05 серпня 2019 року м. Київ № 810/1228/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;
при секретарі судового засідання - Бровчук Ю.В.,
розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Сількомунгосп" про визнання рішення таким, що не набуло чинності,
в провадженні суду на розгляді знаходиться дана справа.
Ухвалою від 13.06.2019 р. позовна заява була залишена без руху, позивачеві надано триденний строк та визначено порядок для усунення її недоліків шляхом подання позовної заяви, у кількості екземплярів, що відповідає кількості учасників справи, із зазначенням відомостей про застосування рішення №41 від 29.04.2017 р. безпосередньо до позивача або його належності до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовуватись оскаржуване рішення.
25.06.2019 р., позивачем була подана заява про усунення недоліків позову разом із заявою про відвід судді. Підставою для відводу стали висновки представника позивача- адвоката Вітюка, які покладені в основу відводу, про упередженість суду, що виявилась, як на його думку, у затягуванні розгляду справи та відсутності права, після відкриття провадження у справі, залишати позовну заяву без руху, здійснення правосуддя без нагрудного значка та порушення суддівської етики.
У призначений для розгляду справи час сторони та їх представники суду не з'явилися без повідомлення причин неприбуття, що не є, відповідно до ст.205 КАСУ, перешкодою для розгляду справи.
Дослідивши доводи заяви про відвід, суд приходить до висновку про її безпідставність та зловживання представником позивача наданими процесуальними правами, з метою здійснення тиску на суд для одержання позитивного рішення на користь ОСОБА_1 .
З огляду на що, суд зазначає, що вичерпний перелік підстав для відводу судді встановлено ст.36 КАСУ. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому, частиною 4 цієї статті встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, залишення позовної заяви без руху, як на стадії до, так і на стадії після відкриття провадження, згідно ухвал про залишення позовної заяви без руху, є різновидом судового рішення, тому незгода адвоката з ним не може бути підставою для відводу.
Що стосується твердження адвоката про відсутність у суду права на залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, вказане спростовується нормами КАСУ та свідчить про очевидну необізнаність представника позивача у питаннях адміністративного процесу.
Так само, є безпідставною заява про відсутність у судді під час проведення судового розгляду (здійснення правосуддя) нагрудного знаку, оскільки крім голослівної претензії, вказана обставина жодним чином не підтверджена.
Суд також вважає таким, що не заслуговує на увагу посилання представника позивача на порушення суддею етики, позаяк не вказані які самі дії вчинила та/або яку бездіяльність допустила суддя та відносно кого, що стало приводом для висновку про порушення правил етичної поведінки.
Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери адміністративного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його прав та обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти. Так, у справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" вказується, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості, його прихильність або уподобання стосовно однієї зі сторін у справі. При розгляді відводу вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Суб'єктивними обставинами, за наявності яких можна зробити висновок про невідповідність суду вимогам неупередженості є, висловлювання судді по суті правової проблеми у засобах масової інформації; нереагування на расистські висловлювання присяжних ("Ремлі проти Франції") тощо. Так, у рішенні у справі "Бушемі проти Італії" було визнано порушення суб'єктивного критерію неупередженості суддів, адже голова суду, в якому мала розглядатися справа, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Крім наведених об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П'єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу"); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об'єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.
Перевіривши доводи заяви про відвід із застосуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв на предмет наявності фактів, які не залежать від поведінки судді, але можуть бути змусити сумніватися у його неупередженості в контексті гарантії на справедливий та упереджений суд, задекларованою у Конвенції з прав людини, суд приходить до висновку про необгрунтованість заявленого відводу та розцінює його як намагання певного адвоката замінити суддю, який йому не сподобався, що є проявом зловживання процесуальним правом,- заявлення завідомо безпідставного відводу ч.1 ст.45 КАСУ.
За правилами ч.4 ст. 40 КАСУ, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Ураховуючи наведене, дана справа підлягає зупиненню з передачею матеріалів для визначення судді в порядку ст.31 КАСУ.
Керуючись статтями 40, 45, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про визнання рішення таким, що не набуло чинності, - зупинити.
Справу передати до відділу документального забезпечення Київського окружного адміністративного суду для визначення судді, який вирішить питання про відвід в порядку ч.1 ст.31 КАСУ.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя Брагіна О.Є.