Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 липня 2019 р. Справа№200/4740/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Шинкарьова І.В.,
за участі секретаря судового засідання Заїченко Я.В.,
представника відповідача Коваленко Г.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 02 квітня 2019 року звернулася з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 № 0047118-4910-0525, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власницею автомобіля марки AUDI, модель Q7, 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 2995 см3, вважає, що у неї відсутній обов'язок сплачувати транспортний податок в сумі 25000 грн. за 2018 роки. Стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки суперечать принципам стабільності та передбачуваності податкового законодавства, рівності та справедливості. Позивач у позовній зазначає, що відповідачем не було надано при врученні податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 року №0047118-4910-0525 розрахунку до останнього.; відповідачем не пред'явлено у якості доказу розрахунку суми середньо ринкової вартості саме транспортного засобу позивача з урахуванням марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля; відповідач не є уповноваженим територіальним органом ДФС України з питань адміністрування місцевих податків, оскільки з 21 квітня 2017 року позивачка зареєстрована у м. Суми. В зв'язку з певними обставинами тимчасово позивачка проживає у с. Водяне Донецька область. Адже Відповідач зазначає, що п. 267.6 ст. 267 ПКУ, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податків; транспортний засіб AUDI, моделі Q7, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2995 см3 тип палива - бензин, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
Відповідач заперечує щодо позову з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов. Зазначив, що позивачка є власницею транспортного засобу, котрий відповідно до положень ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком. Представник відповідача пояснив, що відповідно до наданих Мінекономпрозвитку Переліків легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, належний позивачці автомобіль у 2018 роках є об'єктом оподаткування транспортним податком (як і в принципі з моменту запровадження транспортного податку).
22 травня 2019 року позивачка подала відповідь на відзив, вважає, що відзив відповідача носить формальний характер, оскільки не спростував її аргументів, наведених у позовній заяві.
Ухвалою суд від 26 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі з призначенням підготовчих засіданні.
Ухвалою суду від 25 червня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Суд дослідив заяви по суті справи та долучені до матеріалів справи письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , згідно паспорта НОМЕР_3 зареєстровано місце проживання АДРЕСА_1 , з 21 липня 2017 року позивачку знято з реєстрації місця проживання у Донецькій області та зареєстровано у АДРЕСА_2 . (а.с. 12-13)
Позивачка є власницею автомобіля марки AUDI, модель Q7, 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 2995 см3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 (а.с. 9).
Головне управління ДФС у Донецькій області прийняло податкові повідомлення-рішення від 10 грудня 2018 № 0047118-4910-0525, відповідно до яких згідно з підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України позивачці визначило суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2018 рік - 25000 грн. (а.с. 6).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.3 ст. 4 Податкового кодексу України податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Відповідно до п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно, в склад якого, відповідно до п.п. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України входить транспортний податок, належить до місцевих податків. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 Податкового кодексу України).
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).
Право на прийняття місцевих податків органами місцевого самоврядування закріплено і ст. 143 Конституції України.
Судове засідання відповідач зазначив, що спірне податкове повідомлення рішення було сформовано з урахуванням рішення Вугледарської міської ради від 15 червня 2017 року №7/17-28, яким встановлено розміри ставок місцевих податків по транспортному податку - з розрахунком на календарний рік у розмірі 25 000 грн. , копію якого надано до матеріалів справи. (а.с. 33-36)
Відповідно до п 267.6.1. статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Враховуючи викладене, суд вважає що відповідач не є уповноваженим територіальним органом ДФС України з питань адміністрування місцевих податків, оскільки позивачку зареєстровано у АДРЕСА_2 , з 21 липня 2017 року, згідно техпаспорту, автомобіль марки AUDI, модель Q7, 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 2995 см3, зареєстровано у м. Суми що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 .
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до платіжного доручення від 26 березня 2019 року у сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2018 № 0047118-4910-0525, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 грудня 2018 рок № 0047118-4910-0525 про визначення суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25 000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 768,40 грн.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошено у судовому засіданні 23 липня 2019 року.
Повний текст рішення складено та підписано 02 серпня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя І.В. Шинкарьова