недобросовісність. Щоправда ця недобросовісність була допущена урядом, а не відповідачем. Незважаючи на це, носієм обов'язку перед особою виступає держава в цілому. Оскільки у відносинах виконання цього обов'язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату пенсії, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.
Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 вважає за необхідне зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганській області виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 та з 01.12.2018 по 30.04.2019.
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 та з 01.12.2018 по 30.04.2019, то таким чином пенсія позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії, то як встановлено судом відповідач у квітні 2019 року було проведено поновлення нарахування пенсії ОСОБА_1 за її заявою. При цьому суми, що невиплачені позивачу обліковуються в управлінні. Таким чином, належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання відповідача виплатити виниклу заборгованість з пенсії. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про обрання належного способу захисту порушених прав позивача в частині цих вимог.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення лише за один місяць.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 05.07.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі у розмірі 768,40 грн (а.с.1-2).
Станом на дату розгляду справи по суті судовий збір не сплачений, а тому підлягає стягненню даним рішенням суду до Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, позивачу необхідно відшкодувати 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо призупинення та невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 та з 01.12.2018 по 30.04.2019.
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1 А, код ЄДРПОУ 41246506) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 та з 01.12.2018 по 30.04.2019.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, квартал Дружби, будинок 1 А, код ЄДРПОУ 41246506) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова