02 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/8358/19
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця 1-го відділення взводу охорони військової частини. Позивач вказав, що у грудні 2018 року він звертався до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення. Однак, відповідач листом від 08.01.2019 №57/29 відмовив йому у задоволенні заяви, посилаючись на відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копію ухвали відповідач отримав 14.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень.
На адресу позивача - ОСОБА_1 , яку він вказав у позовній заяві, направлялася ухвала суду від 07.06.2019 про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. За таких обставин копія ухвали вважається врученою позивачу.
Відповідач вимоги ухвали суду від 07.06.2019 у частині надіслання відзиву на адміністративний позов не виконав.
Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог статей 257, 263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ОСОБА_1 , стрільця 1-го відділення взводу охорони військової частини, звільнено з військової служби у запас (а.с. 15).
Позивач у грудні 2018 року звертався із заявою до відповідача щодо невиплачених сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018, на що листом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2019 №57/29 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації. В обґрунтування відмови зазначено, що за період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась по причині відсутності коштів. Разом з тим, відповідач зазначив, що відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485, з відповідними посиланнями на ст. 51 Бюджетного кодексу України, що має вищу юридичну силу, а також відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики, індексація за період з 2016 року та по лютий 2018 року нараховуватись та виплачуватись не буде.
Вважаючи дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XIІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 9 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п. 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби (п. 2 Порядку №1078).
У відповідності до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Відповідачем у листі від 08.01.2019 №57/29 зазначено, що індексація за цей період не виплачувалась у зв'язку з відсутністю коштів.
Суд зазначає, що з 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", було змінено, тобто розмір посадових окладів військовослужбовців змінювався відповідно до норм чинного законодавства.
Таким чином, невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно є порушенням вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078, а тому позовні вимоги мають бути задоволені.
Суд відхиляє посилання відповідача на листи Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України як на правову підставу для непроведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, оскільки військова частина, як суб'єкт владних повноважень, має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.
З приводу доводів відповідача у листі-відмові від 08.01.2019 №57/29 про відсутність коштів, як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивачу, суд зазначає наступне.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а тому суд критично ставиться до таких доводів відповідача.
З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.
Таким чином, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 є протиправною.
Слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 18.10.2018 у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд звертає увагу, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів жодних дій щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем не вчинялося. Крім того, ненарахування та невиплата за своєю юридичною природою є проявом бездіяльності суб'єкта владних повноважень у розумінні частини першої статті 5 КАС України, оскільки не передбачає здійснення жодних дій, які б в подальшому можна було б визнати у судовому порядку протиправними.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) у січні 2016 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду складено у повному обсязі: 02 серпня 2019 року.
Суддя Н.М. Майстренко