Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 серпня 2019 р. Справа№200/8181/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради, відповідно до тексту якого позивач просить: визнати неправомірною бездіяльність Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо припинення нарахування та виплати державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з червня 2018 року; зобов'язати Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченої державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з червня 2018 року.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 , зазначив, що отримує державну соціальну пенсію як особа з інвалідністю з дитинства І групи. Перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради як внутрішньо переміщена особа. З червня 2018 року виплату допомоги відповідачем припинено.
З зазначених підстав вважає дії відповідача щодо відмови у здійсненні соціальних виплат протиправними та такими, що порушують його конституційні права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 02 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та згідно з вимогами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідачем у встановлений судом строк надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач з 12.02.2015 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Краматорську.
Вперше до управління з питання призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю позивач звернувся 13.02.2015 року.
За даними ДП «Інформаційно-обчислювального центру Мінсоцполітики України» (м. Київ) ОСОБА_1 станом на 17.02.2015 року перебуває на обліку як одержувач державної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, листом від 17.02.2015 №013-59012/п на адресу управління надійшла електронна справа.
Згідно з п. 11 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 261 від 02.04.2005р. соціальна допомога призначається з дня звернення за допомогою.
На підставі заяви від 13.02.2015 року та за даними електронної справи позивачу призначена державна соціальна допомога особі з інвалідністю з дитинства з 01.11.2014 року довічно у наступних розмірах: з 01.11.2015 року - 1423,50 грн., з 01.12.2016 року -1870,50грн., з 01.05.2017 року -1968,00 грн., з 01.10.2017 року - 2178,00 грн.
За адресою: АДРЕСА_3, 05.05.2018 року проведена перевірка достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи. Спеціалістом управління не підтверджено факт проживання позивача за вказаною адресою у м. Краматорську . Згідно рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам позивачу припинено виплату державної допомоги особам з інвалідністю, у зв'язку із не підтвердженням фактичним місцем проживання. Враховуючи зазначене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
Відповідно до посвідчення, серія НОМЕР_2 виданого 14.08.2008 року, ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності з дитинства безстроково.
14 липня 2017 року ОСОБА_1 видана довідка № 000265452 про те, що він є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Актами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №10040 від 05.05.2018 року та №5594 від 02.05.2019, зазначено не проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до витягу з рішення Управління праці та соціального захисту населення від 18.05.2018 року, вирішено припинити проведення соціальних виплат відповідно до пп. 2 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов від 05.05.2018 року.
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо призупинення виплати державної соціальної допомоги по інвалідності з дитинства у зв'язку з встановленням факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований законом "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII ).
Відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.
Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Тобто, виходячи з приписів наведених норм, реалізація права на отримання соціальної допомоги пов'язана з фактом реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року (в редакції Постанови КМ № 352 від 08 червня 2016 року) (далі Порядок № 509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.
Відповідно до статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами наведеної норми рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 2.4 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам подаються такі документи: заява про призначення усіх видів соціальної допомоги за формою, що затверджується наказом Мінпраці;паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву; довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про місце проживання; довідка про місце проживання законного представника, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про місце проживання.
Заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.
Заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із законних представників за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.
Якщо законний представник проживає за іншою адресою, ніж дитина-інвалід, то разом із заявою він подає довідку місцевого органу з питань соціального захисту населення про те, що другий із законних представників не отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда за місцем свого проживання.
Відповідно до пункту 2.5. Порядку державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.
Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день приймання місцевим органом з питань соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.
У тих випадках, коли до заяви про призначення державної соціальної допомоги додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня відправлення повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення такої допомоги.
Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевими органами з питань соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника, яким призначена допомога на дітей-інвалідів або інвалідів, які визнані недієздатними.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку у разі зміни одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідним місцевим органом з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання з дня, наступного за днем припинення цієї виплати за попереднім місцем проживання.
Відповідно до статті 12 Закону України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.
Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної допомоги за минулий час здійснюється із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.
Аналогічні вимоги викладені в пункті 4.10 Порядку, відповідно до якого призначені суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його законним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні та інші причини, які фізично унеможливили своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його законний представник не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється, виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.
Згідно статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16 листопада 2000 № 2109-III, право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сімї та дітей, організовує роботу щодо призначення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
Приписами статті 4 Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю встановлено, період, на який призначається державна соціальна допомога, а саме: державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
Відповідно до посвідчення, серія НОМЕР_2 виданого 14.08.2008 року ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності безстроково.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам" виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, а в разі визнання знову інвалідом або дитиною-інвалідом виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок не з'явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною-інвалідом. Підставою припинення виплати державної соціальної допомоги, відповідно до ст. 14 Закону є влаштування дітей-інвалідів до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання, влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання.
Отже, законом "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам" чітко визначені підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, в переліку яких не зазначено такої підстави як зміна обставин щодо фактичного місця проживання/перебування інваліда.
Відповідно до статті 14 Закону при зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання.
Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.
Таким чином, враховуючи вище викладене та беручи до уваги приписи статті 4 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" якою встановлено, інвалідність безстроково, позовна вимога щодо виплати соціальної допомоги є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Суд також зазначає, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в Україні, гарантованого Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" ніхто не може позбавляти його права на отримання призначеної йому пенсії за віком.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право виходити за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини та громадянина від порушень суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання поновити нарахування та виплату соціальної допомоги обґрунтовані. Проте наголошує, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки вони не були понесені позивачем, який звільнений від їх сплати.
На підставі викладеного, керуючись Законом України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам, Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року, статтями 2, 3, 9, 10, 14, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, ЄДРПОУ 25953617) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо припинення нарахування та виплати державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з червня 2018 року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Краматорської міської ради відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченої державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з червня 2018 року.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 02 серпня 2019 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Буряк